Справа № 761/26958/20
Провадження № 2/761/1199/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, у якому з врахуванням остаточної редакції позовних вимог, просить:
- визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20.03.2009 р. держаним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Мейхеркевич О.І. на ім'я відповідачки після смерті ОСОБА_4 , зокрема: - на 1/2 частину права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності АПКСП «Надбужжя», що знаходиться в с.Чернятка Бершадського району Вінницької області; - на 1/2 частину квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Джулинка Бершадського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина у вигляді належного йому майна. Позивачка як спадкоємець першої черги має право на спадкування за законом. Однак, позивачці стало відомо, що 24.07.2008 р. держаним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 932/2008 щодо майна померлого ОСОБА_4 та в подальшому видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я відповідачки ОСОБА_2 , яка є його сестрою. Позивачка зазначає, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не мала можливості своєчасно подати заяву нотаріусу в зв'язку з тим, що з батьком не спілкувалась через наявність складних відносин між ними та довідалась про його смерть тільки у 2020 році, а також зважаючи на стан свого здоров'я та стан здоров'я своєї дитини. Таким чином, оскільки позивачка вважає, що з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_4 , при цьому свідоцтва про право на спадщину на законом видані на ім'я відповідачки з порушенням вимог закону, тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 30.08.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою від 16.02.2022 р. задоволено клопотання представника позивача, а саме здійснено виклик в судове засідання свідка ОСОБА_5 для допиту про відомі їй обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалою від 16.02.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.
Треті особи в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.
З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Вислухавши пояснення представників позивачки та відповідачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Джулинка Бершадського району Вінницької області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою померлого ОСОБА_4
24.07.2008 р. до Першої київської держаної нотаріальної контори у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини звернулись сестри померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , на підставі якої було заведено спадкову справу щодо майна померлого № 932/2008.
20.03.2009 р. державним нотаріусом Першої київської держаної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких ОСОБА_2 та ОСОБА_7 успадкували належне померлому ОСОБА_4 майно в рівних частинах.
Так, згідно вказаних свідоцтв, сестри померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 успадкували по 1/2 частині квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та по 1/2 частині права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності АПКСП «Надбужжя», що знаходиться в с.Чернятка Бершадського району Вінницької області.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
10.09.2020 р. до Першої київської держаної нотаріальної контори надійшли заява позивачки ОСОБА_1 про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з врахуванням того, що вона подана з пропуском встановленого законом шестимісячного строку, державним нотаріусом було долучено вказану заяву до матеріалів спадкової справи № 932/2008 та роз'яснено право на звернення до суду з метою встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у разі його пропуску з поважних причин.
Позивачка у позовні заяві зазначає, що зі своїм батьком ОСОБА_4 не спілкувалась через наявність складних відносин між ними, довідалась про його смерть тільки у 2020 році, після чого звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак вже після спливу встановленого законом шестимісячного строку.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов'язані з об'єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 р. у справі № 520/10377/17, від 11.11.2020 р. у справі № 750/262/20, від 22.01.2020 р. у справі № 592/18695/18, від 11.08.2021 р. у справі № 720/1079/19).
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 11.11.2020 р. у справі № 750/262/20, та від 11.07.2018 р. у справі 381/4482/16-ц, якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Крім того, вирішуючи спір суди не врахували, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Разом з тим саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Крім того, позивач повинен довести поважність пропуску строку для прийняття спадщини не лише у межах шестимісячного строку, встановленого частиною 1 статті 1270 ЦК України, а й упродовж усього періоду від дати відкриття спадщини до дати звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Так, позивачка, в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилається на те, що з батьком не спілкувалась через наявність складних відносин між ними, довідалась про його смерть тільки у 2020 році, при цьому зазначає, що своєчасно реалізувати свої спадкові права перешкоджав стан її здоров'я та стан здоров'я її дитини.
Обґрунтовуючи стан свого здоров'я позивачка зазначає, що з самого народження їй був встановлений діагноз ДЦП, однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності встановленої, пов'язаної з цим захворюванням, групи інвалідності, що свідчило б про дійсно вкрай важкий стан здоров'я, пов'язаний з повною або частковою втратою працездатності.
Водночас, суд вважає, що хвороба дитини позивачки не може вважатися підставою для визнання поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заяву мала би подати особисто чи надіслати засобами поштового зв'язку саме позивачка.
Позивачка зазначає, що мала можливість дізнатись у тільки липні 2020 року, тобто через 12 років з дати відкриття спадщини, через органи РАЦС про смерть свого батька, при цьому останньою не підтверджено, а судом не встановлено, що до цього часу стан її здоров'я був вкрай важким, який би не дозволяв це зробити.
Крім того, твердження позивачки про необізнаність щодо смерті свого батька та про наявність складних стосунків, які утворитись між нею та померлим, не є самостійною підставою для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, позивачкою належними і допустимими доказами не підтверджено, а судом не встановлено наявність поважних причин, які б були пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для позивачки, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений ч.1 ст. 1270 ЦК України строк.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2 статті 12 ЦПК України).
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду позивачка не надала належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у період з дати відкриття спадщини та протягом 12 років після цього. Вказані позивачкою обставини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважає, що позов у частині даної вимоги та відповідно й у частині вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, як похідної від цієї вимоги, задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: