СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
пр. № 2-ві/759/18/23
ун. № 759/11814/23
05 грудня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Петренко Н.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання неправомірним введення нової посадової інструкції,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання неправомірним введення нової посадової інструкції.
30.11.2023 року до Святошинського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючому судді Петренко Н.О.
04.12.2023 року ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., вищезгаданий відвід визнано необґрунтованим, матеріали цивільної справи передано до канцелярії Святошинського районного суду м. Києва для здійснення автоматизованого розподілу заяви про відвід іншому судді відповідно до ст. 33 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 року для розгляду заяви про відвід обрано головуючого суддю Ключника А.С.
В обґрунтування відводу заявник посилається на те, що 28.06.2023 року ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О. його позовну заяву направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Разом з тим, 21.09.2023 року постановою Київського апеляційного суду, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28.06.2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Такі дії судді Петренко Н.О. на думку заявника свідчать про її упередженість та необ'єктивність, у зв'язку з чим ним заявлено відвід судді.
Вивчивши заяву про відвід судді, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 5, 6 Кодексу суддівської етики незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання та публічну критику.
Незалежність судді означає, що при здійсненні своїх повноважень він керується тільки законом і ніхто не має права давати йому будь-які вказівки або прямими чи непрямими способами впливати на нього.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено протилежне. Тобто, суддя має бути відведений від участі в процесі, якщо його неупередженість може бути обґрунтовано поставлена під сумнів.
Підстави відводу судді визначено ст.ст. 36, 37 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 3 ст. 40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Статті 36 та 37 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Дослідивши подану заяву, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, оскільки, обставини на які посилається заявник не відповідають вимогам ст.ст. 36-37 ЦПК України а зводяться незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді з приводу постановлення ним рішення у справі.
Інших обставин, які б викликали сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючого судді Петренко Н.О., не виявлено.
За таких обставин, заява про відвід головуючому судді Петренко Н.О., задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Петренко Н.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання неправомірним введення нової посадової інструкції.
Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання неправомірним введення нової посадової інструкції - проводити у тому ж складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ключник А.С.