465/4580/20
2-др/465/31/23
УХВАЛА
про самовідвід
05.12.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А. розглянувши заяву представника відповідача Приватного підприємства «ЯКЮ» - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича про стягнення понесених судовий витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМАН-АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ОДИН», ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «ЯКЮ» про визнання недійсними аграрних розписок, -
встановив:
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває заява представника відповідача Приватного підприємства «ЯКЮ» - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича про стягнення понесених судовий витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМАН-АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ОДИН», ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «ЯКЮ» про визнання недійсними аграрних розписок.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023 року матеріали цивільної справи №465/4580/20 та заяву про ухвалення додаткового рішення у справі передано для розгляду судді Ванівському Ю.М.
Під час вивчення матеріалів справи встановлено, що 02.12.2022 року суддею Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою С.М. відмовлено задоволенні заяви представника ПП «ЯКЮ» - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення.
16.06.2023 року ухвалою Львівського апеляційного суду ухвали Франківського районного суду м. Львова від 02.12.2022 року про відмову в прийнятті додаткового рішення скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду в цій частині.
Встановлено, що в складі колегії суддів Львівського апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «ЯКЮ», в особі представника адвоката - Василюка І.М. був суддя ОСОБА_2, який являється рідним братом судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Юрія Михайловича.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу.
Частиною першою ст. 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським Судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66,69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
У справі «Морріс проти Об'єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об'єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Європейська Хартія про статус суддів передбачає, що закон для суддів повинен гарантувати безсторонність, якої члени суспільства мають право очікувати від суддів (пункт 1.1).
Безсторонність визначається Європейським судом відповідно до суб'єктивного підходу, який бере до уваги особисте переконання або інтереси конкретного судді в певній ситуації, а також, відповідно до об'єктивного підходу, що передбачає надання суддею гарантій, достатніх для усунення будь-якого правомірного сумніву у цьому відношенні. Судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
Наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, в справі «Фельдман проти України» від 8 квітня 2010 року).
Принцип поведінки судді, відповідно до яких кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, з метою виключення будь-яких сумнівів в об'єктивності розгляду справи та реалізації права учасників судового розгляду на справедливий розгляд справи безстороннім судом, забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду справи відповідно до вимог Закону, відображений також у Бангалорських принципах поведінки судді.
Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
З метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості та об'єктивності судді під час проведення судового розгляду, приходжу до переконання, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.
На підставі викладеного,керуючисьст. ст.36,39,40,260 ЦПКУкраїни, суд,-
постановив:
Задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Ванівського Ю.М. від розгляду заяви представника відповідача Приватного підприємства «ЯКЮ» - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМАН-АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ОДИН», ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «ЯКЮ» про визнання недійсними аграрних розписок.
Заяву представника відповідача Приватного підприємства «ЯКЮ» - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі №465/4580/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМАН-АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ОДИН», ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «ЯКЮ» про визнання недійсними аграрних передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ванівський Ю.М.