Справа № 154/30/23 Головуючий у 1 інстанції: Лутай А. М.
Провадження № 22-ц/802/1142/23 Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану його ОСОБА_2 на заочне рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 19.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2107827535618 «Стандартний», відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 900,00 грн. Зазначено, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників за договорами.
Позивач вказує, що відповідачем заборгованість за договором не погашається, проценти за користування кредитом не сплачуються, тому загальна сума боргу становить 50 445,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 900,00 грн, заборгованість за процентами- 44545.00 грн.
Просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» вказану заборгованість, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року позов задоволено.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107827535618 «Стандартний» від 19.03.2021 в розмірі 50 445,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 гривень, а всього 61 926 гривень.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано до суду доказів, що підтверджують дотримання вимог Закону України «Про електронну комерцію» та факт підпису відповідачем кредитного договору.
На думку відповідача недоведеною є обставина отримання кредитних коштів за договорами кредиту. Розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим доказом, що підтверджує наявність заборгованості.
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (50 445,00 грн) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 05.12.2023, тобто дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» в обумовлені договором строки. Позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107827535618 в сумі 50 445,00 грн.
З цим висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Судом встановлено, що 19.0.2021 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» укладено договір про надання фінансових послуг № 2107827535618 «Стандартний».
Відповідно до п.п.1.1, 1.3, 1.9 вказаного договору відповідачу надано кредит без конкретної споживчої мети на суму 5900,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.
Згідно з п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у визначених договором розмірах:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п.1.4.а;
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.б;
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.в;
д) тип процентної ставки - фіксована.
Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.
У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п.2.2.2.1 договору позичальник зобов'язаний вчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п.п.2.1.1.2, 2.1.1.7 товариство має право: у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі; укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником.
У п.4.3 договору сторони погодили, що в якості підпису сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Також 19.0.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 підписано заяву-анкету, яка є додатком №1 до кредитного договору, згідно з умовами якої позичальник просив надати йому кредит строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язанням повернути кредит у розмірі 5900,00 грн та сплатою процентів у розмірі 1888,00 грн.
У графі клієнт-позичальник вказаних заяви-анкети та договору про надання фінансових послуг №2107827535618 клієнтом-позичальником зазначений ОСОБА_1 , який підписав документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н9 дата: 19.03.2021.
01 грудня 2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, згідно з яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, згідно Реєстру боржників (Додаток №3), в тому числі за договором, що укладений з відповідачем (в Реєстрі під номером 6610).
Згідно з копією платіжного доручення №307600018 від 03 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кошти на оплату лоту згідно договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року.
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.
З наданого позивачем листа щодо підтвердження переказу грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» від 11 січня 2022 року вбачається, що на номер карти відповідача 53хххх6121 відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» про організацію переказів грошових коштів, було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5900 грн, час запиту 19.03.2021 15:31:19.
У заяві-анкеті, яка є додатком №1 до кредитного договору від 19.03.2021 ОСОБА_1 зазначив номер карткового рахунку НОМЕР_1 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2107827535618 від 19.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.11.2022 становить 50 445,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту) 5900 грн; заборгованість за процентами - 44 545,00 грн. Правильність такого розрахунку відповідачем не спростовано.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що відповідач підписав договір про надання фінансових послуг № 2112422392849 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення договору №№ 2107827535618 від 19.03.2021 узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з ним та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження позовних вимог позивачем не подано до суду доказів про підписання умов договору колегія суддів відхиляє, оскільки законом передбачена можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором, який був направлений відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказаний ним при реєстрації.
Отже, верифікація позичальника відбулася відповідно до норм чинного законодавства, що спростовує твердження відповідача про непідписання ним кредитного договору.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи в апеляційній скарзі про надання позивачем неналежних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором, відповідач не надав ні до суду першоїінстанції, ні до апеляцйного суду виписки по своїх рахунках в банківських установах на спростування документів, наданих стороною позивача.
Суд першої інстанції встановив усі обставини справи, застосував норми матеріального права, якими врегульовано правовідносини, що виникли між сторонами та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення заборгованості.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн та судового збору у розмірі 2684 грн, оскільки вони доведені належними доказами.
В апеляційній скарзі відповідача не наведено доводів та заперечень щодо незгоди з розміром стягнутої з нього суми витрат на професійну правничу допомогу, мотивів про її завищений розмір або неспівмірність із наданими адвокатом послугами.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі підстав відсутні.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача про судовий розгляд справи колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилаються учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
З матеріалів справи вбачається, що судова кореспонденція направлялась судом першої інстанції відповідачу на адресу АДРЕСА_1 , однак повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 67,130,133). Крім того, представник відповідача в апеляційній скарзі не заперечує факту направлення судом першої інстанції судових повісток на дійсну адресу відповідача, а лише вказує, що на момент розгляду справи у суді ОСОБА_1 перебував за кордоном.
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше, ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівниками ПАТ «Укрпошта» на довідках про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 91- 1 Правил.
Тобто поштові відправлення направлялись за належною адресою та повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України день проставлення такої відмітки вважається днем вручення відповідачу судових повісток. Оскільки сам відповідач підтверджує про своє перебуванняза кордоном, відмітка відділення зв"язку "адресат відсутній" відповідає дійсності.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 необхідно відхилити.
Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану його ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді