Справа № 487/7095/21
Провадження № 2/487/356/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року місто Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі за текстом ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») звернулось 06.10.2021 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 6470 гривень 73 копійки; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 656 гривень 64 копійки, три відсотки річних у розмірі 312 гривень 50 копійок та 2270 гривень 00 копійок судового збору.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. В опалювальних сезонах 2019-2020 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону. Відповідно до договору дарування від 31.03.2020 року відчужувана квартира належить відповідачу на праві спільної часткової власності. Вищезазначена квартира належала відповідачу у спірний період, 01.04.2019 року по 31.03.2020 року, за який позивач просить стягнути заборгованість. Витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва підтверджується, що ОСОБА_1 24.09.2020 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та цією ж датою, 24.09.2020 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отримавши в дар квартиру АДРЕСА_3 , новий власник ОСОБА_2 в січні 2021 року звернувся до позивача з заявою відкрити новий особовий рахунок за вказаною адресою на не враховувати борг за послуги з теплопостачання, які нараховані до 31.03.2020 року. Позивач відкрив новий особовий рахунок з 01.04.2020 року, а заборгованість, яка накопичена до 31.03.2020 року залишилась на особовому рахунку ОСОБА_1 . У зв'язку з тим, що борг не був погашений в добровільному порядку, позивач звернувся до суду щодо стягнення нарахованих сум у примусовому порядку.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.10.2021 року було призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, після надання особистих пояснень подала заяву про подальший розгляд справи за відсутністю представника «Миколаївська ТЕЦ».
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував через те, що з нього раніше вже стягувалась заборгованість за надані комунальні послуги на вказаною адресою, а з 24.09.2020 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та не має до неї ніякого відношення.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно із ч. 1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Приписами статті 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
З огляду на вказане, на відповідача було покладено обов'язок укладення договору із позивачем на постачання теплової енергії, однак вона ухилилася від укладення цього договору.
Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов'язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Статями 68,162 Житлового кодексу України визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
За змістом ст. 526 та ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Положеннями ст.610 та ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, згідно рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12.12.2019 року було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 27.04.2009 року, видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану ММУЮ, актовий запис №1561 від 27.04.2009 року), якому належало 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 . Крім того, 1/2 частини зазначеної квартири належала ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частину вказаної вище квартири. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 отримав 5/12 частин спірної квартири, а ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом отримала 1/12 частин цієї квартири.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Отже, вищезазначена квартира належала відповідачу у спірний період, 01.04.2019 року по 31.03.2020 року, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Згідно договору дарування від 31.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Моцар Ю.С. та зареєстрованого в реєстрі за №191, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 належні йому 11/12 часток у праві власності на квартиру за АДРЕСА_3 .
Витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва підтверджується, що ОСОБА_1 24.09.2020 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та цією ж датою, 24.09.2020 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Отримавши в дар квартиру АДРЕСА_3 , новий власник ОСОБА_2 в січні 2021 року звернувся до позивача з заявою відкрити новий особовий рахунок за вказаною адресою на не враховувати борг за послуги з теплопостачання, які нараховані до 31.03.2020 року. Позивач відкрив новий особовий рахунок з 01.04.2020 року, а заборгованість, яка накопичена до 31.03.2020 року залишилась на особовому рахунку ОСОБА_1
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва.
В опалювальних сезонах 2019-2020 позивач здійснював постачання теплової енергії до квартирі АДРЕСА_3 , співвласником якої є відповідач, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону. Так, з метою забезпечення теплом об'єктів житла та інших об'єктів на початку опалювального сезону після зниження середнього добової температури зовнішнього повітря до +8 С і нижче, на виконання рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1053 від 05.11.2018 року, №1078 від 10.10.2019 року, №1087 від 04.11.2020 року (наряди від 07.11.2018, від 02.11.2019)
На ім'я боржника ОСОБА_1 , відповідального квартиронаймача було відкрито особистий рахунок № НОМЕР_2 за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ (розрахункову книжку), по якій боржник повинен виконувати оплату. Нарахування відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалося за тарифами зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Позивач надав теплову енергію за період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року на суму, яка з урахування перерахунку, складає 6470 гривень 73 копійки. Відповідач не сплатив та не виконав свої зобов'язання, чим завдано товариству матеріальну шкоду.
Крім того, за період з 01.05.2019 року по 01.09.2021 року відповідачу нараховано 656 гривень 64 копійки - сума на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 312 гривень 50 копійок - три відсотки річних.
Надіслане відповідачу попередження в порядку досудового врегулювання сплати боргу №210-ф6 від 16.03.2021 року залишилося без задоволення та відповіді.
З оглядну на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення оскільки відповідач, який є споживачем послуг з постачання теплової енергії за спірний період, не виконав неналежним чином зобов'язань щодо їх оплати. Не визнання ОСОБА_1 позову з наведених ним у судовому засіданні підстав, не свідчить про безпідставність пред'явлених до нього позовних вимог та не спростовує вказаного вище висновку суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» у розмірі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) гривень 73 копійки; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 656 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 64 копійки, три відсотки річних у розмірі 312 (триста дванадцять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», адреса: 54020, місто Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 28.11.2023 року.
Суддя А.О. Темнікова