Провадження № 2-ві/537/2/23
Справа № 537/2900/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В., за участю секретаря Поколоти О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мурашової Наталі Валентинівни,
установив:
В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області судді Мурашової Н.В. перебуває позовна заява про звільнення з під арешту будинку та земельної ділянки за позовом ОСОБА_1 до Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції в особі Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_2
20.07.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею по справі призначено Мурашову Н.В.
24.07.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Мурашової Н.В. від розгляду цивільної справи за його позовною заявою.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мурашової Наталі Валентинівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції в особі Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_2 про звільнення з під арешту будинку та земельної ділянки - відмовлено.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у цивільній справі.
30.11.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Мурашової Н.В. від розгляду цивільної справи за його позовною заявою.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що незаконне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2020 приймалося суддею Мурашовою Н.В., яка в судовому порядку не захистила право позивача на право власності на будинок АДРЕСА_1 . Верховний суд своєю постановою від 30.11.2022 справа № 537/5256/19 скасував рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.09.2023 та постанову Полтавського апеляційного суду від 02.06.2022 та ухвалив нове рішення. Вказує, що через дії Мурашової Н.В. він вимушений був більше двох років відстоювати та доводити свої право на будинок та земельну ділянку, яке вже було визначено 4 роки тому назад. Вказана обставина у ОСОБА_1 викликає занепокоєння та сумніви в неупередженості судді Мурашової Н.В., вказує, що остання не виконала зобов'язання керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесу. В заяві про відвід судді вказано, що відкривши 29.11.2023 о 10 год. 00 хв. розгляд справи суддя не забажала розглянути клопотання позивача про спрощений судовий розгляд його справи, думку учасників справи не запитувала, при цьому таке клопотання суддею не розглядалося з моменту відкриття провадження та при відкритті провадження. Зазначає, що з метою руйнації його будинку, затягування розгляду справи, створення тяжких обставин для позивача, як особи похилого віку, незважаючи на доводи його представника, суддя Мурашова Н.В. призначила наступне судове засідання на 24.01.2024. При цьому відповідач частково визнає позов, як і відповідач ОСОБА_2 , який обізнаний про вказані обставини, як і суддя Мурашова Н.В., що вже було встановлено у рішенні суду, яке набрало законної сили у справі № 537/5256/19. Вказує, що затягуванням розгляду справи займається лише суддя Мурашова Н.В., у зв'язку з цим у позивача ОСОБА_1 є обґрунтовані сумніви в неупередженості і об'єктивності судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашової Н.В.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.112023 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Мурашової Н.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - передано на вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши підстави та мотиви відводу, які вбачається із заяви про відвід судді, заявлений відвід є безпідставним та не містить передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України і розширеному тлумаченню не підлягають.
Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.
Сторона заявника законом не наділена правом оцінювати процесуальні документи суду і має право лише в передбачений законом спосіб оскаржувати їх в апеляційному, касаційному порядку; решта є припущенням чи не підтвердженою думкою сторони.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість ("безсторонність") судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості потрібно керуватися і джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a prioriне може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді. Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Суд також звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; вирішуючи питання про слухання або перенесення слухання у справі начебто через неможливість розглянути її без належним чином повідомленого про слухання справи відповідача, не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Заявник посилається на те, що суддею Мурашовою Н.В. приймалося незаконне рішення відносно позивача, не розглянуте було клопотання позивача, затягування розгляду справи суддею, та зазначає, що ОСОБА_1 через дії судді вимушений відстоювати своє право власності на будинок та земельну ділянку протягом довгого часу. Саме ці обставини викликають в нього занепокоєння та сумніви в неупередженості, але в той же час ці обставини не підтвердженні доказами, а є лише припущенням, які не підтвердилися при вивченні заяви будь-якими достовірними доказами.
Таким чином суд приходить до переконання про відсутність обмежень, передбачених ст. 36, 37 ЦПК України в діях судді Мурашової Н.В. Вважаю мотиви відводу безпідставними, надуманими та такими, які спрямовані на затягування вирішення спору по суті та у заявленому відводі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мурашової Наталі Валентинівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції в особі Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_2 про звільнення з під арешту будинку та земельної ділянки - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Маханьков О.В.