ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 рокуСправа №160/22790/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/22790/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська. 17А, код ЄДРПОУ: 44118658) про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення збитків, -
ВСТАНОВИВ:
07 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення збитків.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/22790/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви.
21 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:
- зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зняття нарахування з Єдиного соціального внеску в сумі 9170,45 грн.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області повернути надлишково сплачену суму Єдиного соціального внеску в розмірі 9170,45 грн.;
- визнати протиправними дії ГУ ДПС в Дніпропетровській області у відношенні дій, пов'язаних з направленням в Заводський відділ Державної виконавчої служби в м. Кам'янське матеріалів на відкриття виконавчих проваджень із стягування сум заборгованості на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-645-25У від 11.03.2015 р. та № Ф-210785-0403 від 21.07.2022 р.;
- стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області збитки, понесені мною у зв'язку з незаконним відкриттям виконавчих проваджень ВП № 47634646 від 25.05.2015 р. в сумі 957,16 та ВП № 69830818 від 12.09.2022 р. в сумі 1059,58 грн.
Позовна заява обґрунтована наступним. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року у справі №804/7837/15 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу від 11.03.2015 року №Ф-645-25У на суму 9170,45 грн (далі - Вимога №645). Однак, до скасування вказаної вимоги відповідачем її пред'явлено до примусового виконання. В подальшому відповідач нарахував штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату недоїмки в сумі 6905,85 грн., в зв'язку з чим виписав нову вимогу - від 21.07.2022 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2022 року № Ф-210785-0403 (далі - Вимога №0403). Цю вимогу відповідач також пред'явив до примусового виконання до її скасування. В листі відповідача від 14.08.2023 року останній повідомив, що судами його не було зобов'язано вносити зміни в інтегровану картку платника в зв'язку зі скасуванням Вимоги №645. Позивач вважає протиправною відмову відповідача повертати позивачу надлишкову сплачену суму ЄСВ згідно Вимоги №645, а також повернути витрати, понесені під час перебування вказаних вимог на примусовому виконанні (виконавчий збір, витрати виконавчого провадження).
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/22790/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22790/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
12 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що позивачу визначено грошове зобов'язання з ЄСВ на суму 9170,45 грн, яке погашено згідно платіжного доручення від 17.06.2015 року на суму 9170,45 грн. 26.11.2018 року щодо позивача винесено рішення про нарахування штрафних санкцій та пені на суму 6905,85 грн, яке погашено згідно платіжного доручення від 07.10.2022 року на суму 6905,85 грн. Оскільки рішенням суду у справі №804/7837/15 не зобов'язано відповідача скасувати відповідні нарахування в інтегрованій картці позивача, в зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для відповідного коригування. При цьому у справі №160/14785/22 відповідне зобов'язання наявне, в зв'язку з чим позивачу повернуто ЄСВ у сумі 6905,85 грн згідно платіжного доручення від 04.08.2023 року №2404. Станом на 09.10.2023 року щодо позивача відсутня переплата по єдиному внеску у сумі 9170,45 грн. Щодо стягнення збитків в зв'язку з виконавчими провадженнями зазначає, що таке повернення здійснюється згідно окремої процедури.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Листом Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) вказано, що на примусовому виконання перебувала Вимога №0403 (на суму 6905,85 грн), в ході проведення виконавчих дій стягнуто кошти в сумі 7965,43 грн (6905,85 - заборгованість на користь відповідача, 690,58 грн - виконавчий збір на користь держави, 300 грн - витрати виконавчого провадження на користь держави, 69 грн - витрати виконавчого провадження. Також на примусовому виконанні перебувала Вимога №645 (на суму 9170,45 грн). В ході проведення виконавчих дій стягнуто кошти в сумі 10127,61 грн (9170,45 грн - заборгованість на користь відповідача, 917,04 грн - виконавчий збір на користь держави, 40,12 грн - витрати виконавчого провадження на користь держави.
