Ухвала від 05.12.2023 по справі 17-14-01/1494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 грудня 2023 року м. Черкаси Справа № 17-14-01/1494(925/61/21)

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" про відвід судді у справі № 17-14-01/1494(925/61/21)

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362",

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Звенигородські енергетичні мережі" публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго",

про поновлення права, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дію,

та за позовом Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємства - 2362"

до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Звенигородські енергетичні мережі" публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №01/1494 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", перейменованого в подальшому у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735), та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника.

В газеті "Урядовий Кур'єр" від 23 червня 2004 року №116 було опубліковане оголошення про порушення справи №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

У січні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" з вимогами про (з урахуванням змін предмета позову):

1) поновлення порушеного права приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" на отримання від публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" послуг з розподілу електричної енергії на підставі письмової заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.12.2018 згідно з п.2; 4 та абзацу 1 п. 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 10.01.2007 №307 з додатками - додатком №9 з дозволеною потужністю 250кВт; умовами, викладеними в пунктах №1, №2, та №6 додатку до договору - гарантійному листі від 05.01.2015 №7; додатку до договору №12 щодо передачі ОСР споживачеві комплекту ключів від кімнати в ТП-617, де знаходяться прибори обліку електроенергії - лист НКРЕКП від 15.04.2020 №4216/20/7-20, підпункт 13 пункту 5.5.1 глави 5.5 розділу 5 ПРРЕЕ (а також пункти №1 та №2 додатку до договору - гарантійного листа від 05.01.2015 №7) та іншими додатками до договору;

2) визнання протиправними дій, вчинених 05.01.2021 ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії ПАТ "Черкасиобленерго", щодо відключення від електромережі та припинення постачання електричної енергії як споживача послуг приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362";

3) визнання протиправним припинення в односторонньому порядку ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії ПАТ "Черкасиобленерго" дії публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.12.2018 з 01.01.2021, до якого згідно з пунктами 2; 4 та абзацу 1 пункту 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 приєдналось ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362" на умовах договору від 10.01.2007 №307 з додатками - додатком №9 з дозволеною потужністю 250кВт; умовами, викладеними в пунктах №1, №2, та №6 додатку до договору - гарантійному листі від 05.01.2015 №7; додатку до договору №12 щодо передачі ОСР споживачеві комплекту ключів від кімнати в ТП-617, де знаходяться прибори обліку електроенергії - лист НКРЕКП від 15.04.2020 №4216/20/7-20, підпункт 13 пункту 5.5.1 глави 5.5 розділу 5 ПРРЕЕ (а також пункти №1 та №2 додатку до договору - гарантійного листа від 05.01.2015 №7) та зобов'язати ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії відповідно до абзацу 5 пункту 2.1.5 розділу 2 ПРРЕЕ надати ПрАТ "Ватутінському автотранспортному підприємству - 2362" підписаний ОСР примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі, згідно листів позивача від 30.12.2020 №20 та від 11.02.2021 №319 до відповідача - ОСР.

Ухвалою від 20.01.2021 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі №17-14-01/1494(925/61/21) за позовом приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням від 21.11.2022 у справі №17-14-01/1494(925/61/21) господарський суд у задоволенні позову відмовив повністю, 09.12.2022 ухвалив додаткове рішення.

Постановою від 08.02.2023 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 залишив без змін.

30.05.2023 Верховний Суд прийняв постанову, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 у справі № 17-14-01/1494 (925/61/21) скасував. Справу № 17-14-01/1494 (925/61/21) направив на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023, для нового розгляду справи № 17-14-01/1494 (925/61/21) призначено суддю - Зарічанську З.В.

Ухвалою від 10.07.2023 господарський суд у складі судді Зарічанської З.В. прийняв справу № 17-14-01/1494 (925/61/21) до свого провадження. Постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.08.2023 о 14:00.

13.07.2023 від ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження господарських справ № 17-14-01/1494(925/61/21) та № 17-14-01/1494(925/196/23) за позовами ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" до ВСП "Звенигородські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" позовні вимоги в яких є пов'язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Водночас 13.07.2023 господарський суд у складі судді Дорошенка М.В. постановив ухвалу, якою об'єднав в одне провадження справи № 17-14-01/1494(925/196/23) і № 17-14-01/1494(925/61/21) та передав справу № 17-14-01/1494(925/196/23) на розгляд судді Зарічанській З.В.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи на підставі ухвали судді Дорошенка М.В. від 13.07.2023 щодо об'єднання в одне провадження зі справою № 17-14-01/1494(925/61/21) проведено повторний автоматичний розподіл справи № 17-14-01/1494(925/196/23).

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2023 справу передано судді Зарічанській З.В.

Відповідно до абз. 1 п. 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Відтак, об'єднаній справі присвоєно номер 17-14-01/1494(925/61/21).

Ухвалою від 18.07.2023 господарський суд клопотання ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" про об'єднання справ залишив без розгляду, оскільки таке клопотання вже розглянуто судом у складі судді Дорошенка М.В. у справі № 17-14-01/1494(925/196/23). Постановив при подальшому розгляді справи врахувати, що об'єднаній справі присвоєно номер 17-14-01/1494(925/61/21).

28.07.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису від ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою від 31.07.2023 господарський суд у складі судді Зарічанської З.В. заяву ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362" про відвід судді визнав необґрунтованою та передав для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 о 15:24 справу № №17-14-01/1494(925/61/21) для розгляду Заяви про відвід розподілено судді Хабазні Ю.А.

Ухвалою від 02.08.2023 господарський суд у складі судді Хабазні Ю.А. відмовив у задоволенні заяви керівника позивача, ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362", Яременка І.Г., від 28.07.2023 про відвід судді Зарічанської З.В.

Ухвалою від 07.08.2023 господарський суд, зокрема, прийняв заяву ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" від 11.07.2023 № 31 до розгляду; постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням позовних вимог, що були предметом розгляду у справі № 925/196/23, викладеними у такій редакції: "Зобов'язати Відокремлений структурний підрозділ "Звенигородські енергетичні мережі" Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" відновити надання послуг ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" з розподілу електричної енергії відповідно до умов публічного договору від 29.12.2018 року про надання послуг з розподілу електричної енергії, на умовах договору про постачання електричної енергії від 10.01.2007 року №307 та додатків до нього, з дозволеною потужністю 250 кВт., в тому числі зобов'язати Відокремлений структурний підрозділ "Звенигородські енергетичні мережі" Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" передати ПрАТ "Ватутінське АТП-2362", на умовах запропонованих Відповідачем додатком № 12 Договору про постачання електричної енергії від 10.01.2007 року №307, ключі від кімнати де знаходяться прибори обліку споживання електричної енергії для забезпечення безперешкодного доступу Позивача до приборів обліку і зазначити в додатку №2 "Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача" та додатку № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до договору споживача від 29.12.2018 р. про надання послуг з розподілу електричної енергії, 106,82 кВт дозволеної потужності, виділеної Позивачеві додатково Підприємством електричних мереж для безперебійного функціонування цільового споживача - робочої столової на 70 місць з джерелом електропостачання з підстанції Юрківської ТЕЦ, ЦРП-1 згідно технічних умов №1-84 від січня 1984 року та проекту побудови окремого об'єкта - блока столової на 70 посадочних місць в м.Ватутіне, вул. Транспортна-2, виготовленого проектно-пошуковим інститутом "Черкасагропроект."; клопотання, викладене у запереченнях Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" від 11.07.2023 № 35 про витребування доказів залишив без розгляду; відмовив у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" від 24.07.2023 № 40 про уточнення позовних вимог по справі № 17-14-01/1494(925/61/21); підготовче засідання відклав до 31.08.2023 о 14:00.

Ухвалою від 15.09.2023 господарський суд, зокрема, клопотання ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" про призначення технічної експертизи документів задовольнив. Призначив у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) судову технічну експертизу документів, доручивши її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057). На розгляд та вирішення експертів поставив питання:

- Чи були надані для дослідження Господарським судом Черкаської області Договір № 307 від 11.07.2003 Про постачання електричної енергії та Договір №307 від 11.07.2003 Про технічне забезпечення електропостачання споживача з додатками (а.с. 130-141, том 4), оригіналами чи копіями таких документів.

- Чи вносились у текст документів зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

- Чи виготовлені (виконані) дані документи та фрагменти документів у різний час?

- Чи виготовлено надані документи шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Якщо так, то які частини документів?

-В один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти та підписи в наданих документах?

Провадження у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) зупинено на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

24.10.2023 від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою від 31.10.2023 господарський суд провадження у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) поновив, розгляд клопотання судового експерта призначив на 24.11.2023 об 11:00 та зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 24.11.2023 господарський суд поновив провадження у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) для розгляду клопотання експерта.

20.11.2023 на електронну пошту суду надійшла заява адвоката позивача про відкладення розгляду справи, обґрунтована тим, що адвокат позивача Руслан Бабенко в період 20-24.11.2023 перебуває на сесії у зв'язку з навчанням. Жодних доказів на підтвердження вказаного до заяви не додано.

24.11.2023 від Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Звенигородські енергетичні мережі" публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" надійшли пояснення на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494(925/61/21) від 31.10.2023.

Ухвалою від 24.11.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.10.2023 про надання додаткових матеріалів, в тому числі про надання дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, які будуть необоротно втрачені під час проведення досліджень, що не дозволить проводити їх додаткові та повторні дослідження у зв'язку із незгодою відповідача. Підготовче засідання відклав до 01.12.2023 об 11:00.

01.12.2023 від позивача надійшла заява № 123 Про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023року у справі № 17-14-01/1494(925/61/21), перша помилка була допущена в Ухвалі Суду від 31.08.2023року (Заява Позивача № 107 від 06.09.2023року), у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) за позовом ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" до ВСП "Звенигородські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго".

Від адвоката позивача Бабенка Р.В. 01.12.2023 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю адвоката в інших судових засіданнях.

Протокольною ухвалою від 01.12.2023 господарський суд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача у разі повторної неявки в судове засідання.

У судовому засіданні ухвалою від 01.12.2023 господарський суд відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" № 123 Про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023.

Керівник позивача заявив усне клопотання для надання йому додаткового часу для підготовки у письмовому вигляді відводу судді Зарічанської З.В.

Протокольною ухвалою від 01.12.2023 господарський суд на підставі ст. 216 ГПК України відклав підготовче засідання до 11.12.2023 о 16:00.

До суду позивачем подано 01.12.2023 клопотання № 124 від 30.11.2023 про дослідження документів, клопотання № 125 від 30.11.2023 про дослідження документів, заяву № 126 від 30.11.2023 про проведення експертизи, заперечення № 127 від 30.11.2023 до заяви свідчення свідка, заперечення № 128 від 30.11.2023 до заяви свідчення свідка, заперечення № 129 від 30.11.2023 до заяви свідчення свідка, заперечення № 130 від 30.11.2023 до заяви свідчення свідка, клопотання № 131 від 30.11.2023 про дослідження документів, які ще не розглянуто судом у зв'язку з наполяганням позивача на необхідності надання йому часу для підготовки заяви про відвід судді.

04.12.2023 на електронну пошту суду за електронно-цифровим підписом адвоката Бабенка Р.В. надійшла заява про відвід судді у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) № 134, на скані якої міститься підпис директора ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" І.Яременка.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає таке:

"В провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №17-14-01/1494(925/61/21) за позовом Приватного акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство-2362» - далі Позивач до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу «Звенигородські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» - далі Відповідач.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.06.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21) Суд відклав (переніс) підготовче засідання на 10год. 30хв. 13 липня 2023року.

Позивач прибув до Суду за годину до початку засідання і зареєстрував в Канцелярії суду до справи №17-14-01/1494(925/61/21) Клопотання №33 від 11.07.2023року Про об'єднання справ №17-14-01/1494(925/61/21) та справи №17-14-01/1494(925/196/23, керуючись тим, що до позовних вимог справи №17-14-01/1494(925/196/23) Позивачем внесені зміни Заявою №31 від 11.07.2023року, і позовні вимоги по обох справах новим складом Суду не будуть об'єднані, а справа №17-14-01/1494(925/196/23) надійде до розгляду іншому судді.

До справи №17-14-01/1494(925/196/23), були зареєстровані: Заява №31 від 11.07.2023року Про уточнення позовних вимог по справі №17-14-01/1494(925/196/23); Клопотання №32 від 11.07.2023року Про витребовування у Відповідача оригіналів доказів; Заперечення №35 від 11.07.2023року на Заяву Відповідача №951/25/2023 від 06.07.2023року про надання доказів з повторним проханням застосувати відносно Відповідача заходи процесуального впливу за умисне неподання витребовуваних Судом оригіналів доказів з повторним клопотанням до Суду про їх витребовування.

По прибуттю представника Відповідача, Позивач вручив йому під розписку три документи, зареєстровані в Канцелярії суду по справі №17-14-01/1494(925/196/23), а саме листи №31; №32 і №35 від 11.07.2023 року.

Відповідач повідомив Позивача, що йому стало відомо ще 11.07.2023 року про те, що Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2023року, справу №17-14-01/1494(925/61/21), повернуту на новий розгляд Верховним Судом до Господарського суду Черкаської області, призначено на 4 серпня 2023 року, на що Позивач відповів що в Єдиних державних реєстрах а також в Реєстрах Судової влади ні 11.07.2023 року ні на вечір 12.07.2023 року, після багаторазової перевірки реєстрів як адвокатом Бабенко Р.В. так і Позивачем, Ухвали суду про призначення справи №17-14-01/1494(925/61/21) до розгляду не було.

Відповідач також повідомив Позивача про те, що ним ще 11.07.2023 року практично майже підготовлено Клопотання до Суду про об'єднання справ № 17-14-01/1494(925/61/21) та справи №17-14-01/1494(925/196/23) в одну, але заявивши, що постільки це прерогатива Позивача, і Відповідач став наполегливо пропонувати Позивачеві подати таке Клопотання до Суду у справі № 17-14-01/1494(925/196/23), неодноразово наголошуючи на тому, що подати Клопотання необхідно невідкладно, тобто 13.07.2023року.

Згодом, до нас підійшов суддя Дорошенко М.В. по справі №17-14-01/1494(925/196/23), запитав чи є адвокат, заявивши що адвокат потрібний для прийняття рішення і повідомив про наявність Ухвали Суду про призначення справи №17-14-01/1494(925/61/21) до розгляду на 7 серпня 2023року, на що Позивач відповів що станом на вечір 12.07.2023 року в різних реєстрах Ухвали суду про призначення справи №17-14-01/1494(925/61/21) до розгляду не було. Суддя відповів що в нього є окремий, недоступний для інших користувачів доступ до рішень Суду, відійшов і згодом приніс і вручив позивачеві роздруковану Ухвалу Суду від 10.07.2023 року по справі №17-14-01/1494(925/61/21), якою розгляд справи призначено на 07.08.2023року і заявив про негайну потребу об'єднувати обидві справи в одну, та про те що необхідна присутність адвоката.

Звертаю увагу, що суддя Дорошенко М.В. приніс і вручив 13.07.2023 р. перед судовим засіданням, позивачеві роздруковану Ухвалу Суду від 10.07.2023 року по справі №17-14-01/1494(925/61/21), якою розгляд справи призначено на 07.08.2023року, чим грубо порушив вимоги ст. 242 ГПК України та положення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом ДСУ №814 від 20.08.2019 р. Адже, не має права суддя самовільно витягувати ухвали з інших справ (які в нього не в провадженні), роздруковувати та видавати учасникам процесу самостійно без будь-якого дозволу головуючої судді у справі (без дозволу Зарічанської З.В.), та ще й ухвала була в повному тексті без підпису судді Зарічанської З.В. та без відомостей, яким чином і на якій підставі цей примірник ухвали був вилучений із інформаційної системи суду, ким саме з працівників суду та на якій підставі.

Згодом через Інтернет в реєстрі віднайшлась Ухвала суду від 10.07.2023року по справі №17-14-01/1494(925/61/21), де вверху прописано, що Ухвала Суду оприлюднена в реєстрі лише 12.07.2023року. Сам текст в реєстрі став доступним 13.07.2023року.

У Відповідача, як і в Позивача наявний загальний доступ до реєстру, а тому Відповідач достроково отримав цю інформацію 11.07.2023року про наявність Ухвали суду від 10.07.2023року про призначення справи №17-14-01/1494(925/61/21) до розгляду в серпні 2023року та отримав інструкції про об'єднання справ, від судді Дорошенко М.В., що засвідчує їхній спільний зговір та явна заінтересованість обох для прийняття Судом рішень на користь Відповідача, тим більше що безпідставне рішення вже було прийняте 21.11.2022 року у справі №17-14-01/1494(925/61/21), скасоване Верховним Судом (скасування рішення доводить його протиправність!)

У Позивача склалось переконливе враження з урахуванням поведінки судді Дорошенко М.В. при розгляді справи №17-14-01/1494(925/61/21), враховуючи прийняття ним протиправного кричущого рішення у цій справі 21.11.2022 року, що суддя із Відповідачем були в зговорі спочатку розгляду справи № 17-14-01/1494(925/61/21), зазначене підтверджується також доводами викладеними нижче, а натепер суддя Дорошенко М.В. та суддя Зарічнанська З.В. зарані зговорились про обов'язкове об'єднання обох справ саме в судовому засіданні 13.07.2023 року за будь-яких обставин, і що така змова направлена проти Позивача і буде діяти проти Позивача, а тому для себе з урахуванням ново виявлених вищеперерахованих фактів Позивач не погодився 13.07.2023 року в судовому засіданні на об'єднання цих справ, тим більше що Позивач вніс суттєві зміни в позовні вимоги у справі №17-14-01/1494(925/1961/23), які взагалі відрізняються від позовних вимог по справі №17-14-01/1494(925/61/21), і відізвати своє Клопотання про об'єднання справ з матеріалів справи №17-14-0111494(925/61/21).

Відкривши підготовче засідання в Залі засідань, яке фіксувалось відповідними засобами зв'язку, Суддя відразу став знайомити із cт. 173 ПІК України і наполегливо наполягати на тому, щоб саме Позивач подав Клопотання про об'єднання обох справ в одну і це настирне наполягання тривало на протязі всього судового засідання (протягом близько 30 хвилин суддя Дорошенко В.М. наполегливо мало не вимагав у мене подати клопотання про об'єднання справ, та вказував на те, що особисто знайомий із суддею Зарічанською, та наводив факти йому відомі із її біографії, та всіляко нахвалював суддю Зарічанську), неодноразово зачитуючи при цьому пункти статті 173 ГПК України, і особливо про подачу Заяви до підготовчого засідання у справі №17-14-01/1494(925/61/21), постійно наголошуючи що після підготовчого засідання об'єднання не відбудеться. Детально суддя Дорошенко В.М. у судовому процесі розповів (надалі пряма мова судді як вона була почута позивачем) що він (суддя Дорошенко В.М.) «в дружніх відносинах і дуже хорошо знає суддю Зарічанську Зою Віталіївну , спілкується з нею, про те що вона працює в Черкаському суді два роки, до цього працювала в Кіровоградській області помічником судді, прекрасно розбирається в господарських справах, але рішення по справі №17-14-01/1494(925/61/21) може бути прийняте негативне для Позивача» - цей вислів судді Дорошенко М.В. сприйнявся Позивачем як уже завчасно прийняте домовлене ними спільне рішення та підготовку Позивача до належного сприймання Позивачем завчасно уготованого ними рішення на користь Відповідача.

Заява судді Дорошенко М.В. в судовому засіданні 13.07.2023року про можливе прийняття рішення у справі №17-14-01/1494(925/61/21) не на користь Позивача була зроблена неспроста (та в подальшому дії/бездіяльність судді Зарічанської З.В. тільки підтверджували те, що вона зацікавлена у веденні справи в супереч інтересів позивача), оскільки враховуючи тісну дружбу між ними (про тісні стосунки Дорошенка М.В. з Зарічанською З.В. він сам заявив в судовому засіданні), є очевидним, що між ними погоджувалось те, що 10.07.2023року винесена буде Ухвала у справі №17-14-01/1494(925/61/21) - вони приймали це спільно Дорошенко М.В. із Зарічанською З.В .

Суддя Дорошенко В.М. 13.07.2023 р. ціле судове засідання, протягом близько 30 хвилин фактично нічим не займався, як тільки наполягав на поданні заяви про об'єднання справ, вихваляв суддю Зарічанську З.В., вказував на добре знання її біографії і вихваляв її якості, а також резюмував свою розповідь тим, що рішення у справі може бути прийняте не на користь позивача, і це так явно вказувало на завідомо усталену і домовлену позицію суду відносно позивача, що явно різало слух та непоміщалось в розуміння позивача щодо співвідношення судочинства у справі з головними принципами такими як: Верховенство права, Змагальність сторін, Неупередженість суду.

Стало зрозуміло, що метою Відповідача і судді Дорошенко М.В. об'єднання обох справ в одне провадження є за любих обставин, виключити можливість розгляду справи №17-14-01/1494(925/196/23) іншим суддею, а тільки лише суддею Зарічанською З.В.

Об'єднання справ в одне провадження дає можливість уникнути прийняття, суддями різних за змістом рішень, тобто проти полюсних.

Позивач заперечив, заявивши що розгляд об'єднання обох справ необхідно розглянути у свій час суддею, який буде розглядати справу №17-14-01/1494(925/61/21), та будучи в статусі Позивача, заявив прохання про необхідність в даний час розглянути зареєстровані в Канцелярії суду три документи Позивача від 11.07.2023року у справі №17-14-01/1494(925/196/23), а саме: Заяву про зміну позовних вимог, Заперечення та Клопотання.

Позивач наполягав на продовженні розгляду справи №17-14-01/1494(925/196/23) суддею Дорошенко М.В., яку в подальшому передадуть на розгляд іншого судді, крім судді Зарічанської З.В., оскільки суддя Дорошенко М.В. продовжувати розгляд в подальшому не мав права.

Суддя звернувся до Відповідача з приводу об'єднання обох справ щодо подачі Заяви Відповідачем з цього приводу. Відповідач попросив дати йому листок паперу для написання Заяви та звинуватив Позивача в тому, що витребовуванням оригіналів документів у Відповідача, Позивач затягує вирішення спору Судом.

Позивач не погодився із написанням Відповідачем Заяви про об'єднання справ, заявивши при цьому, що в матеріалах справи №17-14-01/1494(925/61/21) наявних доказів хватило б на сімнадцять справ для прийняття позитивного рішення для Позивача, а Господарський суд Черкаської області прийняв безпідставне, необґрунтоване рішення, яке наразі скасоване Верховним Судом і розбиратись в затягуванні розгляду справ необхідно з цього поля зору.

Суддя Дорошенко В.М. порушуючи принцип «Безсторонності суду», «Диспозитивності» та принцип «Змагальності сторін» розгнівано заявив, що судом з власної ініціативи приймається рішення про об'єднання обох справ в одну, а документи, подані Позивачем для розгляду у справі №17-14-01/1494(925/196/23), а саме: Заяву про зміну позовних вимог, Заперечення та Клопотання розглядатися будуть суддею Зарічанською З.В.. Усе, рішення прийняте. Ухвалу отримaєтe. Фіксація судового засідання проводилась секретарем судового засідання.

Оскільки судове засідання закрилось, Позивач зібрав документи, сказав «Жаль» з приводу відмови Суду розглянути Заяву про зміну позовних вимог та інші Клопотання від 11.07.2023року на законну вимогу Позивача та винесення передчасного рішення Суду з приводу об'єднання справ і вийшов із зали засідань. Відповідач залишився, в залі і як чути із запису в кінці, суддя з Відповідачем засміялись і з радістю промовлено: «Нарешті об'єднали» (з поведінки представника відповідача - Марченко Ольги та судді Дорошенка В.М. явно вбачалось, що їх поєднує позасудові та поза процесуальні стосунки, що слідувало з їх висловлювань та невербальної жестикуляції, поглядів та міміки, а також їх позиції відносно мене у судовому засіданні - вони разом в доповнення один - одному переконували мене, що справи слід об'єднати та переконували, що суддя Зарічанська З.В. винесе законне рішення НЕ НА КОРИСТЬ ПОЗИВАЧА).

Викликає окрему підозру те, що справа №17-14-01/1494(925/61/21), яка прибула з Верховного Суду згідно поштового обліку 29.06.2023 року, з якихось причин не була відразу розподілена до розгляду. Склалось враження, що справу для розподілу тримали до підходу черги саме потрібного судді, а така обставина, явно дає підстави вважати, що це було зроблено з умислом, тобто справа, яка надійшла ще 29.06.2023 р. поштою, була зареєстрована по вхідній кореспонденції тільки 04.07.2023 р. (згідно з резолюцією керівника суду), а в подальшому тільки 05.07.2023 р. справа подана на авто розподіл - підтверджено документально матеріалами справи.

Акцентую увагу суду, що справа №17-14-01/1494(925/61/21) яка прибула з Верховного Суду згідно поштового обліку 29.06.2023 року, проте була піддана резолюції керівником суду 04.07.2023 р. та в подальшому розподілена на суддю Зарічанську З.В. тільки 05.07.2023 р, ТОБТО ЧЕРЕЗ 7 ДІБ, є обґрунтований сумнів, чому ж так довго справа перебувала без розподілу та визначення судді, і є явно очевидним, висновок, що це було здійснено з метою маніпуляції щодо розподілу справ автоматизованою системою.

Враховуючи вищенаведене, існує велика вірогідність, яка обґрунтовується вищевказаним аналізом, змови Відповідача, судді Дорошенко М.В. і судді Зарічанської З.В. з метою прийняття протиправного рішення на користь Відповідача, всупереч наявним в матеріалах справи письмовим доказам, як це вже відбулось 21.11.2022рокуу справі №17-14-01/1494(925/61/21).

З десяти виключених суддів із списку для участі в розподілі, вісім не мали відношення до справ, які розглядались в Господарському суді Черкаської області за позовами один до одного ПрАТ «Ватутінського АТП-2362» і ВСП «Звенигородські енергетичні мережі», не приймали рішень з цього приводу, які скасовувались згодом в апеляції чи касації.

Оремо, підстави для наявності відводу судді під час розгляду справи суддею Зарічанською З.В. зазначаю наступне:

Позивач листом за №41 від 28.07.2023 року, отриманим Господарським судом Черкаської області електронною поштою 28.07.2023року, заявив про відвід судді Зарічанській З.В. у справі №17-14-01/1494(925/61/21), та заявив клопотання про розгляд даної заяви про відвід за обов'язкової участі позивача - Яременка Івана Гавриловича , а тому, про дату та час розгляду прошу мене належним чином повідомити по тел. НОМЕР_1 .

Ухвалою Суду від 10.07.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21), судове засідання було призначене на 07.08.2023року, тобто Суд отримав Заяву Позивача №41 від 28.07.2023року за 10 (десять) днів до судового засідання і згідно чинного законодавства, цю Заяву Позивача про відвід Судді повинен був розглядати інший суддя Господарського суду, який не входить до складу суду, що розглядає справу, але порушуючи вимоги чинного законодавства, суддя Зарічанська З.В. 31.07.2023 року розглянула Заяву Позивача про відвід судді Зарічанської З.В. та прийняла Ухвалу від 31.07.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21) з цього приводу. Зазначені дії судді Зарічанської З.В. грубо порушують вимоги ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України. Визначально слід звернути увагу, що доводи Позивача щодо мотивів відводу не були враховані в повній мірі, адже мотивувальна частина ухвали про відмову в задоволенні відводу не містить відповідей на всі означені позивачем питання та доводи які явно вказували на упередженість судді Зарічанської З.В. та підстави про це стверджувати.

Ще раз перевірити КЛОПОТАННЯ про відвід зі справи особи, яка не має повноважень представника Відповідача (не є адвокатом) - Марченко О.В., разом з цим, слід звернути увагу, що Марченко О.В. не будучи адвокатом не має жодного прав здійснювати представництво у справі №17-14-01/1494(925/61/21) відповідно до положень чинного ГПК України, але і це порушення знехтувано суддею Зарічанською З.В.

Ухвалою Суду від 24.11.2023року 2023року у справі №17-14- 01/1494(925/61/21), Суд відмовився задовільнити Заяву адвоката про відкладення розгляду справи з поважних причин, отриману заздалегідь Судом 20.11.2023року і розглянув за участю лише Відповідача питання ініційоване саме Позивачем з проведення експертизи документів, лишивши Позивача правової допомоги при вирішенні даного питання, якої Позивач потребував, що є грубим порушенням ст. 59 Конституції України, тобто суддя Зарічанська З.В. не тільки порушила права позивача визначені ч. 1 ст. 16 ГПК України, а й грубо порушила ст. 59 Конституції України.

Ухвалою Суду від 01.12.2023року 2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21), Суд відмовився задовільнити Заяву адвоката від 29.11.2023 року про відкладення розгляду справи з поважних причин, тобто суддя Зарічанська З.В. в друге вже умисно вчинила порушення права позивача визначені ч. 1 ст. 16 ГПК України, а й грубо порушила ст. 59 Конституції України.

01.12.2023 р. суддя Зарічанська З.В. розпочала розгляд Заяви Позивача №123 від 30.11.2023року Про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21), перша помилка була допущена в Ухвалі Суду від 31.08.2023року (Заява Позивача №107 від 06.09.2023року), у справі №17-14-01/1494(925/61/21), акцентую увагу, що Позивач прямо вказав на те, що ухвала суду 15.09.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21) містить невідповідності, які явно суперечать дослідженим та встановленим обставинам справи, фактично до ухвали суд вніс завідомо недостовірні дані, які внесені судом помилково (а ймовірніше всього умисно), проте в супереч закону, суддя Зарчанська З.В. відмовила у внесенні виправлення, тобто, явно вбачається, що суддя Зарічанська З.В. вносить до офіційного документу - ухвали суду завідомо недостовірні відомості, а коли ж позивач акцентує на цьому увагу та просить виправити допущені неправдиві відомості - суддя Зарічанська З.В. - безпідставно та незаконно відмовляє, при цьому це відбувається у засіданні в якому позивача позбавлено правової допомоги при вирішенні даного питання, якої Позивач потребував.

