УХВАЛА
"06" грудня 2023 р.
м. Київ
справа № 755/18878/23
провадження № 2-а/755/315/23
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 160, 161 КАС України, по позовній заяві ОСОБА_1 до інспектора УПП в м. Києві Дебальчука Петра Сергійовича про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора УПП в м. Києві Дебальчука Петра Сергійовича про скасування постанови.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
За правилами адміністративного судочинства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також вимогам ст. 161 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, державні інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статей 222-244-20 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 140 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. (постанова Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16)
З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду позивачем має бути уточнено коло суб'єктів/суб'єкта оскарження в межах досліджуваного спору, оскільки інспектор патрульної поліції не може діяти в якості відповідача по справі як самостійний суб'єкт владних повноважень.
Згідно положення ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи , які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В частині сплати судового збору у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
З огляду на викладене, на виконання вимог даної ухвали суду позивачем має бути сплачено судовий збір за ставкою судового збору станом на 01.01.2023 року у розмірі 536,80 грн. або надати суду документи, які підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241- 243, 248, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора УПП в м. Києві Дебальчука Петра Сергійовича про скасування постанови - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.І. Галаган