20.11.2023
Справа №489/4308/20
Провадження №2/489/308/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Назаровою С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики (розписки) від 08.10.2018, у розмірі 2 740 821,72 грн., яка складається з: основного боргу - 2 526 393,58 грн.; три відсотки річних - 112 598,00 грн.; індексу інфляції - 101 830,14 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 08 жовтня 2018 року між ним та відповідачкою був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 711. За умовами договору відповідачкою були отримані грошові кошти в сумі 2 628 739,00 грн., що в еквіваленті, станом на день укладення договору, складало 93 600 доларів США. Про отримання коштів свідчить розписка складена власноручно відповідачкою 08.10.2018. Строк повернення коштів встановлено поетапно з кінцевим терміном повернення до 08 квітня 2019 року.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалась.
Ухвалою суду від 17.09.2020, забезпечено позов.
Ухвалою суду від 30.09.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
19 травня 2021 року Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено заочне рішення, яким позов задоволено частково.
Ухвалою суду від 30.08.2021, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення та призначено заяву до розгляду.
Ухвалою суду від 28.09.2021, скасовано заочне рішення та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.12.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 08.02.2023, відкладено розгляд справи та витребувано докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Просить позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Представниця відповідачки подала заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку з терміновим виїздом на межі ОСОБА_3 за сімейними обставинами.
Суд не може прийняти вказану заяву як підставу для відкладення судового розгляду, у зв'язку з недоведеністю поважності причин неявки до суду. Також заяву аналогічного змісту представниця відповідачки подавала й 26.06.2023.
Суд зазначає, що в разі позбавлення можливості учасників справи прибути в судове засідання розгляд справи може відбуватися без присутності учасників справи або в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, або з використанням власних технічних засобів, за допомогою «Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС», за умови направлення на адресу суду відповідної заяви. Проте, таким правом відповідач та її представниця не скористались.
При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду цивільної справи за відсутністю сторін, суд керується тим, що сторонам надавався час на подання заяв по суті справи, клопотань про проведення експертизи, витребування доказів, тощо. Також бере до уваги відсутність ухвали про визнання явки сторін обов'язковою, тривалість розгляду, належність повідомлення сторін та учасників справи, необхідність дослідження додаткових доказів, окрім тих, що наявні в матеріалах цивільної справи, допиту свідків, тощо.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, тому судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
За змістом договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 711 від 08.10.2018, ОСОБА_1 (далі-позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (далі-позичальник) 2628739,00 грн., що складає еквівалент 93600,00 доларів США за курсом Національного банку України станом на день укладення цього договору (100 доларів США=2808,4816 грн.). Позика за цим договором є безпроцентна.
Відповідно до п. 2 Договору позики від 08.10.2018, зазначену вище суму ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 готівкою таким чином: в строк до 08.11.2018 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 7100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу; в строк до 08.12.2018 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 7100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу; в строк до 08.01.2019 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 7100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу; в строк до 08.02.2019 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 7100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу; в строк до 08.03.2019 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 7100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу; в строк до 08.04.2019 позичальник виплачує позикодавцю суму у гривнях, яка складає еквівалент 58100 доларів США за курсом Національного банку України станом на день платежу. Якщо дата повернення позики або її частини припадає на вихідний або святковий неробочий в Україні день, сторони домовилися, що дата повернення позики або її частини визначається як останній попередній перед таким вихідним/святковим неробочим робочий день.
На підтвердження укладення договору позики, представлена розписка від 08.10.2018 року, в якій визначена сума позики.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачем борг не повернуто.
Відповідно до ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-63цс13 дійшов висновку, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Положеннями статі 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відповідачем порушено умови договору позики та не виконано зобов'язань в повному обсязі за цим договором.
Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачка зазначає, що в забезпечення виконання умов договору позики від 08.20.2018 року між сторонами по справі був також укладений іпотечний договір від 08.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_1 належне їй нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0762 га з кадастровим номером 4810137200:16:030:0004 та житловий будинок загальною площею 189,3 кв.м, житловою площею 83,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів нотаріальної справи вбачається, що в забезпечення виконання договору позики, 08 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (далі - іпотеко держатель) та ОСОБА_2 (далі - іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором позики, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 714/26.
Відповідно до п. 1.9 Іпотечного договору, за домовленістю сторін, загальна вартість предмету іпотеки складає у розмірі 2628739,00 грн.
Згідно п. 2.1.7 Іпотечного договору, іпотеко держатель має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Договором позики, вони не будуть виконані.
Пунктом 4.1 Іпотечного договору, передбачено, що сторони домовились, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснено в позасудовому порядку, шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі - продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотеко держателю право укласти такий договір за ціною, що визначається цим договором та на умовах, визначених на власний розсуд іпотеко держателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Проте, 16 листопада 2017 року між ОСОБА_1 (далі - іпотеко держатель) та ОСОБА_2 (далі - іпотекодавець, позичальник) укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого в забезпечення зобов'язань за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В. 12.05.2017 за реєстровим № 376, згідно з яким іпотекодержатель надав іпотекодавцю позику у розмірі 2405032,63 грн., що складає еквівалент 91000,00 доларів США за курсом НБУ станом на день укладення цього договору, безпроцентно, що укладений між іпотеко держателем та іпотекодавцем сторони цього договору 12 травня 2017 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В. 12.05.2017 за реєстровим № 377.
Відповідно до п. 2 вказаного Договору, за іпотечним договором іпотекодавець передав іпотеко держателю наступне нерухоме майно:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 189,30 кв.м., житловою площею 83,5 кв.м.;
- земельну ділянку, площею 0,0762 га надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 4810137200:16:030:0004;
Вказаний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В. 16.11.2017 за реєстровим № 1098.
23 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі продажу, відповідно до якого продавець, який є іпотеко держателем за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. 12.05.2017 за реєстровим № 377, передав у власність покупцеві предмет іпотеки, а саме: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 189,30 кв.м., житловою площею 83,5 кв.м.; земельну ділянку, площею 0,0762 га надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 4810137200:16:030:0004.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 02.08.2021, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 23.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 575.
Тобто, позивач скористався своїм правом шляхом виконання Іпотечного договору від 12.05.2017 та звернув стягнення на іпотечне майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0762 га надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 4810137200:16:030:0004 шляхом їх продажу.
Отже, зобов'язання за Договором позики та Іпотечним договором від 08.10.2018, відповідачкою не виконанні, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованість у розмірі 2526393,58 грн..
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку з урахуванням індексів інфляції підлягає збільшенню основна сума заборгованості та три відсотки річних на загальну суму 214428,14 грн., суд приходить до наступного.
Згідно п. 6 Договору позики від 08.10.2018, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він повинен на вимогу позикодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст.. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Отже нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
У даному випадку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та 3 % річних від простроченої суми, а саме за період починаючи з 09 квітня 2019 року по 01 вересня 2020 року, - дата зазначена позивачем у позовній заяві.
Судом перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлена його невідповідність.
Судом здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних за період з 09 квітня 2019 року по 01 вересня 2020 року (512 днів), відповідно до якого три відсотки від простроченої суми - 106177,15 грн..
Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі № 62-97р від 3 квітня 1997 року, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. У випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із платежів, які необхідно зробити в різні періоди, кожен платіж збільшується на величину індексу інфляції за відповідний період, а результати додаються. При цьому, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії, якщо погашення здійснено с 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань, наданий позивачем та встановлена його невідповідність.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань за період з 09 квітня 2019 року по 01 вересня 2020 року, відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 76297,07 грн.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98,83%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10387,46 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2 708 867 грн. 22 коп., що складається з: основної суми боргу - 2 526 393 грн. 58 коп.; суми з урахуванням індексів інфляції - 76 297 грн. 07 коп.; трьох відсотків річних - 106 177 грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 387 грн. 46 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено «06» грудня 2023 року.
Суддя Н.О. Рум'янцева