Справа № 489/2728/23
Провадження № 2/489/1396/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
05 грудня 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Костюченка Г.С.,
із секретарем судових засідань - Ревицькою Р.В.,
за участю представника позивача - адвоката Корець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить суд: здійснити поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати в порядку розподілу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір.
Мотивуючи вимоги тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.01.2001 по 12.04.2023. За час перебування у шлюбі сторонами 06.03.2019 придбано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 . Вказане майно придбано за спільні кошти подружжя.
Шлюбний договір між позивачем та відповідачкою не укладався. Домовленості між позивачем та відповідачкою щодо порядку поділу майна, не знайдено. Титульним власником спільного майна є відповідач. В добровільному порядку вона не бажає ділити майно та вважає, що оскільки воно зареєстровано на неї, вона є його власником та може розпоряджатися на власний розсуд.
Ухвалою суду від 07.06.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу досудового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Відповідач судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
13 січня 2001 між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.04.2023 шлюб було розірвано, прізвище ОСОБА_2 залишено без змін. Рішення набрало законної сили 30.08.2023.
В період шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_2 , право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу, з реєстровим № 28, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. 06 березня 2019.
Оскільки майно набуто під час шлюбу є спільним майном подружжя, позивач вважає що воно підлягає розподілу у рівних часткам між чоловіком та дружиною.
Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов'язків подружжя, визначаються нормами СК України.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.
Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.
Отже, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя половину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
Частиною 1 ст. 61СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3ст. 70 СК Українив окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60 СК України).
Згідно зі ст. ст.12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 07.06.2023, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі на підставі договору купівлі-продажу з реєстровим №28, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. 06 березня 2019.
Відповідно до оцінки ринкової вартості спірної квартири, яка наявна у матеріалах справи ринкова вартість квартири на час розгляду справи становить 1462800 грн. 00 коп. (а.с. 13-14).
Вищевказане майно було придбано під час перебування сторонами в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, відповідачкою не надано доказів на спростування зазначеного позивачем у позовній заяві.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 набута під час шлюбу, а тому є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу в рівних частинах, а саме шляхом визнання права власності на частину за позивачем.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач є інвалідом другої групи, відповідно звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7314 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі грн. 7314 грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено «05» грудня 2023 року.
Суддя Г.С.Костюченко