ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/14530/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 08.09.2023 у справі №140/14530/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 в адміністративній справі №140/14530/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі №140/14530/23 позов задоволено. Суд зобов'язав ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 25.11.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Заявник вказує, що у даній справі існують істотні обставини, що не були встановлені судом та не були відому заявнику під час розгляду справи, оскільки виявлені після набрання рішенням законної сили. Вказані обставини полягають в тому, що ОСОБА_1 в спірний період була суб'єктом підприємницької діяльності, а тому відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є працюючою особою, що виключає підстави для виплати згідно із статтею 39 Закону №796-ХІІ.
З наведених підстав заявник вважає, що наявні підстави для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у даній справі за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання на 11:00 05.12.2023.
В судове засідання учасники справи не прибули, хоча були належним чином повідомлені про розгляд заяви за нововиявленими обставинами.
Частиною другою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи вимоги частини дев'ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд заяви здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали заяви про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі №140/14530/23 за нововиявленими обставинами та дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Як слідує із адміністративного позову ОСОБА_1 , позивач просила суд:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону №796-ХІІ;
зобов'язати здійснити в межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із цим позовом, нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті Камінь-Каширського району Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд у рішенні від 08.09.2023 зазначив, що ОСОБА_1 має статус громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого відселення, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 ; проживає в с.Рудка Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення; перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, про що свідчить довідка відповідача.
Таким чином, суд вважав, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, а бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії є протиправною.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 в справі №140/14530/23 за нововиявленими обставинами, суд виходить з того, що відповідно до витягу з відомостей з реєстру страхувальників ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 06.03.2020 по 31.07.2023.
Такі обставини не були предметом дослідження при розгляді та вирішенні справи судом.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, суд має встановити сукупність таких умов: 1) наявність істотних для справи обставин, які не були встановлені судом; 2) вказані обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи, судом не було досліджено інформацію з витягу з відомостей з реєстру страхувальників, оскільки її не було подано відповідачем. Крім того, про наявність такої інформації не було відомо ГУ ПФУ у Волинській області на час розгляду справи, оскільки зазначена інформація з'ясована при добровільному виконанні рішення суду у даній справі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України наявні підстави для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
ГУ ПФУ у Волинській області звернулося з заявою до суду 24.10.2023, після розгляду питання виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023, тобто з дотриманням строку звернення з відповідною заявою.
Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
На думку суду, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі №140/14530/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з огляду на таке.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так: “Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України”.
28.12.2014 прийнято Закон України №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон України №987-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Закон №987-VIII), який згідно з розділом ІІ “Прикінцеві положення” набрав чинності з 01 січня 2016 року і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 “Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження” такого змісту: “Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
За змістом частини третьої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 вказано, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. При цьому у рішенні встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ воно не містить.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 №1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21.01.2019 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 за позовом ОСОБА_1 до Овруцького ОУПФУ про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії дійшли висновку, що відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII.
Таким чином, з 17.07.2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
При цьому безумовною підставою для отримання такого підвищення є наявність у пенсіонера статусу непрацюючого.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 по 31.07.2023 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI “Про зайнятість населення” зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
Як встановлено приписами частини дев'ятої статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, фізична особа-підприємець вважається працюючою особою до дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що позивач набула право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ з 17.06.2023, тому саме з цієї дати відповідач повинен був здійснити нарахування підвищення до пенсії, проте цього не зробив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відтак позовні вимоги про нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за період з 25.11.2022 по 31.07.2023 є безпідставними та в цій частині задоволенню не підлягають, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 в справі №140/14530/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Таким чином, за на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року в справі №140/14530/23 скасувати та прийняте нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока