ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 531/769/23 Номер провадження 22-ц/814/4197/23Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2023 року, ухвалену суддею Поповим М.С.,
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
05 липня 2023 року, до початку розгляду справи по суті, представником відповідача адвокатом Жолонко О.В. подано клопотання про зупинення розгляду справи до моменту звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2023 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя зупинено до припинення перебування позивача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Не погодившись із даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції фактично обмежив його у реалізації ним права на судовий захист, що є порушенням конституційних прав позивача.
Вказав, що обставини, які б перешкоджали розгляду справи відсутні, оскільки проходження ним служби в Збройних Силах України не позбавляє можливості ефективного використання його процесуальних прав.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а тому провадження по справі слід зупинити до припинення його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року та триває до теперішнього часу.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.
При вирішенні питання про зупинення провадження у цій справі, місцевий суд не звернув належної уваги на те, що між позивачем та адвокатом Тимошенко Д.В. було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 35).
Згідно статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 05.07.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Тимошенко О.В. заперечував проти зупинення провадження у справі (а.с. 61).
У апеляційній скарзі позивач також наполягає на розгляді місцевим судом справи за його позовом про поділ спільного майна подружжя.
За таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21, провадження № 61-8044св23.
Враховуючи викладене, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала суду порушує права позивача на справедливий та своєчасний судовий розгляд, та крім того позивач має змогу здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав через свого представника, який діє в його інтересах.
Суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства прийшов до помилкового висновку про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України не врахувавши, що з клопотанням про зупинення позивач не звертався, при цьому сторона позивача проти зупинення провадження по справі заперечувала.
При цьому, розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
В даному випадку судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі, а тому ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374 ч. 1 п. 6, 379, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку непідлягає.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин