Провадження №2/359/1417/2023
Справа № 359/2785/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Кулик Т.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання особи такою, що втратив право користування житловим приміщенням
ВСТАНОВИВ:
У березня 2023 року на адресу суду надійшов вищевказаний позов. Позовна заява вмотивована тим, що позивач, ОСОБА_2 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була отримана матір'ю Позивача ОСОБА_4 , на підставі ордеру № 97 від 14.02.1997 р. Матір позивача ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
На даний час в квартирі зареєстровані 2 особи, Позивач та брат Позивача відповідач по справі ОСОБА_5 , який на підставі Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , від 07.02.2014 року, змінив прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Відповідач по справі, ОСОБА_3 , після зміни прізвища, переїхав на постійне місце проживання до Російської федерації, де на даний час одружений та має свою родину. Останній відповідач приїздив до України в м. Бориспіль в 2017 році, з того часу у зареєстрованій квартирі він не з'являвся. На даний час Позивач - ОСОБА_2 , проживає в квартирі АДРЕСА_2 , та самостійно її утримує, сплачує відповідні комунальні послуги. Факт того, що відповідач тривалий час, а саме понад 5 років не проживає в квартирі АДРЕСА_3 , можуть підтвердити свідки, сусіди які проживають в одному будинку із Позивачем. У заявку з вище викладеним позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 13 квітня 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні у зв'язку з викладеними у позовній заяві фактичними обставинами.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій зазначив, що «на даний час проживає в м. Білгород, Російська Федерація, де має родину, заявлені позовні вимоги Позивача - ОСОБА_2 , підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити», до заяви додав завірені копії: паспорту громадянина України, свідоцтва про зміну прізвища та свідоцтво про шлюб.
Представник відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бориспільської міської ради направив на адресу суду заяву, в якій просив слухати справу без участі представника, рішення прийняти за наявними матеріалами справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з сім'єю з 3 чоловік надано право на зайняття жилого приміщення з двох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_8 - син, ОСОБА_2 - син, що підтверджується ордером № 97 виданим виконавчим комітетом Бориспільської міської ради народних депутатів від 14 лютого 1997 року (а.с.11)
ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 20 квітня 2022 року (а.с.12).
Відповідач по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , від 07.02.2014 року, змінив прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.10).
Спірні правовідносини регулюються главою 2 «Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду» ЖК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно з ч.1, 2 ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Подібні висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження №61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19), від 12 травня 2021 року у справі № 301/288/20 (провадження № 61-2566св21).
Відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з житлового приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що є сусідом позивача, знає його та відповідача ОСОБА_3 , який вже протягом тривалого часу понад 6 років не проживає в квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , проживає у вказаній квартирі самостійно.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що є сусідом позивача, знає його та відповідача ОСОБА_3 , який вже протягом тривалого часу понад 6 років не проживає в квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , проживає у вказаній квартирі самостійно.
Крім того, проти вказаної обставини у своїй заяві не заперечив сам відповідач, вказав, що дійсно більше шести років не проживає в квартирі АДРЕСА_4 .
Таким чином, оскільки відповідач більше шести місяців не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , і в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження поважності причин відсутності відповідача ОСОБА_3 ) у цьому житловому приміщенні, суд вважає допустимим визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.258,263,264-265, 280-281 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2023 року.
Суддя Чирка С.С.