ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуСправа №160/22981/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/22981/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною діяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
11 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 , третя особа: Регіональне управління сил територіальної оборони "Схід" про визнання протиправною діяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/22981/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви.
26 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій відповідачем визначено Військову частину НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною діяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не прийняття рапорта ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 прийняти та розглянути рапорт щодо звільнення з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до вимог законодавства.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність правової поведінки відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби. Так, позивач є військовослужбовцем, дружина якого має інвалідність 3 групи, однак відповідач відмовляє позивачу у звільненні з військової служби.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/22981/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22981/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
19 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що 22.08.2023 року надійшов адвокатський запит в інтересах позивача щодо можливості його звільнення з військової служби та надання результатів розгляду рапорту позивача з приводу його звільнення із військової служби. 27.08.2023 року на адресу адвоката направлено вичерпну відповідь про те, що рапорт позивача на звільнення до командування військової частини не надходив. 07.09.2023 року надійшов рапорт позивача про звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Проте, ця підстава звільнення для позивача не може бути застосована, оскільки в нього відсутній родич з інвалідністю І чи ІІ групи.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно відмітки у паспорті громадянина України позивача серії НОМЕР_5 02.11.1996 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 , 1975 р.н., що засвічений відділом РАЦС Межівського району Дніпропетровської області.
Згідно відмітки у паспорті громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 вона 02.11.1996 року уклала шлюб з позивачем, що засвідчено Відділом РАЦС Межівського району Дніпропетровської області.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 02.11.1996 року серії НОМЕР_7 позивач 02.11.1996 року уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки МСЕК від 13.11.2006 року серії МСЕ-ДИА-01 №543673 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно третю групу інвалідності з 01.11.2006 року безстроково.
Згідно військового квитка позивача від 05.04.1990 року № НОМЕР_8 позивач з березня 2022 року проходить військову службу у відповідача.
Листами відповідача від 31.07.2023 року №1995, від 27.08.2023 року №2337 представнику позивача повідомлено, що згідно пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану являється наявність дружини із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Не погодившись з такою правовою поведінкою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII), передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в Україні триває дотепер в зв'язку з його неодноразовим продовженням.
Відповідно до пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Форму первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я від 30.07.2012 року №577 (далі - Інструкція).
Пунктом 1 Інструкції встановлено, що ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» (далі - форма № 157-1/о) і складається з двох частин: зазначеної виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Згідно п. 2, 4, 5 Інструкції Форма № 157-1/о застосовується при винесенні рішення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про встановлення групи, причини і строку інвалідності.
Форма № 157-1/о заповнюється у Кримській республіканській, обласних, центральних міських у містах Києві та Севастополі, міських, міжрайонних та районних МСЕК.
Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією надсилається за місцем призначення пенсії чи місцезнаходженням пенсійної справи.
Відповідно до п. 6 Інструкції довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією видається інваліду.
У пункті 1 зазначається місцезнаходження МСЕК.
У пункті 2 зазначається профіль МСЕК.
У пункті 3 зазначаються серія та номер довідки.
У пункті 4 зазначаються особисті дані інваліда: прізвище, ім'я, по батькові, які записуються повністю згідно з даними паспорта.
У пункті 5 зазначається дата народження інваліда.
У пункті 6 зазначається дата огляду інваліда.
У пункті 7 вказується характер огляду: первинний або повторний.
У пункті 8 словами зазначається група інвалідності, яка встановлена хворому.
У пункті 9 зазначається причина інвалідності.
У пункті 10 зазначається термін, до якого встановлено групу інвалідності.
У пункті 11 зазначається дата чергового переогляду інваліда у МСЕК.
У пункті 12 надається висновок про умови та характер праці.
У пункті 13 зазначаються рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності інваліда.
У пункті 14 зазначається номер акта огляду МСЕК, на підставі якого видається довідка до акта огляду МСЕК.
У пункті 15 зазначається дата видачі довідки.
Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Згідно довідки від 13.11.2006 року №543673 судом встановлено факт інвалідності третьої групи в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Згідно свідоцтва від 02.11.1996 року серії НОМЕР_7 , а також відміток у паспорті громадянина України позивача серії НОМЕР_5 , паспорту громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено факт перебування позивача та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі.
Таким чином, дружина позивача має інвалідність третьої групи.
Зміст нормативного правила, передбаченого пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, полягає у звільненні мобілізованої особи під час воєнного стану за наявності однієї з таких обставин:
1) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю;
2) у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
3) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Таке тлумачення очевидно вбачається зі словосполучення «та/або», яке передбачає альтернативне застосування таких сполучників: або за умови окремого настання будь-якої з відокремлених цими сполучниками обставин, або за умови поєднання першої та другої обставин.
Відповідно, особа підлягає звільнення в т.ч. за наявності дружини (чоловіка) з інвалідністю. Невизначення законодавцем конкретної групи інвалідності для цієї категорії осіб зумовлює єдиний можливий висновок про те, що йдеться про особу з інвалідністю будь-якої групи, в т.ч. третьої.
Аналогічне тлумачення цієї норми права надано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.11.2023 року у справі №140/12873/23, Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.11.2023 року у справі №580/3218/23, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.11.2023 року у справі №480/2196/23, Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.09.2023 року у справі № 420/7846/23.
Водночас, згідно п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
У листах від 31.07.2023 року, від 27.08.2023 року на адвокатські запити представника позивача відповідач зазначав, що рапорт від позивача про його звільнення не надходив. Позивач зазначав, що позбавлений можливості подати такий рапорт, оскільки безпосереднє командування позивача відмовляється такий рапорт приймати, при цьому така відмова здійснюється в усній формі.
Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів сторін в цій частині суд виходить з наступного.
Передусім суд зауважує, що ним вже зроблено висновки про відповідність юридичної ситуації позивача підставі для звільнення з військової служби (наявність дружини, яка є особою з інвалідністю), при цьому відповідач як в своїх листах від 31.07.2023 року, від 27.08.2023 року, так і в ході судового розгляду таке право позивача заперечував. Тобто, відповідачем допущено порушення прав позивача шляхом їх заперечення, що з необхідністю впливає на правове становище позивача шляхом його погіршення. Відповідно, право позивача в будь-якому випадку потребує судового захисту.
Окрім цього, згідно п. 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону зобов'язаний: з повагою ставитися до підлеглих, піклуватися про підлеглих, дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення, виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Суд підкреслює, що у відзиві відповідач сам вказав, що 07.09.2023 року до відповідача за вхідним №2842 надійшов рапорт з долученими документами від позивача про звільнення позивача на підставі наявності дружини, яка є особою з інвалідністю.
При цьому документи стосовно наявності у позивача дружини з інвалідністю відповідачем отримані разом з адвокатськими запитами представника позивача.
Таким чином, суд констатує, що усі визначені законодавством вимоги для звільнення зі служби відповідно до наявних фактичних обставин позивачем виконано: подано рапорт про звільнення, надано підтверджуючі документи, зауважень до оформлення рапорту не висунув сам відповідач, оскільки його доводи зводяться до заперечення саме права позивача на звільнення.
Також суд висновує, що відповідачем порушено вищевикладені положення законодавства як щодо правової підстави для звільнення відповідача, так і щодо ставлення до підлеглих, а також загальних вимог до його діяльності, оскільки в цій справі позивачем в достатній мірі вчинено юридично значущі дії для його звільнення, в той час як відповідач безпідставно продовжує наполягати на відсутності у позивача такого права.
Слід зауважити, що порушення дій відповідача в цій справі стосуються прав особи, яка є військовослужбовцем в період дії в Україні воєнного стану та під час безпосередньої збройної агресії проти України, в зв'язку з чим позивач обґрунтовано мав легітимні очікування щодо виконання Державою взятих на себе зобов'язань щодо захисту прав військовослужбовців.
Подібні правові висновки містяться у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі №160/8942/22.
Оскільки такі заперечення відповідача судом вже визнані необґрунтованими, суд констатує обґрунтованість позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що дії щодо неприйняття рапорта позивача вчинялися іншим суб'єктом та не є предметом оскарження згідно наявної редакції позовних вимог, в зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні. З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 гривень, згідно квитанції від 05.09.2023 року, отже сплачена сума судового збору підлягає стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною діяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко