Справа № 567/1819/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12023181170000244 від 23.08.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Розваж Острозького району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, пенсіонера, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 , умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, систематично у період часу з 05 березня 2023 року до 22 серпня 2023 року, вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя та здоров'я потерпілої.
Зокрема, 05 березня 2023 року приблизно о 14 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного насильства, які проявились в тому, що ОСОБА_4 висловлювався стосовно потерпілої нецензурними та образливими словами, погрожував їй фізичною розправою, словесно виганяв її із спільного будинку.
Також, 06 березня 2023 року приблизно о 14 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , знову вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного насильства, які проявились в тому, що ОСОБА_4 висловлювався стосовно потерпілої нецензурними та образливими словами, погрожував їй фізичною розправою, словесно виганяв її із спільного будинку.
Окрім того, 07 березня 2023 року приблизно о 08 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного насильства, які проявились в тому, що ОСОБА_4 висловлювався стосовно потерпілої нецензурними та образливими словами, погрожував їй фізичною розправою.
За вищевказаними фактами ОСОБА_4 постановами Острозького районного суду Рівненської області від 08.03.2023 у справі № 567/386/23, від 11.04.2023 у справі № 567/490/23, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Продовжуючи свої злочинні дії, у період часу приблизно з 20 год. 21 серпня 2023 року до 14 год. 30 хв. 22 серпня 2023 року ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного насильства, які проявились в тому, що ОСОБА_4 висловлювався стосовно потерпілої нецензурними та образливими словами, погрожував їй фізичною розправою, словесно виганяв її із спільного будинку.
Вказаними насильницькими діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 психологічних страждань та призвів до погіршення якості життя потерпілої.
28 вересня 2023 р., під час досудового розслідування, між ОСОБА_4 у статусі підозрюваного та потерпілою ОСОБА_5 укладено угоду про примирення підозрюваного з потерпілою, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 471 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди ОСОБА_6 у статусі підозрюваного та потерпіла ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру від 26.09.2023 р., які за своїм змістом є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 28.09.2023р., ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, із звільненням його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а також на застосування обмежувального заходу - покладення на ОСОБА_4 обов'язку, передбаченого п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, направлення для проходження програми для кривдників.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримавши угоду, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України в обсязі обвинувачення, та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Потерпіла ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримала угоду про примирення із обвинуваченим, просила її затвердити та пояснила, що укладення угоди є добровільним, на неї не чинився будь-який тиск чи примус при її укладенні.
Прокурор не заперечила щодо затвердження угоди від 28.09.2023 р. про примирення між потерпілої ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 . Вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно із ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ст.126-1 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпіла повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, а також розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Беручи до уваги викладене, суд вважає доведеним у підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство та приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для затвердження угоди про примирення у кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України з призначенням узгодженої між потерпілою та обвинуваченим міри покарання.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як нетяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він є пенсіонером, по місцю проживання характеризується негативно.
Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» № 59 від 28.08.2023 року ОСОБА_4 під спостереженням лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про примирення є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, водночас обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, та беручи до уваги думку потерпілої щодо міри покарання для обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, виконувати заходи, передбачені програмою для кривдників.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.
Цивільний позов не заявлявся, витрати на залучення експерта та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, -
ухвалив :
Затвердити угоду про примирення, укладену 28.09.2023 р. між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення від 28.09.2023 р. покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки відповідно до ч.1 ст.76 КК України :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України та направити його для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання до вступу вироку у законну силу залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1