ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/8437/23
Провадження № 22-ц/4815/962/23
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Тимощук О.Я.
Ухвалу суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) проголошено
10 липня 2023 року (час проголошення не зазначено)
у м. Рівне Рівненської області
Повний текст рішення складено: 12 липня 2023 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1 ;
особа, рішення, дії, бездіяльність якої оскаржуються,: старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулька Володимир Ігорович;
заінтересовані особи: Комунальне некомерційне підприємство "Кременецька опорна лікарня";
за участі: ОСОБА_1 та старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульки Володимира Ігоровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2023 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульки Володимира Ігоровича,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року через свого представника - ОСОБА_2 в суд звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульки В.І. (далі - державний виконавець), де просив визнати протиправним повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати його відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Рівненського міського суду від 03 травня 2023 року №569/12405/22 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" (далі - КНП "Кременецька опорна лікарня" або лікарня). Мотивуючи вимоги, вказувалося, що 04 травня 2023 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку із пред'явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відповідно до рішення Рівненського міського суду від 03 травня 2023 року у справі №569/12405/22, на виконання якого видано виконавчий документ про поновлення його на посаді директора лікарні, де ОСОБА_3 , що займає посаду Кременецького міського голови, значиться як боржник.
Тому вважає, що виконавчий лист №569/12405/22, який виданий Рівненським міським судом 03 травня 2023 року, подано ним до належного органу державної виконавчої служби, адже ОСОБА_3 є посадовою особою органу місцевого самоврядування Кременецької міської ради. При цьому цей орган розташований на території, на яку поширюється повноваження суб'єкта оскарження при виконанні судових рішень.
Ухвалою Рівненського міського суду від 10 липня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги на повідомлення державного виконавця.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко В.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати, а скаргу - задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вважав правильним залучення до участі у справі про поновлення на роботі ОСОБА_3 , адже він є посадовою особою органу міського самоврядування і повинен нести відповідальність як роботодавець.
Щодо примусового виконання рішення суду, то вважав, що положення виконавчого листа стосовно ОСОБА_3 суперечать ст. 48, п. 2 ч. 3 ст. 175, ст. 431 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому посилався на п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802.
Тому вважає, що заявником обґрунтовано подано виконавчий лист до належного органу державної виконавчої служби, оскільки боржником за цим виконавчим листом є посадова особа органу місцевого самоврядування, розташованого в межах території, на яку поширюються повноваження суб'єкта оскарження при виконанні судових рішень, а виконання цього рішення належить до компетенції ОСОБА_3 .
У поданому відзиві державний виконавець, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Чіткий перелік органів державної виконавчої служби наведено в пункті 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).
Так, органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
- відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Підвідомчість рішень, виконання яких покладається на Відділ примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, визначається абзацами 4-6 пункту 4 розділу І Інструкції № 512/5.
Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема,:
- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Як видно з Інструкції № 512/5, вона визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, встановлено вичерпний перелік рішень, що підвідомчі Відділам примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
У поданій скарзі заявник посилається на те, що відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Оскільки ОСОБА_3 є посадовою особою органу місцевого самоврядування, то виконавчий документ подано до належного органу державної виконавчої служби.
З такими доводами погоджується і колегія суддів..
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляду на це примусове виконання рішень проводиться на підставі виконавчого документа в спосіб та в межах повноважень, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як з'ясовано, боржником за виконавчим листом № 569/12405/22, виданим 03 травня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області, визначено ОСОБА_3 .
Суд попередньої інстанції, погодившись із державним виконавцем, зробив висновок, що статус боржника визначається як фізична особа, внаслідок чого цей виконавчий документ не є підвідомчий Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адже боржник не підпадає під перелік боржників, визначених абз. п'ятим пункту 4 розділу І Інструкції № 512/5. Самостійно наділяти боржника - фізичну особу статусом боржника - посадової особи Закон України «Про виконавче провадження» державному виконавцю повноважень не надає.
Згідно із п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Між тим, звертається увага на таке.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення сесії Кременецької міської ради від 11 серпня 2022 року №3920 «Про дострокове розірвання контракту з директором КНП «Кременецька опорна лікарня», від 30 серпня 2022 року №3987 «Про внесення змін в рішення сесії Кременецької міської ради від 11 серпня 2022 року №3920 «Про дострокове розірвання контракту з директором КНП «Кременецька опорна лікарня», розпорядження Кременецького міського голови від 27 червня 2022 року №123-Од «Про проведення службового розслідування», від 01 липня 2022 року №129-Од «Про продовження проведення службового розслідування», від 12 серпня 2022 року №192-О «Про звільнення директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Павла Кісіля» та від 30 серпня 2022 року №207-О «Про внесення змін у розпорядження Кременецького міського голови від 12 серпня 2022 року №192-О від 12 серпня 2022 року «Про звільнення директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Павла Кісіля».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Кременецька опорна лікарня».
Стягнуто з Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 1 984, 80 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 3 969, 60 гривень.
Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційні скарги Кременецької міської ради Тернопільської області та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приходячи до переконання про прийняття нової постанови, колегія суддів бере до уваги те, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_3 діяв у правовідносинах як посадова особа органу місцевого самоврядування, а саме як Кременецький міський голова Тернопільської області. При цьому саме він як Кременецький міський голова Тернопільської області зобов'язаний видати організаційно-розпорядчий документ на виконання судового рішення. Тобто в існуючих правовідносинах він не є фізичною особою, на яку не може бути покладено обов'язків з поновлення стягувача на роботі, - як про це помилково вказувалося судом при вирішенні скарги.
Отже, саме Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є підвідомчим рішення Рівненського міського суду від 03 травня 2023 року, за яким боржником є ОСОБА_3 як посадова особа Кременецької міської ради (абз. п'ятий пункту 4 розділу І Інструкції № 512/5).
Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК).
З рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450\04) видно, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п. 40. Reports of Judgments and Decisijns 1997-ІІ).
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до постановлення ухвали, яка не може залишатися чинною.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для задоволення скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнка В.В. відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, внаслідок чого порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2023 року скасувати.
Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича задовольнити.
Визнати протиправним повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, виданого 04 травня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулькою Володимиром Ігоровичем.
Зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульку Володимира Ігоровича відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2023 року №569/12405/22 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови складено: 05.12.2023
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
С.С.Шимків