ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/17905/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ у Тернопільській області, відповідач -2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 20.06.2023 № 032950008599 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 13.06.2023.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи. 13.06.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та отримав копію рішення ГУ ПФУ у Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії. Підставою відмови у призначенні пенсії вказано відсутність права на призначення дострокової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку із не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення три роки станом на 01 січня 1993 року.
Із цим рішенням позивач не погоджується й вважає, що з огляду на підстави видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, таке є доказом його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги вважає безпідставними. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що поданими позивачем документами підтверджено факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 2 роки 8 місяців 17 днів. Таким чином, для призначення позивачу пенсії відсутні правові підстави, оскільки законодавчо визначені для того передумови ним не дотримані та документально не підтверджені, зокрема відсутній необхідний 3-річний період проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.
ГУ ПФУ в Тернопільській області у поданому відзиві на позовну заяву також просив відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що документально не підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживав (постійно працював) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Надана ним довідка №847 від 30.05.2023, видана Грудківським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради не підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Окрім того, у своїй позовній заяві позивач не заперечує того факту, що в період з 01.09.1983 по 05.03.1987 він навчався на очній формі навчання у Крапівенському лісгосп-технікумі Тульської області, у період з 04.05.1987 по 03.05.1990 проходив строкову військову службу, а, отже, не перебував постійно у зоні гарантованого добровільного відселення. Оскільки, станом на 01.01.1993 не підтверджено факту проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, за таких обставин, призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.11.2011.
13.03.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області та рішенням якого від 20.06.2023 №032950008599 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки згідно наданих документів станом на 01.01.1993 період проживання складає 2 роки 8 місяців 17 днів (відсутні необхідні 3 роки проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування””, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали/не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
З рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 20.06.2023 №032950008599 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із тим, що згідно наданих документів станом на 01.01.1993 період проживання складає 2 роки 8 місяців 17днів (відсутні необхідні 3 роки проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення).
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 до заяви від 13.03.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ долучав такі документи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 07.11.2011; довідку №847 від 30.05.2023, видану Грудківським старостинським округом виконавчим комітетом Камінь-Каширської міської ради, згідно якої позивач проживав та був зареєстрований з дня народження по вересень 1983 року, з квітня 1987 року по 03.05.1987, з 04.05.1990 по даний час в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, віднесеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова №106) до переліку радіаційно забруднених населених пунктів ІІІ зони (гарантованого добровільного відселення). Підставою видачі довідки вказано: погосподарські книги.
Отже, довідкою Грудківського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради №847 від 30.05.2023 підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення (в селі Грудки) з квітня 1987 року по 03.05.1987, з 04.05.1990, що в сукупності становить 2 роки 8 місяців 17 днів.
При цьому, у період з 01.09.1983 по 05.03.1987 позивач навчався на очній формі навчання у Крапівенському лісгосп-технікумі Тульської області, а у період з 04.05.1987 по 03.05.1990 проходив строкову військову службу, поза зоною гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 05.03.1987 та військовим квитком серії НОМЕР_3 , тому період навчання та період проходження військової служби не може бути зарахований до періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому, у вказані періоди позивач не проживав та не був зареєстрований у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу позивача у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, тому права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки позивач не має.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Щодо доводів позивача про те, що посвідчення серії № НОМЕР_4 від 07.11.2011 підтверджує його статус як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а також надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, в тому числі, і на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, то суд зауважує, що обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ є проживання/робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років.
Протилежного судом не встановлено.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, тому позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області від 20.06.2023 №032950008599 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.
Крім того, враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області 20.06.2023 №032950008599 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, тому у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинської області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ також належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк