Справа № 947/37876/23
Провадження № 1-кс/947/15525/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023164690000065 від 10.11.2023 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, прцюючого монтажником, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 03.09.2014 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 (пяти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 189 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури та оперативного супроводження ГУ ВБ СБУ в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42023164690000065 від 10.11.2023 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 353 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у тому, що він, діючи з прямим умислом спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , всупереч вимог ст. 68 Конституції України та Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, використовуючи умови воєнного стану, попередньо зорганізувались задля вчинення злочину, розподіливши ролі та функції кожного з учасників, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, заздалегідь підготувавши формений одяг, а саме кепки та нарукавні пов'язки з емблемами «Служби безпеки України» та службові посвідчення працівників правоохоронного органу, а саме «Служби безпеки України», задля імітації владних повноважень, з метою вчинення суспільно небезпечних діянь, обрали об'єктом свого злочинного посягання громадянина ОСОБА_8 , переслідуючи мету незаконного заволодіння грошовими коштами останнього, шляхомвимоги передачі майна під погрозою насильства над потерпілим.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , 30.11.2023 року приблизно о 12:30 годині, прибули на транспортному засобі марки «BMW 525», в кузові темно-синього кольору,державний номерний знак « НОМЕР_1 », підшуканого ОСОБА_5 , задля вчинення протиправних дій та їх конспірації, під керуванням останнього, до місця мешкання потерпілого, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , та біля 3 під'їзду вказаного будинку, стали очікувати прибуття ОСОБА_8 .
Далі, ОСОБА_9 близько 12:45 годин того ж дня, помітивши потерпілого, наблизився до нього та представився працівником СБУ, при цьому висловивши вимогу пройти з ним, почав словесно погрожувати ОСОБА_8 , в свою чергу останній намагаючись дізнатись причини пред'явлених вимог, відмовився добровільно виконувати їх, внаслідок чого, ОСОБА_9 застосувавши фізичну силу до потерпілого, відчуваючи вседозволеність та безкарність у своїх діях, а також перевагу у віці та фізичному стані, діючи примусово, протиправно та відкрито, проти ОСОБА_10 , заштовхав останнього в салон автомобіля «BMW 525», в кузові темно-синього кольору,державний номерний знак « НОМЕР_1 », за кермом якого їх очікував ОСОБА_5 .
Одразу після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, почав рух на вказаному автомобілі, з метою запобігання спробам ОСОБА_8 його залишити, в свою чергу ОСОБА_9 , силоміць утримуючи потерпілого, з застосуванням фізичної сили, зневажаючи такими загальнолюдськими цінностями, як життя, здоров'я та свобода людини, незаконно позбавивши його волі, разом з ОСОБА_5 почали висувати вимоги передання їм грошових коштів в сумі 20 000 доларів США, нібито в якості погашення неіснуючих боргових зобов'язань, висказуючи погрози застосування насилля та фізичної розправи щодо ОСОБА_8 ,у разі відмови останнього виконувати їх вимоги. Окрім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , перебуваючи вкепках та нарукавних пов'язках з емблемами «Служби безпеки України», демонструючи службові посвідчення працівників правоохоронного органу, а саме «Служби безпеки України», імітуючи владні повноваження, пригрозили потерпілому доставленням до територіального центру комплектування військовозобов'язанних осіб, в разі невиконання їх вимог.
В свою чергу ОСОБА_8 , перебуваючи під тиском, сприймаючи вищезазначені погрози, як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, передав ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 300 доларів США, які були у нього були при собі та розуміючи серйозність намірів останніх, перебуваючи в безпорадному стані, повідомив про наявність ще частини коштів у нього вдома за місцем проживання.
В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , проти волі ОСОБА_8 , доставили останнього на вищезазначеному автомобілі «BMW 525», до місця проживання останнього та супроводжуючи його разом до квартири АДРЕСА_3 , словесно погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї в разі вчинення опору, придушивши волю потерпілого та таким чином переконавши про рішучість своїх дій, продовжуючи завдавати фізичні та моральні страждання потерпілому ОСОБА_8 , повторно висунули вимогу останньому передати їм грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, при цьому фактично позбавляючи його волі, можливості вільно рухатися та пересуватися, порушуючи недоторканність його житла. В наслідок застосування вказаного фізичного та психологічного насильства,потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи в безпорадному стані, передав грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в сумі 4 700 доларів США, повідомивши, що в квартирі більше коштів не має.
