ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 рокуСправа №160/24644/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/24644/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
26 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.08.2023 р. №046050017902 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 визнати протиправним та скасувати;
- бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка виразилася у не зарахуванні мені ОСОБА_1 , періоду моєї роботи з 24.09.2018 р по 18.03.2022 р. машиністом крану виробничої дільниці з ремонту устаткування РУ-3 ТОВ «Промислові ремонти» до пільгового стажу за Списком № 1 визнати протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до мого, ОСОБА_1 , пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 24.09.2018 року по 18.03.2022 року машиністом крану виробничої дільниці з ремонту устаткування РУ-3 ТОВ «Промислові ремонти»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , з 24.08.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах права.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, однак рішенням відповідача-2 від 31.08.2023 року №046050017902 позивачу відмовлено у призначення пенсії з посиланням на недосягнення необхідного пенсійного віку. Позивач вважає вказане рішення таким, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), яке є релевантним до обставин цієї справи виходячи з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.04.2021 року по справі №360/3611/20. Так, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та відновлено дію цією статті в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Водночас, стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачає умови виходу на пенсію, що є тотожними статті 13 Закону №1788-XII в редакції до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15). За такої невідповідності діючих норм законодавства необхідним є застосування тих правових положень, що є більш сприятливими для особи, тобто - ст. 13 Закону №1058-IV в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), згідно з яким вихід на пенсію для категорії працівників, до якої належить позивач, допускається з 45 років (на противагу 50 років у ст. 114 Закону №1788-XII) Також позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував період її роботи з 24.09.2018 року по 18.03.2022 року до її пільгового стажу.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/24644/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24644/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
03 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 24.09.2018 року по 18.03.2022 року, оскільки не надано довідку для підтвердження спеціального стажу №5 та результати проведення атестації. Також зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку (50 років при 47 наявних у позивача). Зазначає про наявність у нього дискреційних повноважень.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно трудової книжки позивача від 23.04.1992 року НОМЕР_2 :
24) 24.09.2018 року позивача прийнято машиністом крану 6 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2 РУ-3;
25) за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгову пенсійне забезпечення за списком №1.
26) 18.03.2022 року - звільнено за власним бажанням згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
24 серпня 2023 року позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії. Відповідно до принципу екстериторіальності, передбаченого Порядком №22-1, заява позивача розглянута відповідачем-2, який рішенням від 31.08.2023 року №046050017902 відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. У вказаному рішенні відповідач-2 констатує, що страховий стаж позивача складає 40 років 7 місяців 27 днів, пільговий стаж - 11 років 01 місяць 27 днів. В призначенні пенсії відмовлено через недосягнення пенсійного віку.
Згідно форми РС-право позивача період з період роботи з 24.09.2018 року по 18.03.2022 року не зараховано до її пільгового стажу.
В порядку ч.1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України як такі, що визнаються учасниками справи в заявах по суті (а відповідачем-1 також рішенні про відмову в призначенні пенсії, яке є предметом оскарження) та щодо яких суд не має обґрунтованого сумніву відносно достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд визнає встановленими на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії наступні обставини, що мають значення для вирішення справи:
1) вік позивача складає 47 років 6 місяців 23 дні;
2) наявність у позивача страхового стажу 40 років 7 місяців 27 днів;
3) наявність у позивача пільгового стажу за Списком №1 - 11 років 01 місяць 27 днів.
Не погодившись з такою правовою поведінкою відповідача-2, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо пенсійного віку.
Згідно з п. «а» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «а» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років.
При цьому з 01.01.2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі - Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацем 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. «а» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.
Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 45 років за п. «а» ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
В цій справі відповідно даних трудової книжки позивача позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 за наявності віку 45 років, страхового стажу 15 років та пільгового стажу не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Досягнення позивачем віку 45 років, наявність у неї достатнього страхового та пільгового стажу відповідачами визнана та не заперечувалася.
Отже, враховуючи, що позивач мала достатній вік 47 років при необхідних 45 роках, достатній страховий стаж та достатній пільговий стаж за Списком №1 суд приходить до висновку, що відповідачем-2 протиправно відмовлено їй у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо періоду роботи з 24.09.2018 року по 18.03.2022 року.
Підстави для незарахування цього періоду роботи до пільгового стажу позивача відповідач повідомив у відзиві, вказавши, що позивачем не надано довідку для підтвердження спеціального стажу роботи №5 та результати проведення атестації робочих місць.
Позивач з цього приводу зазначала, що відповідні відомості наявні в її трудовій книжці.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Касаційним адміністративним судом у постановах від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.
Трудова книжка, яка була надана позивачем для призначення пенсії, не відображає характеру умов праці (зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день). А довідки, які б підтверджували характер виконуваної позивачем роботи, відсутні.
Суд зауважує, що положення Інструкції №58 не можуть бути застосовані за обставин цієї справи, оскільки положення Закону №1058-IV та Закону №1788-ХІІ є нормами вищої юридичної сили та пов'язують пільговий стаж саме з працевлаштуванням на повний робочий день на відповідних посадах за Списком №1, в зв'язку з чим відповідач не міг керуватися самим лише записом про прийняття на посаду позивача у трудовій книжці, оскільки такий запис не містить інформацію про характер зайнятості позивача (повний чи неповний робочий день).
Також суд зауважує, що не підлягає застосуванню п. 3 Порядку №637, оскільки нормативне правило при підтвердження трудового стажу згідно відомостей реєстру застрахованих осіб застосовується у випадку відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи та виключно з метою підтвердження трудового стажу, в той час як за обставин цієї справ спірним є визнання наявного та визнаного трудового стажу пільговим.
Суд висновує, що підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці є однією з обов'язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній таких записів, подання уточнюючої довідки є обов'язковим.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року № 216/8709/15-а(2-а/216/17).
Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 09.11.2023 року у справі №160/20231/22.
Суд зауважує, що підприємство позивача наразі не є припиненим, в зв'язку з чим позивач не позбавлений можливості підтвердити пільговий характер наявного стажу у встановленому законодавством порядку.
Щодо доводів позивача про складності з отримання відповідної довідки суд зазначає, що право на пільгову пенсію залежить від підтвердження характеру зайнятості особи, ця обставина має бути підтверджена належним чином. Відсутність таких доказів не створює правових підстав для призначення пільгової пенсії або обліку стажу як пільгового, а стверджуванні порушення прав позивача в зв'язку з ненаданням таких доказів підприємством можуть бути предметом окремого судового розгляду за участю такого підприємства. Також в поясненнях позивача відсутні доводи щодо використання офіційних засобів зв'язку з підприємством, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (телефон, електронна адреса).
Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Щодо зобов'язання призначити пенсію.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.09.2023 року.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, оскільки його протиправне рішення стало підставою для звернення позивача до суду.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.08.2023 року №046050017902, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 24.08.2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко