ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/31338/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №032350024175 від 01.09.2023 щодо відмови у призначенні пенсії зі скороченням віку та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію зі скороченням віку відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.08.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, ОСОБА_1 вернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії за віком відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідним пакетом документів, проте рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від №032350024175 від 01.09.2023 відмовлено позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки, зазначений у наданих позивачем документах період участі у бойових діях з 16.03.1996 по 21.09.1996 не відповідає періоду проведення бойових дій в країні ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для зарахування вище вказаного періоду військової служби до страхового стажу позивача в розрахунку один місяць служби за три місяці.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву, поданому 15.11.2023 ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 24.08.2023 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області щодо призначення пенсії за віком па пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в м. Києві винесено рішення від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових з огляду на те, що відповідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяці 11 днів. До загальною страхового стажу не враховано період робот згідно записів трудової книжки з 01.08.2000 по 31.11.2000 та з 01.11.2002 по 26.04.2003, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000.
Також відповідач-2 вказує, що у довідці від 22.08.2023 №350/301/1297/ж зазначено, що заявник перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в складі діючої армії у період бойових дій з 16.03.1991 по 21.09.1996 в країні Ангола, що не відповідає переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядовою та начальницького складу органів внутрішніх справ колишньою Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території. Відповідно до вищевказаного переліку країна Ангола охоплює періоди з листопада 1975 року по листопад 1975 року.
За наведених обставин, на думку відповідача-2, відсутні підстави для призначення позивачу дострокової пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відзиву на позовну заяву не подало.
У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача-2 та просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, аналогічним тим, які викладені в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.09.1998 (а. с. 6).
Після досягнення 55-річного віку, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, 24.08.2023 ОСОБА_1 звернувся територіального органу Пенсійного Фонду України, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ пенсійного органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в м.Київі.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, рішенням ГУ ПФУ в України в м. Києві №032350024175 від 01.09.2023 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій позивачу відмовлено з тих підстав, що відповідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяці 11 днів; до загальною страхового стажу не враховано період робот згідно записів трудової книжки з 01.08.2000 по 31.11.2000 та з 01.11.2002 по 26.04.2003, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000. У наданій довідці від 22.08.2023 №350/301/1297/ж зазначено, що заявник перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в складі діючої армії у період бойових дій з 16.03.1991 по 21.09.1996 в країні Ангола, що не відповідає переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 (а. с. 11).
Вважаючи таке рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), яка визначає право громадян України на державне пенсійне забезпечення, передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 16 Закону №1788-XII військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
В свою чергу, правовий статус ветеранів війни визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) відповідно до статті 5 якого учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом Посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак ОСОБА_3 війни - учасник бойових дій.
Посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана (пункт 7 вказаного Положення).
Пунктом 2 цього Положення встановлено, що Посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.
Суд звертає увагу, що повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі, й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ, належать органам, які видають Посвідчення учасника бойових дій. Останнє є єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії.
До матеріалів справи позивачем долучено копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.09.1998, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с. 6).
При цьому, належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій не є спірним, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку.
Статтею 44 Закону №3551-XII встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).
За формою довідки така містить інформацію про те, що особа проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах і з'єднаннях) із зазначенням загальної кількості років, місяців і днів та із зазначенням того, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Отже, вказані положення пункту 2.1 Порядку 22-1 документом, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, визначають: 1) посвідчення учасника бойових дій або 2) довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Такі документи є альтернативними документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09.06.2021 у справі №340/576/19.
Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення та відзиву на позовну заяву відповідачам-2 не заперечується досягнення позивачем відповідного віку для призначення пенсії. Натомість, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій є те, що у довідці від 22.08.2023 №350/301/1297/ж зазначено, що заявник перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в складі діючої армії у період бойових дій з 16.03.1991 по 21.09.1996 в країні Ангола, що не відповідає переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63.
В свою чергу, позивач надав Пенсійному органу разом із заявою щодо призначення пенсії трудову книжку, довідку про періоди проходження військової служби №278 від 21.08.2023, видану Луцьким об'єднаним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (а. с. 8), довідку №350/301/1297/ж від 22.08.2023, видану військовою частиною № НОМЕР_3 Міністерства оборони України про проходження військової служби про безпосередню участь в бойових діях на території республіки Ангола (а. с. 9), військовий квиток серії НОМЕР_4 (а. с. 7).
Абзацом шостим пункту 6 Порядку №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
Згідно з додатком №2 до Порядку №637, довідка видається на прізвище, ім'я, по батькові особи про те, що вона проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях), із зазначенням військового звання особи та загальної кількісті років, місяців і днів її участі в бойових діях. Також у довідці має бути вказано про те, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, а сама довідка видана для подання органам Пенсійного фонду.
Як встановлено судом, довідка №350/301/1297/ж від 22.08.2023 військової частини № НОМЕР_3 Міністерства оборони України, видана у відповідності Порядку №637 та містить усі необхідні реквізити.
Разом з тим, суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прийнята з метою визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій.
Крім того, 21.01.1993 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН», згідно з якою з 15.07.1992 пільги щодо обчислення вислуги років на поширюються на офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у складі Українського контингенту Миротворчих Сил ООН в Анголі
Слід наголосити, що у постанові Кабінету Міністрів України №30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН військовослужбовцям» від 21.01.1993 взагалі не обумовлюється прив'язка для обрахунку вислуги років на пільгових умовах від безпосередньої участі у бойових діях, визначальною умовою для пільгового обрахунку періодів служби є несення її на території республіки Ангола у складі Миротворчих Сил ООН.
Аналіз наведених нормативних актів дає суду підстави до висновку що умовою для призначення особі пенсії відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) несення служби на території республіки Ангола у складі Миротворчих Сил ООН.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці.
Матеріалами справи підтверджується, що право на зарахування позивачу періоду несення служби на території республіки Ангола для призначення пенсії з розрахунку один місяць служби за три місяці сукупно підтверджується довідкою №350/301/1297/ж від 22.08.2023 військової частини № НОМЕР_3 Міністерства оборони України, посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.09.1998, довідкою про періоди проходження військової служби №278 від 21.08.2023, виданою Луцьким об'єднаним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки військовим квитком серії НОМЕР_4 від 16.10.1986.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачами належними та допустимими доказами не підтверджено, що надані позивачем документи містять неправдиві або недостовірні відомості, належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій, не оскаржується, під сумнів відповідачем не ставиться, а тому позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, щодо призначення пенсії».
Відтак, період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в складі діючої армії у період бойових дій з 16.03.1991 по 21.09.1996 на території республіки Ангола необхідно зарахувати до трудового стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, а рішення відповідача-2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується (Маестрі проти Італії).
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
З огляду на зміст положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу на те, що позивач, з огляду на принцип диспозитивності, вільно розпоряджається своїми правами, та самостійно обирає способи захисту порушеного права в спірних правовідносинах. Позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на зобов'язання пенсійного органу усунути вказані вище судом помилки через неправильне застосування положень пенсійного законодавства при оцінці обставин, які дають позивачу право на призначення дострокової пенсії за віком.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, що відповідач-2 безпідставно відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача та відновлення таких є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №032350024175 від 01.09.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, періоду проходження військової служби та виконання інтернаціонального обов'язку в складі діючої армії у період бойових дій на території республіки Ангола з 16.03.1996 по 21.09.1994 з розрахунку один місяць служби за три місяці та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.08.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним щодо захисту порушених прав позивача.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №032350024175 від 01.09.2023 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.08.2023, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, період проходження військової служби та виконання інтернаціонального обов'язку в складі діючої армії у період бойових дій на території республіки Ангола з 16.03.1996 по 21.09.1994 з розрахунку один місяць служби за три місяці, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський