ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року Справа № 160/9495/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 912410181728 від 26.02.2023 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку з 01.03.2023 р. та зменшення розміру його пенсії до 20.930 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять) гривень, тобто до 60% з обмеженням 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату призначеної йому з 01.02.2016 року пенсію в розмірі 37.092,64 грн. (тридцять сім тисяч дев'яносто дві гривні 64 коп.) з 01.03.2023 р. та виплатити різницю в пенсії з урахуванням виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з 13.12.2005 року позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 р., виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, в подальшому останній продовжив роботу в органах прокуратури до 17.12.2010 року. Згідно з наказом Генерального прокурора України від 16.12.2010 №1898к позивача звільнено з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. На виконання постанови Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року та 31 серпня 2016 року у справі №200/2464/16-а позивачеві було проведено перерахунок призначеної пенсії за вислугу років у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. згідно з вимогами ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (в редакції яка діяла на час призначення пенсії), з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку на час звільнення з роботи та виходу на пенсію, згідно з довідкою прокуратури Дніпропетровської області №18-2вих16, без обмежень граничного розміру пенсії та склала 37.092,64 грн. 17.06.2020 року з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою разом із довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури №18-275 вих-20 від 16.06.2020 року про перерахунок пенсії, проте, рішенням №0400-0306-8/47161 від 24.06.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, мотивуючи прийняте рішення тим, що право на перерахунок пенсій вимикає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 року. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справа № 160/10365/20 було, зокрема, зобов'язано відповідача з 13 грудня 2019 року здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. На виконання вказаного рішення суду, відповідачем було винесено рішення № 912410181728 від 26.02.2023 р. , яким здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії позивача з 01.03.2023 р. та зменшено її розмір до 20.930,00, тобто до 60% з обмеженням 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9495/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.05.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
07 червня 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справа №160/10365/20 було зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенси. Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до розділу XV пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області керувалось нормами чинного законодавства, під час проведення перерахунку пенсії Позивача за рішенням суду. Крім того, відповідачем зауважено, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.
16 червня 2020 року прокуратурою Дніпропетровської області позивачу видано довідку №№18-275вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з якою заробітна плата (грошове забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 року за відповідною (прирівняною) посадою заступник прокурора області складає 53097,33 грн.
Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-(ІІ)/2019.
17.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, до якої серед іншого додав вищезазначену довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-(ІІ)/2019.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020р. №0400-0306-8/47161 позивачеві було відмовлено у перерахунку пенсії.
Відмову мотивовано тим, що рішення №7-р(ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Рішення) та встановлено порядок його виконання. Перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Перерахунок пенсій, призначених згідно Закону України "Про прокуратуру", пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, проводиться у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (починаючи з 13 грудня 2019 року): призначення на вищу посаду; збільшення вислуги років, присвоєння почесного звання або наукового ступеня; збільшення розміру складових заробітної плати пенсіонера; за кожні два відпрацьовані роки з дати призначення/попереднього перерахунку пенсії; після звільнення з роботи. Перерахунок пенсії проводиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Право на перерахунок пенсій за викладених умов виникає за зверненнями, і надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року. Оскільки у позивача відсутні вищевикладені умови, право на перерахунок пенсії, також відсутнє.
Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі № 160/10365/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0306-8/47161 від 24.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 160/10365/20 набрало законної сили 11.06.2021 року.
Відповідно до відомостей електронної пенсійної справи ОСОБА_1 «Розрахунок пенсії. Версія 1.6.78.1. Дата та час розрахунку 09.02.2023 09:39 на підставі рішення про перерахунок пенсії № 912410181728 від 10.02.2023 р. пенсія за вислугу років позивачу обраховано виходячи з 60% від середнього заробітку та розмір пенсії з надбавками склав 16380,00 грн.
21.03.2023 року ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з зверненням ВЕБ-04001-Ф-С-23-052787, на яке листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2023 року №16921-12035/К-01/8-0400/23 повідомлено позивача, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/10365/20 було, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зважаючи на викладене, покладені судом зобов'язання виконані. На виконання Рішення суду Вам проведений перерахунок пенсії з 13.12.2019року. Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенси. Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. За результатами розрахунку загальний розмір пенсійної виплати складає: 13.12.2019 -16380.00 грн.; 01.07.2020 - 17120.00 грн.; 01.12.2020-17690.00 грн.; 01.07.2020 - 18540.00 грн.; 01.12.2020 - 19340.00 грн.; 01.07.2020 - 20270.00 грн.; 01.12.2020 - 20930.00 грн.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 912410181728 від 26.02.2023 р. щодо перерахунку з 01.03.2023 р. та зменшення розміру пенсії позивача до 60% від середнього заробітку з обмеженням 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) (до 15 липня 2015 року).
Згідно з частинами 1, 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачеві пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ та надавали особам, яким призначена пенсія згідно даного Закону, право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
У подальшому, Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011р. № 3668-VІ стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ доповнена новою нормою, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам, змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ від 08 липня 2011 року, не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
При цьому, відповідно до п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Так, внаслідок внесених до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668-VI) змін наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 року прийнято новий Закон України “Про прокуратуру” №1697-VII (далі Закон № 1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015 року.
У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: “Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII “Прикінцеві положення” Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ, попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ(далі по тексту Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законами №213-VІІ та №76-VІІІ. Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Статтями 22 та 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та з 13.12.2005 року отримує пенсію за вислугу років згідно Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як зазначалось судом, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначались статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, якою передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Проте, здійснюючи перерахунок пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 160/10365/20, відповідач застосував положення ст.86 Закону № 1697, відповідно до якої пенсія призначається у розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідну вислугу років.
Так, дійсно відповідно до ч. 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIIпенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Однак з аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
У свою чергу, ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.20 статті 86 Закону №1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із врахуванням норм ч.2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії.
Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження граничного розміру, суд вважає за необхідне вказати таке.
Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ згідно якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Втім, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином, безпідставним є застосування до спірних відносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким призначена пенсія та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Відтак, вказані вище зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Водночас, пенсія позивачу призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсій, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена йому довічно, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначив, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлено Законами №213-VІІ, №76-VІІІ та №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію до набрання зазначеними законами чинності, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічну правову позицію сформульовано Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Таким чином, непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Так, постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури
Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, якою б визначались умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
У свою чергу, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справа № 160/10365/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20.
При цьому, позивач звернувся із заявою щодо перерахунку пенсії за вислугою років на підставі вказаної довідки, що не заперечувалось відповідачем.
Відтак, відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі документів пенсійної справи, довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20 та у відповідності до статті 50-1 №1789-ХІІ, у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії № 912410181728 від 10.02.2023 р., а не як помилково зазначає позивач у власній позовній заяві - від 26.02.2023р., яким позивачу перераховано пенсію у розмірі 60% від середнього заробітку та з обмеженням максимальним розміром є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно, порушене право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а тому, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 805,20 грн.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про перерахунок пенсії від 10.02.2023 р. №912410181728, яким ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перераховано пенсію у розмірі 60% від середнього заробітку та з обмеженням максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 805,20 грн. (вісімсот п'ять гривен 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева