УХВАЛА
м. Вінниця
05 грудня 2023 р. Справа № 120/15876/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши письмово заяву про розподіл судових витрат у справі за позовом: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про: визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Рішенням суду від 20.11.2023 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
29.11.2023 на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшла заява про стягнення понесених витрат на професійну правничу правову допомогу, в якому третя особа просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Таким чином, з урахуванням приписів частини 3 статті 252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви третьої особи про ухвалення додаткового судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву третьої особи про розподіл та компенсацію судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, згідно частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, судом залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, тобто, фактично ОСОБА_1 виступала на стороні відповідача, та заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд зазначає, що за встановлених обставин, у такому ж порядку підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені заявником.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом 27.05.2019 року у справі №821/410/17 (адміністративне провадження № К/9901/38581/18).
У відповідності до частини другої третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, вказані норми визначають стягнення на користь суб'єкта владних повноважень витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Разом з цим, суд зазначає, що положеннями статті 139 КАС України передбачено право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат по сплаті судового збору (у всіх інстанціях) лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, жодним нормативно-правовим актом не встановлено права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на відшкодування судових витрат, у тому числі судового збору у разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд також звертає увагу, що відповідно до частин 3, 4, 5 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З аналізу наведених норм статей 139 та 143 КАС України, основними умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві, та подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Недодержання означених умов унеможливлює задоволення заяви представника про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати, до суду мають бути надані докази понесених витрат під час судового розгляду. А у разі неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів має бути подана заява про неможливість вчасно подати докази щодо понесених витрат і тільки у такому разі суд може вирішити питання щодо судових витрат.
Кодекс адміністративного судочинства України встановив наведені обмеження з метою дисциплінування учасників судового розгляду і уникнення зловживання з боку сторін у справі.
Неподання відповідних доказів протягом встановленого кодексом строку або неподання заяви про неможливість подати вчасно докази понесених витрат, тягне за собою залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду.
Особливістю спрощеного позовного провадження без виклику сторін є те, що судові дебати не проводяться, отже докази понесених судових витрат мають бути подані протягом розгляду справи але у будь-якому разі не пізніше дня ухвалення судового рішення, а у разі неможливості подання таких доказів має бути подана відповідна заява про неможливість вчасного подання доказів понесених судових витрат до ухвалення рішення судом.
Провадження у справі здійснювалось без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 287 КАС України.
Представником третьої особи адвокатом Володимиром Сопруном було подано до суду пояснення третьої особи по тексту якого зазначено, що заява про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу буде подано за результатами розгляду справи.
Суд наголошує, що адвокатом не наведено жодних обставин неможливості вчасно подати до суду доказів понесених третьою особою судових витрат.
Отже, беручи до уваги те, що провадження у даній справі здійснювалось у прискореному порядку без виклику (повідомлення) сторін, в якому проведення судових дебатів не передбачено нормами КАС України, заява про неможливість вчасного подання до суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу не була подана, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, клопотання про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат з позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої правової допомоги в адміністративній справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович