465/8688/23
1-кп/465/1275/23
Вирок
Іменем України
04.12.2023 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, українця, громадянина України, із середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, в порушення вимог ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 15.01.2023 року не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами території військової частини НОМЕР_1 , до 09.05.2023 року.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю, та пояснив, що з 15.01.2023 року без поважних причин перебував за межами місця проходження військової служби.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
А тому, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу обвинуваченого, який за місцем військової служби згідно службової характеристики характеризується незадовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність обтяжуючих обставин, наявність пом'якшуючих обставин, думку прокурора щодо можливості застосування до обвинуваченого ст.75 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Також, слід зазначити, що станом на час розгляду справи набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ, який набув чинності з 27 січня 2023 року та відповідно до якого внесені зміни до статті 75 КК України, що значно погіршують становище особи. Таким чином, суд вважає за необхідне при призначенні покарання, із урахуванням статті 5 КК України, застосувати положення статті 75 КК України, які діяли на час скоєння інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, оскільки такі поліпшують становище обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.373,374 КПК України суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до військової частини (установи), де він проходить військову службу, а у разі звільнення - до уповноваженого органу з питань пробації:; - повідомляти командира (начальника) військової частини, де він проходить військову службу, а у разі звільнення із військової служби - уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно положень ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за поведінкою ОСОБА_4 покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_1