справа № 361/3029/23
провадження № 1-кп/361/872/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_8 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120231111300000249 від 26.01.2023, який надійшов з Київської обласної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бровари Київської області, громадянки України, зареєстрованої : АДРЕСА_1 , та проживаючої : АДРЕСА_2 , освіта середня, має трьох малолітніх дітей, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 126-1, ст. 129, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ст. 166 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Роздольне, Каховського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого : АДРЕСА_3 , та проживаючого : АДРЕСА_4 , освіта середня, неодруженого, утриманців не має, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 149, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на них обов'язків, а також запобігання спробам : переховуватися від суду враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання (від 10 до 15 років позбавлення волі), так як і ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 усвідомлюють можливість настання несприятливих для них наслідків, що може спонукати їх змінити місце свого проживання та уникнути суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, так як вони проживали зі свідками в одному населеному пункті, володіють даними щодо місця їх проживання, іншими контактними даними, тому, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть можливість впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від наданих показань; можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, в зв'язку з чим порушуватимуться права інших учасників кримінального провадження; обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зібрані в ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати їх поведінку антисоціальною, схильною до систематичного порушення етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві.
Застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вказаним ризикам, так як не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків з огляду на наявність високого ступеню ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні клопотання посилаючись на те, що прокурором в клопотанні наведені аналогічні до попередніх клопотань обставини, основою яких вказується тяжкість можливого покарання, однак ризики не доведені, жодних доказів їх наявності прокурором не надано, просить суд врахувати, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, тому для забезпечення запобігання ризиків достатньо застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника та додала, що вона не має наміру та можливостей впливати на потерпілих та свідків, просить застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт за адресою : АДРЕСА_5 , зазначивши, що за вказаною адресою на підставі договору оренди квартири проживає двоюрідна сестра обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , яка не заперечує проти проживання в цій квартирі обвинуваченого на час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того захисник вказує на недоведеність прокурором заявлених ризиків та тривалий час тримання під вартою його підзахисного. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Представник малолітніх потерпілих адвокат ОСОБА_9 клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала та просить задовольнити. На спростування доводів сторони захисту зазначила, що обвинувачена ОСОБА_4 перебуваючи під вартою вже здійснювала тиск на дітей, направляючи їм СМС-повідомлення, про що наявні докази в матеріалах справи, а обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи не під вартою може в любий момент виїхати на окуповану територію, де зареєстроване його місце проживання, що унеможливить розгляд кримінального провадження. Вважає заявлені прокурором ризики доведеними, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_8 клопотання прокурора підтримала та просить задовольнити.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою суду від 11.10.2023 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на 60 днів по 09.12.2023 включно, однак, враховуючи стадію судового розгляду, складність справи та обсяг обвинувачення, те, що на даний час ще не досліджені письмові докази, не допитані потерпілі, свідки та обвинувачені, суд приходить до висновку, що розгляд справи не буде завершено до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченим.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судима, заміжня, має трьох малолітніх дітей, які визнані потерпілими в даному кримінальному провадженні, не працевлаштована, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів відносно своїх малолітніх дітей.
ОСОБА_6 також не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, зареєстроване місце проживання останнього знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутні будь-які докази щодо прив'язки його до якоїсь адреси на території Броварського району Київської області.
На переконання суду прокурором доведено існування ризику переховування від суду обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки вони обидва обвинувачуються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, отже очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, враховуючи при цьому відсутність відомостей про наявність стійких соціальних зв'язків, які б утримували останніх від спроби втечі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1 та 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття в судові засідання, що може призвести до недотримання розумних строків розгляду справи та порушуватимуться права інших учасників, в першу чергу малолітніх потерпілих.
При цьому суд враховує, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який діє до теперішнього часу, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть виїхати за кордон України або покинути контрольовану територію України незаконним шляхом в напрямку російської федерації чи на тимчасово окуповану територію України, унеможлививши таким чином розгляд кримінального провадження.
При оцінці ризику впливу на свідків по кримінальному провадженні суд враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинувачених на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
На даний час потерпілі та свідки події кримінального правопорушення безпосередньо судом в судовому засіданні не допитані, отже обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть незаконно впливати на них як шляхом вмовлянь так і шляхом погроз застосування насильства з метою зміни ними своїх показів в суді з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому існує та не зменшився ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме чинити вплив на потерпілих та свідків.
З урахуванням викладених в обвинувальному акті обставин скоєння кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме те, що останні обвинувачуються в скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканості трьох малолітніх дітей, у вчиненні до них протягом тривалого часу особливо жорстоких, аморальних протиправних дій, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і ставлять під загрозу здоров'я малолітніх потерпілих. Зазначене породжує обґрунтовані ризики, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, здатні повторити такі ж кримінальні дії, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання суд виходить з того, що на даному етапі судового розгляду: 1) особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та встановлені ризики; 2) умови домашнього арешту, який по суті є «не суворою» формою ізоляції обвинувачених, не запобігають можливості їх вільного спілкування як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з свідками, потерпілими, з цих підстав домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаним ризикам; 3) враховуючи наведені обставини, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава.
Дані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими свідчать про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та не втратили своєї актуальності, що виключає об'єктивну можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде достатнім для запобігання передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи, на які посилається сторона захисту не є суттєвими і не можуть слугувати підставою для застосування судом до обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 більш м'якого запобіжного заходу, а факт перебування обвинувачених в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про таку їх зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинувачених та є приводом до такої істотної зміни обстановки, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 197-199, 331, 371, 372 376, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 02.02.2024 включно.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів по 02.02.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1