Справа № 202/15154/23
Провадження № 2/202/2868/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(з а о ч н е)
01 грудня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Різниченко Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач в особі свого представника - адвоката Шашликова Д.Г. звернувся з позовом, в якому зазначає, що 21.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. був виданий виконавчий напис, зареєстрований за № 1374, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором, укладеним з АТ «Дельта Банк».
З даним виконавчим написом позивач не згодний, вважає, що виконавчий напис вчинений із порушенням вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
На думку позивача, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості. Звертає увагу, що будь-які докази наявності заборгованості за кредитом відсутні. Повідомлення про заміну кредитора та вимогу про усунення порушення не отримував.
Крім того, на час видачі виконавчого напису діючим законодавством серед переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не було передбачено кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально.
За цих підстав позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. від 21.01.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1374, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року справу було прийнято до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи був повідомлений, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим судом проведений заочний розгляд справи на підставі наявних у справі даних та доказів у відсутність представника відповідача.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В.. в судове засідання не з'явився, згідно відмітки поштового зв'язку за місцем здійснення нотаріальної діяльності відсутній. Згідно з матеріалами справи наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2021 року його свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульовано.
Третя особа - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд без їх участі.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Судом установлено, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. був виданий виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за номером 1374, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке є правонаступником АТ «Дельта Банк», заборгованості за кредитним договором № 11122868000 від 05.03.2007 року в загальній сумі 329 399 грн. 67 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 111 113 грн. 13 коп., суми заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 217 886 грн. 54 коп., плати за вчинення виконавчого напису в сумі 400 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, суд ураховує, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й крім того бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частини), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Слід відзначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
На переконання суду, в даному випадку при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника.
Відповідачем не надано доказів, що нарахування вказаної заборгованості позивачу здійснено з урахуванням умов кредитного договору.
Суд звертає увагу, що кредитний договір був укладений 05 березня 2007 року на суму 6947 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних на строк до 04.03.2014 року.
Виконавчий напис виданий 21 січня 2020 року. При цьому зазначено, що заборгованість стягується за період з 16.11.2018 року по 21.01.2020 року.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Крім того, в постанові від 2 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України, а, отже, становить три роки.
Також суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 року Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Отже, з 22.02.2017 року втратив чинність п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис, який оскаржується, вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально, 21.01.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватися до кредитного договору, який укладений у простій письмовій формі.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги необхідно задовольнити, визнавши виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В., який був виданий 21.01.2020 року та зареєстрований в реєстрі за номером 1374, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в загальному розмірі 329 399 грн. 67 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.
Відповідно до статті ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги № 126/2023 від 20.07.2023 року, укладений між позивачем і адвокатським об'єднанням «Легал партнерс юкрейн» в особі адвоката Шашликова Д.Г., акт про надання правової допомоги від 21.07.2023 року, яка полягає у складанні позовної заяви, а також довідку про вартість гонорару, який склав 3500 грн.
Суд вважає доведеним, що у зв'язку з поданням позову позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням ціни позову, рівня складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає, що у зв'язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу в сумі 3500 грн.
На переконання суду, витрати в такому розмірі повною мірою відповідатимуть критеріям, визначеним статтею 137 ЦПК України, є розумними, співмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.
У зв'язку із задоволенням позову вказані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до частин 1 та 6 статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. від 21.01.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1374, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в загальному розмірі 329 399 (триста двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 67 коп.
Стягнути з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дані сторін та третіх осіб:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», юридична адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, ЄДРПОУ 37616221.
Третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Б.Хмельницького, буд. 11.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, останнє місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, буд. 6-3, літ. А, каб. 2-7.
Суддя Наталія Марченко