печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53644/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023000000000689 від 26.04.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінь-Каширський Волинської області, громадянина України, раніше не судимого, обіймаючого посаду директора КП «Турійська лікарня планового лікування», одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
22.11.2023 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000689 від 26.04.2023 року, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України.
Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання останнього під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, вказавши, що підозра пред'явлена ОСОБА_4 не обґрунтована, вказані слідчим у клопотанні ризики є узагальнюючими та не мають достатнього підґрунтя. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин просили відмовити в задоволенні клопотання. Також зазначив що підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується. Враховуючи викладене вище, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисника підтримав.
Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000689 від 26.04.2023 року, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України.
21.11.2023 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.11.2023 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:
- заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , який підтвердив про обставини, які є предметом доказування у даному кримінальному провадженні;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів;
- протоколами складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- протоколами обшуків, за результатами яких вилучено предмети неправомірної вигоди, а саме: побутова техніка та грошові кошти у сумі 16 500грн.;
- протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину.
З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваного. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення.
Посилання сторони захисту на те, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 368 КК Українинеобґрунтована є передчасними, оскільки досудове слідство в якому здійснюється розслідування злочину триває, а встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення ухвалюється виправдувальний вирок.
Водночас, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 за ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України, повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, обґрунтований тим, що він будучи військовослужбовцем може створити умови для здійснення впливу на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині. Підозрюваний може вчиняти дії щодо самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, чим вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема затягуючи здійснення досудового розслідування та його завершення в розумні строки. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також обґрунтовується тим, що підозрюваний виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до озброєння на бойових позиціях, що саме по собі утворює ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком на строк від п'яти до десяти років, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші заявлені ризики, передбачені п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України містять характер припущення та належним чином не обґрунтовані.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
Інкриміновані підозрюваному ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,3 ст. 368 КК України не відносяться до тих, за які відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, сталі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має третю групу інвалідності, працює на посаді директора КП «Турійська лікарня планового лікування», неодноразово нагороджувався грамотами за сумлінну працю в галузі охорони здоров'я, позитивно характеризується,має постійне місце реєстрації та проживання.
Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого - залишити без задоволення.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , - строком до 18.01.2024 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги.
Підозрюваного ОСОБА_4 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 18.01.2024 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-не відлучатися із Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначити до 18.01.2024.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1