05.12.2023
Справа №489/4165/23
Провадження №2/489/1735/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Назаровою С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю
встановив.
Позивачка, через свою представницю - адвокатку Романову І.Д., звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 , за набувальною давністю. Мотивуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 раніше належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та членам її сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . ОСОБА_5 є її рідною матір'ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті вона, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_1 , а саме, частки квартири. ОСОБА_4 був її чоловіком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 отримала спадок від свого померлого чоловіка ОСОБА_4 у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 . Після смерті матері та чоловіка, крім спірної квартири, вона успадкувала земельну ділянку, яка знаходиться в СВТ «Еліта» Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яку в подальшому передала у власність своїй прийомній доньці ОСОБА_2 . У неї з відповідачкою ОСОБА_2 неприязні стосунки, остання неодноразово в'їжджала до спірної квартири та викрадала її майно. Про все це вона неодноразово повідомляла правоохоронні органи та органи прокуратури. Відповідачка ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі з листопада 2003 року по 16 червня 2015 року, жодних дій щодо оформлення права на частку у вищезазначеній квартирі не вчиняла, більш того, позбавила права проживання позивачки, не впускала до квартири. Проживаючи у даній квартирі, позивачка з першого дня вселення сплачує комунальні послуги та всі інші витрати, пов'язані з її утриманням. Іншого житла позивачка не має. Вважає, що надавши всі необхідні підтверджуючі документи та довела факт набуття за нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 25 років.
Від представника ММР до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь яку закону підставу володіння чужим майном.
Від представниці позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Позивачем обрано такий спосіб захисту як визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 . Давність володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальну давність в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідачка не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими, недоведеними, а зазначені позивачем фактичні підстави та обставини звернення до суду не відповідають дійсності. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . При вирішення спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. Позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав, передбачених ст.. 344 ЦК України, необхідних для набуття спірної частки спірної квартири у власність за набувальною давністю. Вимоги позивачки направлені на порушення особистих майнових прав відповідачки, так як спірна частка квартири перебуває у її приватній спільній частковій власності. Крім того, постановою Верховного Суду від 18.07.2018 по справі № 489/5328/15 позивачу було відмовлено у задоволенні касаційної скарги та залишено в силі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12.09.2017, яким було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.06.2016 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 на частки у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності.
Ухвалою суду від 27.07.2023, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 08.08.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.10.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Представниця позивачки подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача та відповідачка у судове засідання не з'явились.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_6 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та членам її сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.02.1995.
Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованого 29.09.2009.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.04.2009, визначено, що частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власної на житло від 2 лютого 1995 року є рівними і складають по частині за кожним.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10.12.2009, на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з частки квартири АДРЕСА_1 .
Вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Токіой І.В., зареєстровано в реєстрі за № 6-1407.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.12.2009, на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з частки квартири АДРЕСА_1 .
Вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Токіой І.В., зареєстровано в реєстрі за № 6-1404.
Отже, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності частки квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що проживаючи у даній квартирі, вона з першого дня вселення сплачує комунальні послуги та всі інші витрати, пов'язані з її утриманням. Іншого житла позивачка не має. Вважає, що надавши всі необхідні підтверджуючі документи та довела факт набуття за нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 25 років.
З паспорта серії НОМЕР_5 , вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 26 жовтня 2000 року.
Згідно Акта про не проживання, завіреного ОСББ «Космонавтів 53/1» від 27.08.2021, підписаного сусідами позивачки, за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не проживає з 03 жовтня 2016 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у грудні 2015 року звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про визнання за нею права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що у неї відсутні оригінали правовстановлюючого документу на зазначене майно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.03.2016, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності, відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.04.2016, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2016 року залишено без змін.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; зонність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2022 року в справі № 293/1061/21, постанові Верховного Суду від 11 листопада 2022 року в справі № 547/200/21, постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі №140/1774/18.
Позивачці було відомо, хто був власником спірної 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка в своєму позові не зазначає, коли їй стало відомо про те, що вона володіє та відкрито користується частиною чужого майна, лише зазначає, що вона є співвласницею спірного майна та то виїжджала, то в'їжджала до спірної квартири.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 до начальника відділення поліції № 2 ГУ НП в Миколаївській області від 10.12.2021 про вжиття заходів щодо неправомірних дій ОСОБА_2 відносно неї. У вказаній заяві, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_2 у 2015 році в'їхала до спірної квартири і проживала в ній до 2016 року. Після того, 09 листопада 2021 року ОСОБА_2 знову приїжджала до спірної квартири.
Також в матеріалах справи містяться документи, з яких вбачається, що позивачка та відповідачка перебувають у неприязних відносинах. Відповідачка ОСОБА_2 намагалася власними силами попасти до спірної квартири.
Твердження позивачки про те, що після смерті матері та чоловіка, крім спірної квартири, вона успадкувала земельну ділянку, яка знаходиться в СВТ «Еліта» Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яку в подальшому передала у власність своїй прийомній доньці ОСОБА_2 , судом не береться до уваги, оскільки воно не стосується дійсної справи.
Суд зазначає, що позивачка обізнана про те, що ОСОБА_2 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , а сам по собі факт проживання, утримання майна в належному стані та здійснення оплати житлово-комунальних послуг не є безумовною підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.
Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України, оскільки позов про визнання права власності з підстав, визначених у цій статті, не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником майна.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідачі:
Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст судового рішення складено «05» грудня 2022 року.
Суддя Н.О. Рум'янцева