Справа № 458/1137/23
3/458/751/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце народження с. Нижнє Висоцьке Турківський район Львівська область, місце реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/1137/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно вимог ст.278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, передбачені ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Опис обставин, установлених судом під час розгляду справи.
Згідно супровідного листа відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за вихідним №4941/01/60-2023 від 28.11.2023 року на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали на 5 арк. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 29.11.2023 року за вхідним №4817/23.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №137859 від 14.02.2023 року, складеного дільничним офіцером поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дем'яновським Р.В., вбачається, що 10.02.2023 року о 20.00 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, під час якого обзивав її нецензурними словами та виганяв із житлового будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зі складеними з приводу виявленого адміністративного правопорушення з протоколом про адміністративне правопорушення порушник ознайомився, було роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка, та поставлено підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП вбачав в діях такої особи порушення.
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка.
Враховуючи обмежені законом строки розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 КУпАП, на час поступлення адміністративних матеріалів в суд і на момент їх розгляду судом, зважаючи на присутність особи відносно якої розглядаються адміністративні матеріали, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду адміністративних матеріалів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення в сфері громадського порядку і громадської безпеки складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.
Однак на момент надходження матеріалів в суд і на момент розгляду справи судом закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, розглядається судом протягом доби.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо).
Разом із тим суд звертає увагу уповноваженої державою особи, що рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.1 КУпАП завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
З наявних документів вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом злочину, оскільки є осудною особою, який досяг 16-річного віку.
Поясненням та протоколом прийняття заяви в ОСОБА_3 про вчинене правопорушення від 10.02.2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 є її співмешканцем і що 10.02.2023 року о 20.00 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, під час якого обзивав її нецензурними словами та виганяв із житлового будинку.
На час розгляду адміністративних матеріалів не вбачається, чи заподіяно матеріальні або моральні збитки потерпілій особі.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.
Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника, а до матеріалів справи не додані ОСОБА_1 письмові пояснення.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №137859 від 14.02.2023 року як належний і допустимий доказ.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері громадського порядку і громадської безпеки, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у вмисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Фізичне насильство проявляється у форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
В діях ОСОБА_1 наявні ознаки фізичного насильства.
В свою чергу психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Матеріалами справи в сукупності підтверджено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки психологічного насильства.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильства» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти); прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
В суді підтверджений той факт, що ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 є її співмешканцем.
Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
Крім того суд зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп у справі за зверненням жителів міста Жовті Води встановлено, що суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це було б порушенням прав на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежено.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з врахуванням наступного.
До основних причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень, які полягають у сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративні правопорушення, відносяться: несвоєчасне направлення матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення в суд; неналежна підготовка матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) та повернення судом справ на дооформлення (доопрацювання).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, було вчинене 10.02.2023 року, а тому ОСОБА_1 можна було притягнути до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП до 10.05.2023 року.
Вчинене правопорушення не характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, а тому правопорушення не є триваючим. Точкою відліку строку накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення є день його вчинення.
З часу вчинення правопорушення пройшло більше трьох місяців, тобто закінчився строк накладення адміністративного стягнення, визначений ст. 38 КУпАП.
Стаття 247 КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на розгляд провадження, на дослідження і аналіз доказів, на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи, оскільки ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Стаття 247 КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст.247 КУпАП, достатньо встановити вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства; момент вчинення правопорушення; строк, що сплив з моменту вчинення правопорушення до моменту розгляду справи судом, провадження підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
За таких обставин, беручи до уваги те, що за ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність, тому всебічно, повно, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку про достовірність та достатність доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
При розгляді адміністративних матеріалів, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , його особу, який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, ступеня його вини. Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують відповідальність і відсутність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, майнової шкоди потерпілій і третім особам не заподіяно.
В дотримання вимог ст.. 24 КУпАП застосовується один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст..23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Узагальнюючи вище зазначене, судом з'ясовано, що саме дане адміністративне правопорушення було вчинено, що саме дана особа винна в його вчиненні, яка підлягає вона адміністративній відповідальності, по справі встановлено обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, майнової шкоду не заподіяно, підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу немає.
Під час розгляду справи суд проводить з'ясування дотримання вимог, передбачених ст.38 КУпАП.
Суд, приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи судом закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП, дотримуючись вимог законодавця, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю зокрема у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП (п.7 ч.1 ст.247 КУпАП), приходить до переконання про вирішення адміністративних матеріалів з врахуванням норм процесуального закону.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що протокол про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відшкодування шкоди. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки така шкода не заподіяна.
Вирішення питання про вилучені речі і документи. Судом не вирішується питання стосовно вилучених речей і документів, оскільки такі не вилучалися.
Стосовно стягнення судового збору. Згідно із ст. 40-1КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Згідно з п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року, який набрав чинності з 01.01.2023 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684 гривень. Відповідно розмір судового збору складає 536,80 грн (2684 х 0,2 = 536,80).
Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то судовий збір по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст. 40-1 КУпАП не сплачується.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 40-1, 173-2, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній на підставі протоколу серії ВАВ №137859 від 14.02.2023 року, складеного дільничним офіцером поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дем'яновським Р.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І. Ференц