Отримавши зазначені грошові кошти від потерпілого, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , висунули вимогу передачі в подальшому залишку неіснуючого боргу в розмірі ще 15 000 доларів США та наголосили про необхідність їх повернення у найкоротші строки. Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , виконавши усі дії, які вважали за необхідне, покинули квартиру потерпілого ОСОБА_8 та вийшовши на вулицю з під'їзду вказаного будинку були затримані співробітниками правоохоронних органів.
За викладених обставин, 01.12.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
-ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану;
-ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;
-ч. 2 ст. 353 КК України за кваліфікуючими ознаками: самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу та службового посвідчення працівника правоохоронного органу.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на характер імовірно вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, щодо особи підозрюваного звернула увагу, що підозрюваний раніше засуджений, не має в місьі Одеса постійного місця проживання.
Захисник підозрюваного просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою частково погоджується, умислу на скоєння вимагання не мав, до нього звернулися певні особи та запропонували допомогти працівникам СБУ. Тілесні ушкодження потерпілому не наносив. Просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали які обґрунтовують доводи клопотання та матеріали наданні стороною захисту, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 01.12.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
-ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану;
-ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;
-ч. 2 ст. 353 КК України за кваліфікуючими ознаками: самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу та службового посвідчення працівника правоохоронного органу.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри на підставі якої здійснено затримання та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 189 КК України підтверджується: повідомленням про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України від ГУ ВБ СБУ в Одеській області; протоколом прийняття заяви про вчинений злочин (або такий, що готується) від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , в ході якого останній пояснив, що йому стало відомо про наміри вчинення відносно нього злочину, а саме: вимагання грошових коштів в розмірі 5000 доларів США невідомими особами, які нібито є (представляються) працівниками СБУ та ТЦК, погрожують мобілізацією та відправленням на бойові дії; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме: ОСОБА_9 безпосередньо після вчинення ним злочину, під час затримання у якого в ходіособистого обшуку було виявлено та вилучено: грошові кошти на загальну суму 5000 доларів США, кепку чорного кольору, з написом «СБ України», з відображенням на лицьовій частині «гербу України - офіційного логотипу СБУ»; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме ОСОБА_5 безпосередньо після вчинення ним злочину, під час затримання у якого в ході особистого обшуку було виявлено та вилучено: кепку чорного кольору, з написом «СБ України» з відображенням на лицьовій частині офіційного логотипу «СБУ» та наліпку наручну з логотипом «СБУ»; протоколом огляду місця події від 30.11.2023 року за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 29, в ході якого учасники огляду ОСОБА_9 та ОСОБА_5 під відеофіксацію пояснили обставини вчинення ними злочинів, а також в ході якого у останніх вилучені службові посвідчення працівників СБУ; протоколом обшуку від 30.11.2023 року транспортного засобу марки «BMW 525», в кузові темно-синього кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », який знаходився у користуванні ОСОБА_5 , в ході якого вилучено: документи посвідчуючі особу ОСОБА_9 , а також сам транспортний засіб; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 , в ході якого останній пояснив обставини вчинення відносно нього вимагання грошових коштів, а також позбавлення його волі та обставини при яких було затримано двох осіб, які вчинили дані злочини; запитом до УСБУ в Одеській області щодо підтвердження чи спростування інформації про працевлаштування в органах СБУ ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , а також чи видавалось службове посвідчення працівника СБУ з серією та номером НОМЕР_2 , отримання відповіді від УСБУ в Одеській області на вказаний запит, а також іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 189 КК України.
Також ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що він з пред'явленою йому підозрою частково погоджується.
Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 189 КК України, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 189 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, яке імовірно загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суспільно-небезпечний характер інкримінованих підозрюваному злочинів, а також те, що підозрюваний не має постійно місця проживання в м. Одесі, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на нього впливати з погрозами застосування насильства з метою схилення його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, адже ОСОБА_5 наразі підозрюється, зокрема, у вчиненні злочину, пов'язаного із погрозою застосування насильства, потерпілий безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Також слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий за крисний злочин.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах клопотання з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено яким саме чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, пов'язаного ізпогрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання є недоцільними, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваному ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023164690000065 від 10.11.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28.01.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1