Справа № 182/6459/23
Провадження № 2/0182/2821/2023
УХВАЛА
Іменем України
06.12.2023 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Кобеляцька- Шаховал І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ознайомившись з матеріалами справи, суддя приходить до наступного
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу звернення до суду з даним позовом посилається на те, що 18 жовтня 2019 року, 09 грудня 2019 року та 04 березня 2020 року ним помилково було здійснено перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідачки по справі. При цьому, позивач зазначає, що відповідачка факт безпідставного отримання нею коштів визнала та зобов?язувалась повернути вказані кошти, однак, дані дії не вчинила. На підтвердження факту належності карткових рахунків відповідачці 14 грудня 2020 року позивачем було направлено запит до АТ «Альфа банку» та АТ «Універсал банк», однак, в отриманні інформації йому було відмовлено, тому він був змушений з заявою про забезпечення доказів звернутися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. При цьому, він звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та з клопотанням про витребування доказів від 28 грудня 2020 року, яке судом було задоволено частково, встановлено та з?ясовано, на які саме рахунки було здійснено перерахування коштів. Однак, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року в задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 позивачу було відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року залишено без змін.
Тобто, в даному випадку, наявні обставини вирішення спору судом першої інстанції та апеляційної інстанції. Спір між сторонами вирішено, позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову про безпідставно набуті кошти було відмовлено. Однак, позивач, всупереч вимог закону, звертається до суду з аналогічним позовом про той самий предмет і з тих же підстав та знову просить суд врегулювати дане питання та задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально - правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто, яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) вказала, що, згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Приписами частини другої статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Зі змісту поданого позову вбачається, що спір між сторонами ОСОБА_1 з однієї сторони та, ОСОБА_2 з іншої, виник з приводу безпідставного отримання останньою в період 18 жовтня 2019 року, 09 грудня 2019 року та 04 березня 2020 року грошових коштів. При цьому, в матеріалах справи наявні Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року та Постанова Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року, у відповідності до яких вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про безпідставне отримання грошових коштів було вирішено, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Проте, позивач, всупереч вимог закону, Постанову апеляційної інстанції в касаційному провадженні не оскаржив, а повторно звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з аналогічним позовом.
Таким чином, суддя вважає, що позивач, звертаючись до суду з позовом 13 листопада 2023 року, порушив вимоги закону, оскільки спір між ним та ОСОБА_2 судом першої інстанції вже вирішено і залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Тому, враховуючи той факт, що між одними й тими ж сторонами наявний спір про той самий предмет і з тих самих підстав, суд, враховуючи дану обставину, вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити з підстав п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.3 ст.186 ЦПК)
Відповідно ч.4 ст.186 ЦПК України, ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів необхідно відмовити на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал