ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/16790/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (далі - позивач, ТОВ «СПАНРАЙЗ») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі контракту №2 від 07.06.2022 та інвойсу №2023/EE-0000264 від 18.05.2023 ТОВ «СПАНРАЙЗ» ввезено на митну територію України товар - нетканий матеріал, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон. З метою митного оформлення вказаного товару 23.05.2023 до Волинської митниці було подано електронну митну декларацію №23UA205140040080U0 та документи для підтвердження заявленої митної вартості.
24.05.2023 позивачем отримано електронне повідомлення митного органу про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв'язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів.
В подальшому відповідач надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023, відповідно до якого митну вартість: товару №1 було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 12 793,54 доларів США (5,22 доларів США /кг.); товару №2 було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 5 011,20 доларів США (5,22 доларів США /кг.); товару №3 було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 33 465,60 доларів США (4,98 доларів США /кг.), а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001747.
Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням, склала 189 363,87 грн.
Позивач вважає, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки надані до митного оформлення документи мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих платежів.
Зазначає, що в електронному повідомленні відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стосовно посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів, на те, що в декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 числове значення вартості товару становить 103845 Злотих, проте в інвойсі №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 вартість товару становить 24558,37 Дол.США, зазначає, що митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості, а позивач не відповідає за її заповнення.
В спростування доводів відповідача про те, що відповідно до рахунку на перевезення вантажу №38 від 18.05.2023 транспортні послуги до кордону України становлять 30000 грн, а транспортні витрати по території України - 37311 грн, тобто вартість перевезення до кордону України складає 75 грн/км, а вартість перевезення по території України - 278,44 грн/км, вказує, що довідка №180523 від 18.05.2023 про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів та відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував допустимість та обґрунтованість вказаного доказу.
Щодо доводів митного органу про те, що згідно із пунктом 2.3 контракту №2 від 07.06.2022 умови платежу - передоплата, проте відповідно до інвойсу №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 - відтермінування оплати до 16.06.2023, зазначає, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
З урахування зазначеного, вважає, що надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі - МК України), необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
При цьому, відповідач не довів належними, достатніми та неспростовними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.80).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.88-96) позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «СПАНРАЙЗ» подано МД №23UA205140040080U0 від 23.05.2023 на товар - нетканий матеріал, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон» та документи на підтвердження заявленої митної вартості.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом та містять розбіжності, а саме:
- в декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 числове значення вартості товару становить 103845 Злотих, проте в інвойсі №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 вартість товару становить 24558,37 Дол.США;
- відповідно до рахунку на перевезення вантажу №38 від 18.05.2023 транспортні послуги до кордону України становлять 30000 грн, а транспортні витрати по території України - 37311 грн. Відстань від місця завантаження до кордону України за даними Google maps становить 400 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом складає 75 грн/км. Відстань по території України - 134 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом - 278,44 грн/км.
З огляду на те, що у вказаних маршрутах різна протяжність у кілометрах, проте вартість витрат на транспортування по Україні по коротшому маршруту перевищує вартість перевезення по довшому маршруту за межами України, у митниці виник обґрунтований сумнів щодо заявленої митної вартості, оскільки транспортні витрати є невід'ємними складовими митної вартості;
- згідно із пунктом 1.3 Контракту №2 від 07.06.2022 дата кожної окремої поставки товару визначається на підставі інвойсів, відповідно до замовлень покупця, але не пізніше дев'яноста днів з дати надходження коштів на банківський рахунок постачальника. Згідно із пунктом 2.3 контракту №2 від 07.06.2022 умови платежу - передоплата. Проте відповідно до інвойсу №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 - відтермінування оплати до 16.06.2023;
- надані податкові накладні №170 від 07.02.2023, №171 від 14.02.2023, №298 від 28.02.2023 не мають відношення до оцінюваного товару.
Вищевказані розбіжності призвели до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження заявленої митної вартості товару.
У зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, у відповідності до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», статей 53, 54 МК України декларанту запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи.
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: повідомлення про фактичний вивіз товару MRN23PL36101E1233482, лист отримувача товару про переробку товару №162 від 24.05.2023, лист отримувача товару про місце доставки №157 від 19.05.2023, лист декларанта б/н від 24.05.2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом б/н від 24.05.2023.
Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на: - товар №1 та №2 на рівні - 5,22 Дол.США/кг за МД №UA209230/2023/27207 від 17.03.2023; - на товар №3 на рівні - 4,98 Дол.США/кг за МД №UA110170/2023/669 від 28.02.2023.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140040814U2 від 25.05.2023 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
З огляду на наведене вище, представник відповідача вважає рішення про коригування митної вартості від 24.05.2023 №UA205140/2023/000326/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. Просив в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 07.03.2022 між ТОВ «СПАНРАЙЗ» (покупець) та фірмою Texton S.A. (постачальник) було укладено контракт №2, за умовами якого постачальник передає право власності, а покупець приймає та оплачує за товар неткане полотно ПП спанбонд відповідно до умов цього договору (а.с.29-34).
23.05.2023 з метою здійснення митного оформлення товару 1: «Нетканий матеріал, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю не більш як 25г/м2, без покриття, недубльований, не просочений, в рулонах: - арт. 200N01011101W АГРО(УФ- стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 23г/м2, натуральний колір 1.0 розмір 3.2х2020м 1.0, 1486,72 кг, арт. 200N01061101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), з укріпленим краєм, PLANT-PROTEX, 23г/м2, натуральний колір 1.0, розмір 3.2х2020м1.0 -964,15 кг. Торговельна марка : TEXTON. Країна виробництва : PL. Виробник: TEXTON S.A.»; товару 2: «Нетканий матеріал, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю не більш як 25г/м2, без покриття, недубльований, не просочений, в рулонах:- арт. 450P03610001W СМС TEXFIL, 25г/ м2, стандарт, блакитний колір 3.6, без домішок, розмір 1.6 х 1000 м - 960 кг. Торговельна марка: TEXTON. Країна виробництва: PL. Виробник : TEXTON S.A.»; товару 3: «Нетканий матеріал спанбонд, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад25г/м2, але не більш як 70г/м2, без покриття, недубльований, не просочений, в рулонах: арт. 201E01011101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 50 г/м2, натуральний колір 1.0 розмір 3.2х1500, 1920 кг, арт. 201E09311101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 50 г/м2,чорний колір 9.3 розмір 3.2х1500 -4800 кг. Торговельна марка: TEXTON. Країна виробництва: PL. Виробник: TEXTON S.A», декларантом позивача подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140040080U0. Митна вартість визначена за першим методом - за ціною договору з урахуванням транспортних витрат (а.с.45-47).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: контракт від 07.06.2022 №2, додаток №1 від 18.07.2022, додаток №2 від 04.10.2022 до вказаного контракту, пакувальний лист №166/WzW/016/2023 від 17.05.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023, автотранспортну накладну №212713 від 17.05.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR 0366132 від 18.05.2023, податкові накладні від 07.02.2023 №170, від 14.02.2023 №171, від 28.02.2023 №298, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №38 від 18.05.2023, довідку про транспортні витрати №180523 від 18.05.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.05.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №180523 від 18.05.2023, договір (контракт) про перевезення №010523 від 01.05.2023, договір (контракт) про перевезення №247 від 18.09.2017, МД №23UA100360500831U4 від 01.02.2023, №23UA100360501944U7 від 01.03.2023, №23UA100360502348U3 від 13.03.2023, №23UA100360503024U0 від 27.03.2023, лист №157 від 19.05.2023, копію митної декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 (а.с.22-44, 108-127).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваного товару; банківський платіжний документ, проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; заявку на перевезення та інші наявні документи, що підтверджують вартість транспортування; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.48-49).
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: повідомлення про фактичний вивіз товару MRN23PL36101E1233482, лист отримувача товару про переробку товару №162 від 24.05.2023, лист отримувача товару про місце доставки №157 від 19.05.2023, лист декларанта б/н від 24.05.2023 (а.с.132 зворот-133, 140 зворот).
24.05.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 (а.с.50-52, 104-105) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001747 (а.с.53-55, 107).
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:
в декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 числове значення вартості товару становить 103845 Злотих, проте в інвойсі №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 вартість товару становить 24558,37 Дол.США;
відповідно до рахунку на перевезення вантажу №38 від 18.05.2023 транспортні послуги до кордону України становлять 30000 грн, а транспортні витрати по території України - 37311 грн. Зазначено, що відстань від місця завантаження до кордону України за даними Google maps становить 400 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом складає 75 грн/км. Відстань по території України - 134 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом - 278,44 грн/км. Тобто зазначене свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, що є невід'ємними складовими митної вартості;
згідно із пунктом 1.3 Контракту №2 від 07.06.2022 дата кожної окремої поставки товару визначається на підставі інвойсів, відповідно до замовлень покупця, але не пізніше дев'яноста днів з дати надходження коштів на банківський рахунок постачальника. Згідно із пунктом 2.3 Контракту №2 від 07.06.2022 умови платежу - передоплата. Проте відповідно до інвойсу №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 - відтермінування оплати до 16.06.2023;
надані податкові накладні №170 від 07.02.2023, №171 від 14.02.2023, №298 від 28.02.2023 не мають відношення до оцінюваного товару.
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідно статті 53 МК України документів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об'єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на: - товар №1 та №2 на рівні - 5,22 Дол.США/кг за МД №UA209230/2023/27207 від 17.03.2023; - на товар №3 на рівні - 4,98 Дол.США/кг за МД №UA110170/2023/669 від 28.02.2023.
25.05.2023 декларант подав митну декларацію №23UA205140040814U2, за якою імпортований транспортний засіб випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с.56-58).
Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «нетканий матеріал, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон», за основним методом (за ціною договору (контракту).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Зокрема, були подані: контракт від 07.06.2022 №2, додаток №1 від 18.07.2022, додаток №2 від 04.10.2022 до вказаного контракту, пакувальний лист №166/WzW/016/2023 від 17.05.2023, рахунок-фактура (інвойс) №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023, автотранспортна накладна №212713 від 17.05.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR 0366132 від 18.05.2023, податкові накладні від 07.02.2023 №170, від 14.02.2023 №171, від 28.02.2023 №298, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №38 від 18.05.2023; довідка про транспортні витрати №180523 від 18.05.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.05.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №180523 від 18.05.2023, договір (контракт) про перевезення №010523 від 01.05.2023, договір (контракт) про перевезення №247 від 18.09.2017, МД №23UA100360500831U4 від 01.02.2023, №23UA100360501944U7 від 01.03.2023, №23UA100360502348U3 від 13.03.2023, №23UA100360503024U0 від 27.03.2023, лист №157 від 19.05.2023, копія митної декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 (а.с.22-44, 108-127).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом від 07.06.2022 №2 (а.с.29-34), укладеним між ТзОВ «СПАНРАЙЗз» (покупець) та фірмою Texton S.A. (постачальник), визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов'язання постачальника та покупця.
Відповідно до пункту 1.2 контракту поставка товару відбувається окремими партіями в асортименті та за ціною, визначеними відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 контракту валюта контракту євро. Вартість окремого постачання фіксується в інвойсі.
Доставка товару здійснюється на умовах FCA-Згєж (Інкотермс 2020) (пункт 4.1).
Сторони також узгодили, що для кожної партії товару постачальник надсилає покупцю електронною поштою пакет документів: комерційний рахунок-фактуру; пакувальний лист із специфікацією товару; міжнародну товарну накладну (CMR); копію експортної декларації ЕХ1; документ EUR_1 (пункт 4.3).
Оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у рахунку.
Додатковою угодою від 18.07.2022 №1 до пункту 2.1 контракту від 07.06.2022 №2 було внесено зміни та визначено, що валютою контракту є долар США. Крім того, пункт 5.1 викладено у новій редакції, за змістом якої будь-які розрахунки між сторонами здійснюються в доларах США. Ціна товару є сумою двох складових - середні значення індексу ІСІS РР Нomopolymer Injection з останньої п'ятниці місяця, що передує місяцю продажу, та націнки, визначеної в останню п'ятницю місяця, що передує місяцю, в який було розміщено замовлення (а.с.35-36).
Крім того, додатковою угодою від 04.10.2022 №2 пункт 2.3 контракту від 07.06.2022 №2 викладено в такій редакції: «Умови платежу на цим Контрактом - передоплата або оплата протягом 30 днів після відвантаження. Умови оплати кожної партії визначаються рахунком-фактурою на цю партію».
Стосовно доводів митного органу про те, що в декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 числове значення вартості товару становить 103845 Злотих, проте в інвойсі №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 вартість товару становить 24558,37 Дол.США, суд зазначає наступне.
Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 17.05.2023 №52/TEX/2023 загальна вартість партії товару становить 24558,37 доларів США (а.с.38-39).
У свою чергу в експортній митній декларації №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 вартість товару становить 103845 (35932+67913) у валюті Злотий (а.с.114).
Офіційний валютний курс Народного Банку Польщі (NB Polski) (за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/archive/nbp/2023-05-23/) станом на 23.05.2023 визначає курс валют: за 1 долар США - 4,1634 польських злотих. Якщо конвертувати вартість партії товару 24558,37 доларів США у польські злоті, то матимемо 102246,32 польських злотих. Очевидно, що статистична вартість у митній декларації країни відправлення №23PL361010E1233482 від 16.05.2023 визначена у польських злотих (з урахуванням курсової різниці).
Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумніви, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до рахунку на перевезення вантажу №38 від 18.05.2023 транспортні послуги до кордону України становлять 30000 грн, а транспортні витрати по території України - 37311 грн. Зазначено, що відстань від місця завантаження до кордону України за даними Google maps становить 400 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом складає 75 грн/км. Відстань по території України - 134 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом - 278,44 грн/км.
Вказане, на думку митного органу свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, що є невід'ємними складовими митної вартості.
Разом з тим, митна вартість товару, поставка якого здійснювалася на умовах FCA - Зґєж (Польща), про що вказано у пункті 4.1 контракту та в рахунку-фактурі №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023, окрім фактурної вартості включає витрати на транспортування оцінюваних товарів до митної території України, що відповідає пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.
Умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця.
Як вбачається із матеріалів справи, до митного оформлення позивачем було подано довідку про транспортні витрати від 18.05.2023 №180523, відповідно до якої транспортні витрати по перевезенню вантажу за маршрутом м. Згеж/Польща - Київ Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становлять: від місця завантаження м. Згеж/Польща - до пункту перетину кордону Ягодин - 30 000,00 грн. Страхування вантажу поза межами України не проводилося. Вантажно-розвантажувальні роботи проводилися за рахунок продавця та входять у вартість товару (а.с.42).
Такі витрати також підтверджено поданим разом із митною декларацією рахунком на оплату від 18.05.2023 №38 про надання автотранспортних послуг у міжнародному сполученні за маршрутом м. Зґєж - с. Васильків (а.с.119)
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
Окрім того, надаючи оцінку таким сумнівам митного органу, суд зауважує, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
Також митний орган вказує, що згідно із пунктом 1.3 Контракту №2 від 07.06.2022 дата кожної окремої поставки товару визначається на підставі інвойсів, відповідно до замовлень покупця, але не пізніше дев'яноста днів з дати надходження коштів на банківський рахунок постачальника. Згідно із пунктом 2.3 Контракту №2 від 07.06.2022 умови платежу - передоплата. Проте відповідно до інвойсу №52/ТЕХ/2023 від 17.05.2023 - відтермінування оплати до 16.06.2023.
Водночас суд констатує, що додатком від 04.10.2022 року №2 до контракту від 07 червня 2022 року №2 (а.с.37) змінено умови оплати (пункт 2.3 контракту) та визначео можливість оплати протягом 30 днів після відвантаження товару. Умови оплати кожної партії визначаються рахунком-фактурою на цю партію.
Отже, жодних розбіжностей щодо умов постачання та умов оплати надані документи не містять, а сумніви відповідача у достовірності визначення декларантом митної вартості товару є надуманими.
Наведеним пояснюється ненадання декларантом документа про оплату за товар згідно з рахунком-фактурою від 17.05.2023 №52/TEX/2023: на момент митного оформлення імпортованого товару (23.05.2023) оплата товару не відбулася та термін оплати не закінчився, а відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються для підтвердження митної вартості товарів, якщо рахунок сплачено. Тобто, у цьому випадку несплата рахунку виключає можливість подання платіжних документів.
Суд наголошує, що порядок формування ціни товару виробником (постачальником) сторонами зовнішньоекономічного контракту від 07.06.2022 №2 визначений у пункті 5.1 (зі змінами згідно з додатком від 18.07.2022 №1). Прайс-лист виробника станом на цю дату містить актуальну ціну на момент формування рахунка-фактури від 17.05.2023 №52/TEX/2023. Згідно з долученим до митної декларації експертним висновком від 01.02.2023 №Ц-85, ціна товару відповідає ринковій (а.с.139 зворот-140).
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура.
З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.
Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
З матеріалів справи слідує, що 24.05.2023 між адвокатським бюро «Повразюк та Партнери» та позивачем був укладений договір №326-МВ про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що адвокатське бюро бере на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги з питань оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023 (а.с.59-52).
Як передбачено пунктом 4.3 даного договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, який підписується представниками кожної із сторін.
Відповідно до пункту 4.5 договору клієнт сплачує адвокатському бюро за підготовку та подання позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду з оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023 гонорар у фіксованому розмірі 10000,00 грн.
Із акту (звіту) прийому наданих послуг від 12.06.2023 до договору про надання правової допомоги від 24.05.2023 №326-МВ слідує, що бюро були надані, а клієнтом прийняті послуги з підготовки позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду щодо оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023. Вартість наданих послуг (виконаної роботи) склала 10000,00 грн (а.с.63-64)
Згідно із платіжною інструкцією від 13.06.2023 №488 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 10000,00 грн за надання правової допомоги згідно із договором про надання правової допомоги від 24.05.2023 №326-МВ (а.с.65).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів, адже на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.
Окрім того, звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 7272,37 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2272,37 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 12.06.2023 №179 (а.с.20) та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000326/2 від 24.05.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 7272,37 грн (сім тисяч двісті сімдесят дві грн 37 коп).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (03191, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988);
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій