Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5415/23
Номер провадження2/711/1917/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді: Казидуб О.Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Зайцева О.І.
представника позивача-адвоката: Шалашова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Шалашова В.І., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.
Згідно умов Договору, позивач передав відповідачу у власність грошові кошті в сумі 1840160 грн. 00 коп., що станом на дату укладання Договору позики було еквівалентно 67200 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладання Договору позики, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти до 02 січня 2022 року включно.
Згідно п. 2.2. Договору позика повертається у строки та порядку, визначеному пунктом 2.6. договору, у гривнях за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на день кожної передачі грошових коштів в рахунок повернення позики.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що про кожен факт повернення позики або її частини в готівковій формі Позивач або уповноважена ним особа надає Відповідачу власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів.
Вказує, що відповідач порушив умови Договору та не повернув суму позики в повному обсязі у встановлений строк.
За період користування позикою відповідачем повернуто суму, еквівалентну 8400,00 доларів США. Повернення коштів здійснено відповідачем платежами еквівалентними 1200,00 доларів США кожен: еквівалент 1200,00 доларів США в серпні 2021 року; еквівалент 1200,00 доларів США в вересні 2021 року; еквівалент 1200,00 доларів США в жовтні 2021 року; еквівалент 1200,00 доларів США в листопаді 2021 року; еквівалент 1200,00 доларів США в січні 2022 року за грудень 2021; еквівалент 1200,00 доларів США в січні 2022 року; еквівалент 1200,00 доларів США в лютому 2022 року.
Позивач вказує, що відповідач у встановлений Договором строк (до 02 січня 2022 року) суму позики не повернув, чим порушив умови вказаного правочину.
Сума неповернутої заборгованості станом на 05 серпня 2023 року становить 2216700,00 грн., що за середнім курсом продажу долара США комерційними банками еквівалентно 58800 доларів США 00 центів.
Згідно з п. 3 Договору позики, при неповерненні чи несвоєчасному повернені суми позики або її частини, у строки, визначені пунктом 2.6 цього Договору, позичальник сплачує позикодавцеві пеню в розмірі 1 процент від суми простроченого платежу за кожен день прострочки сплати боргу.
Вказує, що розмір пені станом на дату подання позову за період з 05 серпня 2022 року по 04 серпня 2023 року (включно) становить 8091174,00 гривень 00 коп.
Отже, вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить еквівалент 10307874,00 грн., з яких 2216700,00 грн. що за середнім курсом продажу долара США комерційними банками еквівалентно 58 800,00 доларів США - заборгованість з повернення позики, 8091174,00 грн. - пеня за період з 05 серпня 2022 року по 04 серпня 2023 року (включно).
Просить стягнути з ОСОБА_2 га користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 02 липня 2021 року в розмірі 10307874,00 грн., з яких 2216700,00 грн. - заборгованість з повернення позики, 8091174,00 грн. - пеня за період з 05 серпня 2022 року по 04.08.2023 (включно) та судовий збір в розмірі 13 420 грн.
16 серпня 2023 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
11 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Відзив на позовну заяву не подав.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Суд, заслухавши думку адвоката Шалашової Валентини Іванівни, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що 02 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики.
Відповідно до п. 1 Договору позики, Позичальник отримав від Позикодавця, а Позикодавець передав у власність Позичальникові гроші в сумі 1840160 гривень 00 копійок, що еквівалентно 67200 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладання Договору позики, а Позичальник зобов'язаний повернути отримані кошти до 02 січня 2022 року включно.
Згідно п. 2.2. Договору, позика повертається у строки та порядку, визначеному пунктом 2.6. цього Договору, у гривнях за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на день кожної передачі грошових коштів в рахунок повернення позики.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що про кожен факт повернення позики або її частини в готівковій формі Позикодавець або уповноважена ним особа надає Позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів.
Відповідно до п. 4.1. Договору, своїм підписом під цим договором Позичальник підтверджує факт отримання ним від Позикодавця грошей в сумі 1840160 грн. 00 коп., що еквівалентно 67200 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення цього Договору.
Також, в даному договорі наявний запис, з якого вбачається, що ОСОБА_2 підтверджує факт отримання коштів в повному обсязі за даним договором. Крім того, відповідачем не спростовується факту отримання грошей.
В судовому засіданні, яке відбулося 11 жовтня 2023 року, судом досліджено Оригінал Договору позики від 02 липня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.
Ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошової суми Позичальнику.
Згідно із ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року (провадження N 6-63цс13) та від 11 листопада 2015 року (провадження N 6-1967цс15), що підтриманий і Верховним Судом у постанові від 19 травня 2020 року (справа N 212/2099/16-ц, провадження N 61-24508св18).
Договір позики від 02 липня 2021 року з наявним підписом відповідача ОСОБА_2 про отримання грошей, відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України, яка вказує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Атому, суд приходить до висновку, що Договір позики від 02 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є документом, який підтверджує фактичне, реальне отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошей.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст.599 ЦК України.)
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, враховуючи норми ст. ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Такий висновок суду також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц.
Тому, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Сторона позивача стверджує, що за період користування позикою відповідачем повернуто суму, еквівалентну 8400 доларів США та сума неповернутої заборгованості станом на 05.08.2023 року становить 2216700 грн. 00 коп., що за середнім курсом продажу долара США комерційними банками (37,70 грн. за 1 дол. США) еквівалентно 58800 доларів США.
Відповідачем ОСОБА_2 не спростовано розрахунку заборгованості.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов'язання вказані в Договорі позики не виконав, кошти в повному обсязі не повернув.
Суд приходить до висновку, що відповідачем по відношенню до позивача порушені умови Договору позики, а тому, отримані кошти у позику мають бути повернуті позивачу.
До того ж, відповідачем ОСОБА_2 не спростовано наявності заборгованості. Крім того, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договори позики визнані недійсними чи є розірваними.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 боргу у валюті, визначеній Договором позики від 22 липня 2021 року, тобто в доларах США.
Проте, враховуючи, що за умовами Договору позики ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у національної валюті України - 1840160 грн., що на день укладення договору еквівалентно 67200 доларів США, за офіційним курсом НБУ, тобто фактично у позику передані кошти у національній валюті України - гривні.
Пунктом 2.6. Договору позики передбачено, що позика повертається частинами у гривнях, що еквівалентно 1200 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату повернення зазначеної частини позики.
А тому, суд вважає, що за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов'язання повернути борг саме у національній валюті України - гривні, у розмірі 2216700 грн.00коп.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з повернення позики в розмірі 2216700 грн. 00 коп.
Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 пені в розмірі 8091174 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
В позовній заяві надано розрахунок розміру пені станом на дату подання цього позову за період з 05 серпня 2022 року по 04 серпня 2023 року (включно), відповідно до якого розмір пені становить 8091174 грн. 00 коп.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Терміни дії воєнного стану і загальної мобілізації продовжувалися кілька разів за рішенням Верховної Ради та за поданням президента України.
Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Водночас Закон України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено п.п. 18 і 19.
Так, у відповідності до п. 18 зазначається: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».
А тому, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 8091174 грн. 00 коп. за період з 05 серпня 2022 року по 04 серпня 2023 року (включно).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на суму 2216700 грн. 00 коп., що становить 21,5% від заявлених вимог, то із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2885 грн. 30 коп.(13420 грн.00коп.х21,5%/100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02 липня 2021 року у розмірі 2216700 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 2885 грн. 30 коп.
Решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О. Г. Казидуб