справа № 208/8312/23
№ провадження 2-а/208/61/23
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: Головуючого, судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське адміністративну справу за позовною заявою адвоката Куценко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Кам'янського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Адвокат Куценко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Кам'янського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилається на те, що постановою Поліцейського СРПП ВП №1 Кам'янського РУП ст. лейтенантом поліції Назаренко Є.О. БАД № 272590 від 02 вересня 2023 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по ст. 126 ч. 1 КУпАП та ч.5ст.121 КУпАП в розмірі 20 400,00 гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови ОСОБА_1 начебто 02.09.2023 року, керував мотоциклом н.з. НОМЕР_1 о 15 годин 20 хвилин на ділянці дороги вул. Набережна без шолома та порушив правила дорожнього руху та скоїв правопорушення передбачене ч.1ст.126 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постанова винесена посадовою особою з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ОСОБА_2 не керував мотоциклом н.з. НОМЕР_1 у нього не має даного транспортного засобу та він не є його власником. Дійсно 02.09.2023 року близько 15 години 20 хвилин ОСОБА_2 перебував на вулиці Набережна так як відпочивав на пляжі ,але мотоциклом він не керував. ОСОБА_2 повідомив інспектору при складанні відносно нього протоколу про це і що ніяких ніяких порушень він не допускав, але інспектор слухати його не став і сповістив, що він має докази мого порушення, ОСОБА_2 запропонував йому їх показати, але він сказав що надавати їх йому він не зобов'язаний і почав складати Постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в якій ОСОБА_2 зазначив що не згоден з даною постановою. На прохання ОСОБА_3 надати йому захисника при розгляді справи інспектор відмовив, пояснивши що захисник надається безкоштовно тільки при скоєнні злочину.
Тому просить суд постанову серії БАД №272590 від 02 вересня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста ) гривень визнати незаконною та скасувати.
У судове засідання представник позивача не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 .
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином. Заяв клопотань не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, згідно постанови Поліцейським СРПП ВП №1 Кам'янського РУП ст. лейтенантом поліції Назаренко Є.О. складено постанову серії БАД № 272590 від 02 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 , так 02.09.2023 р. об 15.20 год. ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 керував мотоциклом н.з. НОМЕР_1 без мотошолому та без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування Заводським районним судом м. Дніпродзержинська від 05.09.2022 р., терміном на рік, та накладено адміністративне стягнення по ст. 126 ч. 1 КУпАП та ч.5ст.121 КУпАП в розмірі 20 400,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення Поліцейським СРПП ВП №1 Кам'янського РУП ст. лейтенантом поліції Назаренко Є.О. не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до позиції Верховного суду України у складі суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 537/2088/17 провадження № К/9901/29523/18 навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративні відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. В пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року (Заява № 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У рішенні ЄСПЛ від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
При прийнятті такого висновку суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява №1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява №17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ НОМЕР_2 /11).
Згідно з усталеною практикою як національних судів, так і ЄСПЛ, порушення права особи на захист, у т.ч. неналежне фіксування факту правопорушення, де людина притягається до відповідальності з боку держави є безумовною підставою не притягнення її до відповідальності з огляду на відсутність допустимих доказів.
Також згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). З огляду на викладене, інші докази суддею не оцінюються та їх аналіз не проводиться, так як суддею встановлена вказана імперативна підстава для закриття провадження у справі.
Даний висновок суду узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до положень КУпАП, Закону України « Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. У моєму випадку все це було відсутнє. Вимоги закону про роз'яснення мені моїх прав інспектором виконані не були, як він пояснив, що я повинен розписатися у Постанові , за те що я повинен давати пояснення, при цьому відмовивши мені у наданні допомоги захисника за рахунок держави .
Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити факт порушення мною правил дорожнього руху інспектором надано не було.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП є безпідставним і незаконним.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи що позивач щодо стягнення судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст.71,77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги адвоката Куценко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Кам'янського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову серії БАД №272590 від 02 вересня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста ) гривень визнати незаконною та скасувати.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Похваліта С. М.