ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуСправа №160/12482/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
установив:
06 червня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 13 362,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 03.09.2001 р. Однак, позивач не здійснював господарської діяльності, звітність не подавав. Відповідачем було нараховано позивачу заборгованість з єдиного внеску за 2017 р. - 2018 р. у розмірі 13 362,36 грн. Проте, позивач здійснює трудову діяльність як найманий працівник на різних підприємствах. Страхові внески за позивача у цей період були сплачені роботодавцями. Отже, позивач у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На виконання ухвали суду від 06.06.2023 р., позивачем 12.06.2023 р. усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі.
04 липня 2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу, позивач з 03.09.2001 р. по 25.09.2018 р. перебував, як фізична особа - підприємець на податковому обліку в ГУ ДПС Шевченківська ДПІ. Здійснював діяльність на загальній системі оподаткування і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску. З метою контролю за своєчасною сплатою єдиного внеску на центральному рівні в інтегрованих картках платників в автоматичному режимі по коду платежу 71040000 щоквартально нараховуються квартальні нарахування. За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені такі автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 13 362,36 грн., а саме: по строку 09.02.2018 р. нараховано 8 448,00 грн. за 2017 рік, нарахування не сплачені; по строку 19.04.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за перший квартал 2018 р., нарахування не сплачені; по строку 19.07.2018 р. нараховано 2457,18 грн. за другий квартал 2018 р., нарахування не сплачені. Станом на 22.06.2023 р. за даними ІТС «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_2 за період 2017 р. по 2018 р. по єдиному внеску рахується борг у сумі 13 362,36 грн. Звітність по єдиному внеску згідно інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи та додаток відомості про суми нарахованого єдиного внеску фізичних осіб - підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерських господарств, осіб, які беруть участь у добровільному страхуванні ФОП ОСОБА_1 за 2013-2018 роки не надавав. Податкову вимогу від 03.05.2023 р. № Ф-103 136-51-0436/62 у сумі 13 362,36 грн. направлено платнику податків-рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу та вручено платнику податків, що підтверджується корінцем поштового відправлення.
06 липня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній висловив аналогічну позицію викладену у позовній заяві.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.09.2001 р. запис про проведення державної реєстрації від 14.09.2005 р. №22350170000000472.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (власне рішення), про що вчинено запис від 25.09.2018 р. №22240060006080614.
За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені такі автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 13 362,36 грн., а саме:
- по строку 09.02.2018 р. нараховано 8 448,00 грн. за 2017 р.;
- по строку 19.04.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за перший квартал 2018 р.;
- по строку 19.07.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за другий квартал 2018 р.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 у розмірі 13 362,36 грн., яку було направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримана останнім 12.05.2023 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 1999 р. - 2001 р., з 2004 р. - 2021 р. та довідка форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2011 р. - 2021 р.
Відповідно до даних ОК-5, ОК-7 за ОСОБА_1 сплачено страхові внески за період з січня 2017 р. по жовтень 2017 р., з квітня 2018 р. по грудень 2018 р.
Незгода позивача із оскаржуваною вимогою стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.
Суд встановив, що за даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені такі автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 13 362,36 грн., а саме:
- по строку 09.02.2018 р. нараховано 8 448,00 грн. за 2017 р.;
- по строку 19.04.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за перший квартал 2018 р.;
- по строку 19.07.2018 р. нараховано 2 457,18 грн. за другий квартал 2018 р.
Отже, заборгованість зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 р. по другий квартал 2018 р.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 у розмірі 13 362,36 грн., яку було направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримана останнім 12.05.2023 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
На підтвердження сплати страхових внесків за 2017-2018 р., позивач надав довідку форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 1999 р. - 2001 р., з 2004 р. - 2021 р. та довідку форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2011 р. - 2021 р.
Як встановлено, заборгованість зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 р. по другий квартал 2018 р.
Суд встановив, що відповідно до даних ОК-5, ОК-7 за ОСОБА_1 сплачено страхові внески за період з січня 2017 р. по жовтень 2017 р., з квітня 2018 р. по грудень 2018 р.
При цьому, факт працевлаштування позивача, у період з січня 2017 р. по жовтень 2017 р., з квітня 2018 р. по грудень 2018 р. підтверджується відомостями трудової книжки останнього серії НОМЕР_1 від 04.09.1984 р., копія якої наявна в матеріалах справи.
Так, згідно із даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.09.1984 р. ОСОБА_1 з 01.12.2015 р. по 02.10.2017 р. працював на посаді інструктора тренажерного залу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спорт-Вектор», а з 25.04.2018 р. по 10.12.2021 р. працював на посаді інструктора методиста тренажерного залу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .
Отже, в довідках форми ОК-5, ОК-7 та трудовій книжці відсутні відомості про працевлаштування позивача у період з листопада 2017 р. по березень 2018 р., та відповідно, дані про сплату страхових внесків за цей період.
За період з листопада 2017 р. по березень 2018 р. страхові внески за позивача сплачено не було. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач був платником єдиного внеску як підприємець у період з листопада 2017 р. по березень 2018 р., а отже за вказані періоди страхові внески у розмірі 3865,18 грн. нараховані правомірно (1408,00 грн. (листопад 2017 р. - грудень 2017 р.) + 2457,18 грн. (січень 2018 р. - березень 2018 р.).
Отже, оскаржувана вимога від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 включає періоди, за які нарахування єдиного внеску у розмірі 3865,18 грн. є правомірним, а саме, за період листопад - грудень 2017 р. та за січень - березень 2018 р., інші періоди визначені помилково, оскільки за ці періоди за позивача страхові внески сплачені роботодавцем.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про наявність таких доходів не зазначило, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2018 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від підприємств, не підлягають доказуванню.
Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (протягом 2017, 2018 років), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62 є неправомірною в частині нарахування до сплати єдиного внеску у розмірі 9497,18 грн. (13 362,36 грн. - 3865,18 грн.).
За наведених обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись 242-246, 250 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2023 р. №Ф-103136-51-0436/62, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у розмірі 9497,18 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко