ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/4440/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Запорізькій області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 21.07.2022; зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 21.07.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 17.05.2021 по 22.07.2022 проходив службу в ТУ ССО у Запорізькій області за контрактом, на посаді контролера ІІ категорії 1 відділення 4 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області.
ОСОБА_1 зазначає, що в період з 24.02.2022 по 21.07.2022 йому не було нараховано та не виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Вважаючи бездіяльність та відмову ТУ ССО у Запорізбкій області, оформлену службовою запискою від 20.02.2023 №39.06-74 щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно із Постановою №168 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до приписів статті 262 КАС України
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 дану справу визнано типовою, провадження у типовій адміністративній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, за участю третьої особи - Служби судової охорони - про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
У відзиві на позовну заяву від 04.04.2023 представник відповідача ТУ ССО у Запорізькій області позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні. Вказує, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Волинській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.
У письмових поясненнях від 29.03.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТУ ДСА в Запорізькій області просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що ТУ ДСА в Запорізькій області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління та місцевих загальних судів Запорізької області, між позивачем та ТУ ДСА в Запорізькій області відсутні будь-які цивільно-правові відносини.
В письмових поясненнях на позовну заява від 11.04.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна судова адміністрація України заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у ДСА України відсутня будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до постанови №168.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Службу судової охорони
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу начальника ТУ ССО у Запорізькій області №196-о/с від 17.05.2021, з 17.05.2021 по 22.07.2022 (наказ ТУ ССО у Запорізькій області №297-о/с від 25.07.2022) проходив службу в ТУ ССО у Запорізькій області за контрактом, на посаді контролера ІІ категорії 1 відділення 4 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області.
06.02.2023 позивач звернувся до ТУ ССО у Запорізькій області із рапортом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди на час дії воєнного стану на у відповідності до Постанови №168.
ТУ ССО у Запорізькій області за результатами розгляду вказаного рапорту листом від 20.02.2023 №39.06-74 «Про розгляд звернення», повідомило ОСОБА_1 про відсутність кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, що унеможливлює виплату такої винагороди (а. с. 11).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Наказом №384 від 26.08.2020 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Отже, з 24.02.2022 позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на тримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.
Однак, виплату зазначених коштів відповідач не здійснював.
Постановою від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», яка набрала законної сили з 19.07.2022, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення». Постановою від 07.07.2022 №793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову №168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом від 31.10.2022 №396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24.02.2022.
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 з 24.02.2022.
Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24.02.2022 так і після 07.07.2022 (дата прийняття Постанови №793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08.11. 2005 у справі «Кечко проти України»).
Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Відтак, суд зауважує, що відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.
В обґрунтування правомірності невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, після 31.10.2022 відповідач також посилається на зміну порядку нарахування та виплати цієї допомоги у зв'язку з затвердженням Порядку №396.
За змістом пункту 7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, пункт 7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови №793.
Положеннями частини другої статті 165 Закону №1402-VIII передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови №168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.
Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.
Разом з тим, зміст внесених Постановою №793 та Порядком №396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21.09.2023.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення
Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022 по 21.07.2022.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
На думку суду, ТУ ССО у Волинській області не довело правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 21.07.2022, у зв'язку із чим, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії належить задовольнити.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №14 від 28.02.2023.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72-а, код ЄДРПОУ 43544663), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69000, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 21.07.2022.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 21.07.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський