справа № 361/9018/23
провадження № 2-з/361/176/23
30.11.2023
УХВАЛА
30 листопада 2023 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК Соната Фінанс” про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК Соната Фінанс” (далі - ТОВ “ФК Соната Фінанс”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором лізингу в загальному розмірі 1555323 грн. 30 коп.
29 листопада 2023 року представник позивача ТОВ “ФК Соната Фінанс” адвокат Гончарова Г.М. подала до суду заяву про забезпечення цього позову, у якій просила накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборонити вчинення реєстраційних дій стосовно майна відповідача, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексом заходів забезпечення позову.
У ч. 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову та повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
За змістом і формою заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Всупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України позивач ТОВ “ФК Соната Фінанс” у поданій до суду заяві про забезпечення його позову про стягнення заборгованості за договором лізингу не обґрунтувало необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які просить суд застосувати, у чому саме існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову; не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, зокрема, що відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на приховування належної йому квартири; заява містить лише припущення заявника щодо вказаних обставин; не доведено обставин, які б свідчили про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення судом поданого ТОВ “ФК Соната Фінанс” до суду зазначеного вище позову.
Крім того, суд вважає, що заборона вчинення реєстраційних дій стосовно належного відповідачу нерухомого майна, з метою забезпечення позову, предметом, якого є стягнення грошових коштів за договором лізингу транспортного засобу, не має зв'язку з предметом позову (стягнення коштів), оскільки таке нерухоме майно не належить до предмета спору у даній справі, а захід забезпечення позову має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Посилання позивача ТОВ “ФК Соната Фінанс” на те, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 може вжити заходів для приховування свого майна, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, не є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, без наведення обставин (достатньо обґрунтованого припущення), які б свідчили про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Відсутні також відомості про обставини, які можуть свідчити про вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, спрямованих на його ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, з метою ухилення від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
Також заява ТОВ “ФК Соната Фінанс” про забезпечення позову не містить конкретних відомостей щодо наявності у відповідача іншого майна, на яке позивач просить накласти арешт, відсутні відомості про грошові кошти, де вони знаходяться та в якому розмірі.
Суд звертає увагу на те, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, вартість якого суду не доведена належними і допустимими доказами, не буде збережено забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі та відповідно співмірність заявлених вимог з видом забезпечення позову, який просить застосувати позивач ТОВ “ФК Соната Фінанс”.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що подана ТОВ “ФК Соната Фінанс” заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України.
Згідно із ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 149 - 153, 259, 260 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
ЗаявуТовариства з обмеженою відповідальністю “ФК Соната Фінанс” про забезпечення позову повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київської апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.