Справа № 708/1216/23
Номер провадження № 1-кп/708/102/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м.Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023250310003242 від 16.10.2023р., за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Геронимівка, Черкаського району, Черкаської області, освіта середня, не одруженого, проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу, працездатного, працюючого за наймом, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , в період часу із 27.11.2022 року до 16.10.2023 року, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи за місцем свого та потерпілої проживання за адресою АДРЕСА_2 , реалізуючи умисел на заподіяння психологічного страждання та фізичного насильства, на грунті ревнощів, систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_5 , з якою проживає в одному помешканні та веде спільне господарство, зокрема: безпричинно висловлював словесні образи, погрози, нецензурні слова, чим принижував потерпілу, заподіявши шкоди її психічному та фізичному здоров'ю, що призвело до фізичних і психологічних страждань останньої, погіршення якості її життя, що проявилося у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, негативних переживань, втрати самооцінки та позитивних емоцій.
Так, 27.11.2022 року та 06.08.2023 року, знаходячись за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно неї (співмешканки), умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозами розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода здоров'ю останньої, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП.
Крім цього, 13.10.2023р., близько 22:00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в ході сварки із співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вдарив її декілька разів, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді забою з набряком лівої ушної мушлі, садна правого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта № 02-01/916 від 18 жовтня 2023 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тим самим своїми діями вчинив домашнє насильство, що призвело до фізичних страждань потерпілої ОСОБА_5 , емоційної невпевненості, та завдало шкоди фізичному та психологічному здоров'ю останньої.
Допитаний в судовому засідання обвинивучений свою провину щодо систематичного вчинення домашнього насильства в зазначений період визнав повністю, здійснив щире каяття. Підтвердив, викладені в обвинувальному акті, обставини неодноразового вчинення домашнього насильства. Вказав, що причиною такої його поведінки стало пияцтво, через що він не пам'ятає обставини завдання співмешканці тілесних ушкоджень. Натепер він не вживає алкогольні напої, пройшов стажування та поступив на роботу вантажником у ТОВ «Волошкове поле». Зараз вони не проживають разом, він повернувся до Геронимівки.
Потерпіла надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій не оспорювала фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Не заперечувала проти застосування усіченого процесу, просила застосувати покарання на розсуд суду.
Отже, учасники процесу не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і які викладені в обвинувальному акті. Судом також з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Відтак суд, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, дане рішення суду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
З урахуванням викладеного, вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає доведеною повністю. Його умисні дії, які виразились в домашньому насильстві, тобто умисному, систематичному вчиненні фізичного насильства щодо особи, з якою перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої, правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Пом"якшуючою обставиною є щире каяття, обтяжуючих, - судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує обставини та характер вчиненого правопорушення, пов'язаного із домашнім насильством, його наслідки, які не є занадто тяжкими, відсутність завданої суттєвої шкоди здоровью потерпілої, яка претензій до обвинуваченого немає, цивільний позов не заявила, просила призначити покарання на розсуд суду та особу правопорушника, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працездатний, лише зараз працевлаштувався, пройшовши відповідне стажування, і висновок досудової доповіді (ас 35-47) про середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення та можливість виправлення без ізоляції від суспільства, слід призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі та звільнити від його відбування з випробуванням, строком на один рік, поклавши відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, якого, на переконання суду, буде достатньо задля виправлення обвинуваченого.
Щодо застосування обов'язків та заборон, зазначених у ч 2 ст 76 КК України, до осіб, засуджених за злочини, пов'язані із домашнім насильством, передбачених ст 91-1 КК України, суд враховує наступне.
Дійсно, згідно приписів ч 2 ст 76 та ч 1-3 ст 91-1 КК України 1. В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд зауважує, що застосування обмежувальних заходів із покладенням на засудженого обов"язків, передбачених ч 2 ст 76 та ст 91-1 КК України, є правом, а не обов"язком суду.
Крім того, з урахуванням обставин справи, повного припинення сімейних відносин сторонами, які мешкають в різних, віддалених, населених пунктах, спільних дітей не мають, застосування п1-4 зазначеної статті не є доцільним.
Приймаючи до уваги наявність в Україні воєнного стану, скорочення підприємницької активності та відсутності робочих місць та приймаючи до уваги обставини справи і характеристику особи кривдника, який є сільським мешканцем, нещодавно працевлаштувався та має мінливий дохід, а також враховуючи віддаленість місця проживання засудженого від місця проходження програми для кривдників в м. Черкаси, куди треба добиратися транспортним сполученням, яке не є регулярним, але є вартісним, покладення обов"язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою (п5ч1ст 91-1) буде, на переконання суду, надмірним тягарем для засудженого.
Отже, з вище наведених мотивів, суд дійшов висновку, що не слід застосовувати обмежувальні заходи щодо засудженого за злочин, пов'язаний із домашнім насильством.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою заявлений не був.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого не застосовувались.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 374 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі приписів ст. 75,76 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на один рік, з покладенням на нього обов'язків періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомлення про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_6