Листом відповідача від 14.08.2023 року №22601/6/99-00-24-03-01-06 вказано, що позивач перебував на обліку з 12.09.2006 року по 04.11.2016 року, перебував на спрощеній системі оподаткування, 01.08.2022 року повторно зареєстровано підприємницьку діяльність, яку припинено 31.10.2022 року. Відповідачем щодо позивача винесено Вимогу №645, яку позивачем сплачено, в подальшому рішенням суду таку вимогу визнано протиправною та скасовано. Однак таким рішенням суду відповідача не зобов'язано вчиняти будь-які дії щодо змін в інтегрованій картці платника позивача у зв'язку зі скасуванням Вимоги №645. В разі надходження рішення суду відповідного змісту такі зміни будуть внесені.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року у справі №804/7837/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-645-25У від 11.03.2015 року - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-645-25У від 11.03.2015 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9170,45 грн. Рішення набрало законної сили 13.11.2015 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року по справі №804/7837/15 позов задоволено та визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.07.2022 року № Ф-210785-0403, складену відносно ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 виключивши суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне сі рахування у розмірі 6905,85 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/14785/22 апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, рішення без змін.
Вважаючи протиправною правову поведінку відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).
За змістом ст. 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.
Порядок стягнення заборгованості з платників визначено розділом VI Інструкції. Згідно п. 2 цього розділу Інструкції у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VI цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зняття нарахування з Єдиного соціального внеску в сумі 9170,45 грн. та про зобов'язання повернути надлишкову сплачену суму ЄСВ.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин в цій частині діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765 (далі - Порядок №765).
Згідно п. 3, 4 розділу І Порядку №765 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Пунктом 13 розділу ІІ Порядку №765 встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку №765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають:
зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;
суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником;
зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;
пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском;
пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;
проценти за користування розстроченням (відстроченням).
Відповідно до п. 1 розділу V Порядку №765 у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 року у справі №160/14785/22 вказано: “Посилання скаржника на те, що рішення суду від 04.09.2015 року у справі №804/7837/15 не містило вимог з приводу скасування нарахувань щодо вимоги від 11.03.2015 року № Ф-645-25У, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаним рішенням вимога від 11.03.2015 року № Ф-645-25У визнана протиправною та скасована, що тягне за собою й неправомірність здійснених у ній нарахувань”.
Вищевикладене є встановленням обставини стосовно позивача в частині відсутності правових підстав для ведення інтегрованої картки позивача, після набрання постановою суду від 04.09.2015 року у справі №804/7837/15 законної сили, з нарахуваннями згідно Вимоги №645. Тобто, судом вже встановлено факт неправомірності такого нарахування.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1);
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8);
Суд констатує, що неприпустимим є існування та обчислення щодо особи нарахувань за зобов'язаннями, щодо яких вже існує висновок суду про визнання таких нарахувань протиправними. Відповідно, незалежно від існування рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії, єдиним правомірним варіантом правової поведінки відповідача після висновку суду вказаного змісту є скасування нарахувань, оскільки будь-яка інша поведінка є продовженням перебування позивача в становищі порушення його прав протиправним нарахуванням.
Таким чином, відповідачем не дотримано вказаних вимог до його діяльності, безпідставно продовжено облік в інтегрованій картці позивача за ним зобов'язання, щодо якого існує висновок суду про протиправність відповідного нарахування, що вказує на протиправний характер правової поведінки відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в цій частині та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення коригування інтегрованої картки платника позивача в частині скасування постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року у справі №804/7837/15 нарахування на суму 9170,45 грн. згідно Вимоги №645, а також зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача, виключивши суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9170,45 грн, нараховану згідно Вимоги №645.
Щодо зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області повернути надлишково сплачену суму Єдиного соціального внеску в розмірі 9170,45 грн., суд зазначає наступне.
Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 року №417 (далі - Порядок №417).
Згідно п. 2 Порядку №417 він визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок.
Відповідно до п. 3 Порядку №417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);
помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;
рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 “Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску”, відкритий в Державній казначейській службі України.
Підпунктом 1 пункту 5 Порядку №417 встановлено, що повернення коштів здійснюється у випадку надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556.
Згідно п. 6 Порядку №417 повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
До Заяви Платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.
Відповідно до п. 9 Порядку №417 у разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви.
Суд підкреслює на необхідності вжиття позивачем заходів, передбачених Порядком №417 щодо подання заяви за формою Додатку №1, для забезпечення повернення відповідної суми коштів, в зв'язку з відсутністю відповідної заяви до відповідача, позовна вимога про повернення надлишково сплаченої суми ЄСВ є передчасною.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача у відношенні дій, пов'язаних з направленням до органу примусового виконання Вимоги №645 та Вимоги №0403 та стягнення збитків з ГУ ДПС у Дніпропетровській області, у зв'язку з незаконним відкриття виконавчих проваджень із стягування сум заборгованості на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки).
Як зазначав сам позивач, на момент пред'явлення до примусового виконання виконавчих документів рішення про визнання їх протиправними та їх скасування ще не були ухвалені.
Відповідно до п. 21.3. ст. 21 Податкового кодексу України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
Згідно п. 114.1. ст. 114 Податкового кодексу України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Відповідно до п. 114.2. ст. 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає
Так, згідно п. 128.2. ст. 128 Податкового кодексу України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
- прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
- невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
- прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків;
- перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
- незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
- безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
Відповідно, правова поведінка відповідача щодо пред'явлення до виконання податкових вимог, а також прийняття визначених законодавством правових актів органом примусового виконання не є податковим правопорушенням згідно п. 114.2. ст. 114 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим застосуванню підлягають загальні положення про відшкодування шкоди.
Згідно п. 114.3. ст. 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);
- документально підтверджені витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках
Суд констатує, що стягнення державним виконавцем виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не є ані втраченим, пошкодженим або знищеним майном, ані додатковими витратами, ані витратами, пов'язаними з оскарженням відповідної правової поведінки відповідача, оскільки мають характер обов'язкових для прийняття правових актів за наявності певного юридичного факту (пред'явлення виконавчого документа до виконання, можливість стягнення відповідних витрат з боржника в силу закону, відсутність правових актів про скасування таких виконавчих документів).
Згідно статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У постанові від 13.07.2023 року у справі № 460/5153/21 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно якої необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Вище приведеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про що вказано у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17. Велика Палата Верховного Суду вказала, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
У постанові від 18.02.2020 року у справі №815/7279/15 Верховний Суд прийшов до висновку, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Наявність збитків доказується позивачем.
Наразі постанови державного виконавця про стягнення відповідних сум з позивача є чинними, протиправними не визнавалися, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків, зміст яких фактично втілює в собі наслідки скасування таких правових актів.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що відповідні витрати позивачем понесено добровільно шляхом сплати відповідних коштів, вимушеного характеру таких дій позивача ним не обґрунтовано, а судом не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд констатує відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження протиправності відкриття таких виконавчих проваджень, судом також не встановленої такої протиправності, оскільки для органу примусового виконання подані вимоги відповідача на момент їх пред'явлення були чинними виконавчими документами, підстав для їх неприйняття не існувало, відповідачем такі підстави не вказано, відповідних доказів не надано.
Також відповідач не був отримувачем коштів за результатами здійснення виконавчого провадження.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787).
Згідно п. 1 розділу І Порядку №787 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов'язання;
помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №787 цей Порядок визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі)
Пунктом 5 розділу І Порядку №787 встановлено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно, законодавством встановлено окрему процедуру для повернення коштів для юридичної ситуації позивача, яку позивачем наразі не використано, докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідно, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3220,80 грн, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції від 30.08.2023 року та від 15.09.2023 року.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська. 17А, код ЄДРПОУ: 44118658) про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення збитків - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нездійснення коригування інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 в частині скасування після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року у справі №804/7837/15 нарахування у розмірі 9170,45 грн згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2015 року №Ф-645-25У на суму 9170,45 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9170,45 грн, нарахованих згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2015 року №Ф-645-25У.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко