465/8038/23
2/465/3192/23
РІШЕННЯ
Іменем України
30.11.2023 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мартинишин М.О.
з участю секретаря Кондрашин В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію -
в с т а н о в и в: ї
Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» подало до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 25 999,80 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.01.2019 року ТОВ «Львівенергозбут», як постачальник універсальних послуг, постачає електричну енергію побутовим та малим непобутовим споживачам на території Львівської області.
У Центральному центрі обслуговування клієнтів (Центральний ЦОК) ТОВ «Львівенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідачем було здійснено приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції №1 (далі - Комерційна пропозиція), яка є Додатком 2 до цього Договору, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача - www.lez.com.ua. Відмови від приєднання до такого договору відповідачами подано не було.
З Довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації, є за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відтак на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 покладено обов'язок оплачувати вартість спожитих житлового-комунальних послуг, зокрема спожитої електричної енергії, за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію споживачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 систематично не виконували, борг за спожиту електроенергію за період 01.04.2022р. - 01.09.2023р. становить 25 999,80 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за підписом Заступника начальника Центрального ЦОК, а тому просить суд позов задовольнити, та стягнути зазначену суму у судовому порядку.
Ухвалою судді від 23.10.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
В ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р. №429 ТОВ «Львівенергозбут» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Судом встановлено, що у Центральному центрі обслуговування клієнтів (Центральний ЦОК) ТОВ «Львівенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідачем було здійснено приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції №1 (далі - Комерційна пропозиція), яка є Додатком 2 до цього Договору, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача - www.lez.com.ua. Відмови від приєднання до такого договору відповідачами подано не було(а.с.7-11).
Відповідно до п. 2.1 цього договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пункт 6.2 цього договору визначає зобов'язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки №1400147963 від 02.10.2023 року(а.6) та з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області(а.с.15-17) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , є зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2022 року по 01.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , така становить 25 999,80 гривень(а.с.5).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дана заборгованість утворилась внаслідок споживання електричної енергії, яка надавалась позивачем відповідачам, які є зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року.
Відповідно до п.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Даний договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.
У відповідності до п. 4.10 Правил побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
За з містом п.п. 4.12, 4.19 Правил плата за спожиту електроенергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого термін.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані також Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги що місяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.3.1.5 Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Згідно з п. 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,№ 312 від 14.03.2018 р. договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Відповідно до п.п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).
Проте, відповідачі не довели належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання з оплати вартості електричної енергії, поставленої позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Згідно з ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також суд враховує, що законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).
Заперечення щодо задоволення позовних вимог, відповідачами не подано відзиву на позов, як і не надано доказів на спростування поданого позивачем розрахунків заборгованості, в тому числі і не подано власного розрахунку заборгованості.
Разом з тим, заперечень чи спростувань(у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідачі не подали, іншого розрахунку суду не представили, як і не доведено те, що невиконання зобов'язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з його вини.
Натомість оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних формул, належним чином обґрунтовані та мотивовані. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.
Крім цього, доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надавав послуги з постачання електричної енергії відповідачами суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідача від отримання вказаних послуг, які постачав позивач, тому суд відхиляє доводи, які зазначені у відзиві відповідачами.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, оскільки позивач Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надано докази на підтвердження надання послуг та їх обґрунтованості, обґрунтовано розрахунок заявленої до стягнення суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів за період з 01.04.2022 року по 01.09.2023 року щодо сплати за спожиту електричну енергію в розмірі 25 999,80 гривень знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, так як відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялися від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від оплати, відповідачами не надано, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у розмірі по 894,66 гривень з кожного.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 25 999,80 гривень (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, вісімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 894,66 гривень понесених судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 894,66 гривень понесених судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 894,66 гривень понесених судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», Код ЄДРПОУ: 42092130, місцезнаходження: м. Львів вул. Шевченка, буд.1.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 05.12.2023 року.
Суддя Мартинишин М.О.