В Ухвалі Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023року справа №17-14-01/1494(925/61/21) зазначено, дослівно:

«У п. 30.1.-30.3 постанови Верховний Суд звертає увагу на зміст постанови від 22.10.2020 у справі № 925/172/19 (за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" про врегулювання протоколу розбіжностей), яка, з огляду на частину четверту статті 75 ГПК України має преюдиційне значення для цієї справи.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ПАТ "Черкасиобленерго", звертаючись із касаційною скаргою, звертало увагу на те, що договір про постачання електричної енергії від 10.01.2007 № 307 так і не був повернутий відповідачем позивачу, а сторони у своїй господарській діяльності, за взаємною згодою, фактично керувались договором про постачання електричної енергії від 11.07.2003 № 307, про що свідчить листування між сторонами: лист № 1215 від 04.08.2014, лист № 29-п від 22.08.2014 з додатком до нього, лист № 32-п від 17.09.2014 з додатком до нього, лист № 1349 від 28.08.2014, лист № 1572 від 17.09.2014.

Зазначені обставини свідчать про відсутність заперечень відповідача про наявність договірних правовідносин між ним та позивачем.

Разом з тим, у цій справі суди, незважаючи на наявність ухвали про витребування оригіналу договору про постачання електричної енергії від 10.01.2007 № 307, не дослідили умови зазначеного договору та умови, передбачені договором про постачання електричної енергії від 11.07.2003 №307, а також не дослідили на яких умовах надавалися послуги щодо розподілу електроенергії в 2018 - 2020 роках, та не встановили чи відповідають запропоновані постачальником послуг умови положенням ПКЕЕ та ПРРЕЕ». - Це дослівна цитата із зазначеної ухвали суду!

Отже, при новому розгляді справи суд має дослідити умови Договорів про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення електропостачання споживача від 11.07.2003 № 307, оригінали яких надані відповідачем (том 4, а.с. 130-141). Це дослівна цитата із зазначеної ухвали суду!

Акцентую увагу, суддя Зарічанська З.В. від свого імені записала все вищевикладене, пославшись на те, що ніби-то про це зазначив Верховний Суд, але ж Верховний Суд про це не зазначав, і це суцільно видумала сама Зарічанська З.В.

Зважаючи на вимогу Верховного Суду, викладені в пункті 30.3 Постанови Верховного Суду у справі № 17-14-01/1494(925/61/21), мова іде про дослідження Договору №307 від 10.01.2007 року Про постачання електричної енергії, Договору №307 від 11.07.2003 року Про постачання електричної енергії, дослідження на яких умовах надавались послуги щодо розподілу електричної енергії в 2018-2020роках та встановити чи відповідають запропоновані постачальником послуг умови положенням ПКЕЕ та ПРРЕЕ, дослівно:

30.3. «Разом з тим, у цій справі суди, незважаючи на наявність ухвали про витребування оригіналу договору про постачання електричної енергії від 10.01.2007 № 307, не дослідили умови зазначеного договору та умови, передбачені договором про постачання електричної енергії від 11.07.2003 №307, а також не дослідили на яких умовах надавалися послуги щодо розподілу електроенергії в 2018-2020 роках, та не встановили чи відповідають запропоновані постачальником послуг умови положенням ПКЕЕ та ПРРЕЕ». Це дослівна цитата із ПОСТАНОВИ Верховного Суду!!

В Ухвалі суду від 15.09.2023року, Господарським судом Черкаської області зроблений інший висновок, тобто допущена помилка, а саме: Відсутня вимога Верховного Суду про дослідження Договору №307 від 10.01.2007року Про постачання електричної енергії, а натомість включений для дослідження Договір Про технічне забезпечення електропостачання споживача від 11.07.2003року №307, але в усьому тексті Постанови Верховного Суду від 30.05.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21) жодним чином ніде навіть не згадується про Договір Про технічне забезпечення електропостачання споживача, а в Ухвалі від 15.09.2023року Судом вказаний недостовірний та неповний висновок Верховного Суду, дослівно: «Отже, при новому розгляді справи суд має дослідити умови Договорів про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення електропостачання споживача від 11.07.2003 № 307, оригінали яких надані відповідачем (том 4, а.с. 130-141)».

Допущені помилки (викривлення суддею Зарічанською З.В. інформації та приписування надуманих даних тез, як такі які слідують з тверджень висловлених Верховним Судом, хоча такі тези ВС не висловлював) в Ухвалі Суду від 15.09.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21) в подальшому можуть сприйматись як вимоги Верховного Суду з подальшим дотриманням цієї вимоги від імені Верховного Суду, що може привести до прийняття Судом хибного та необґрунтованого рішення, подібного до прийнятого раніше хибного та необґрунтованого рішення по цій справі від 21.11.2021 року (суддя Дорошенко М.В.), яке в Касаційному порядку скасоване Верховним Судом Постановою від 30.05.2023року.

Оскільки, подібна помилка вже відбулась в Ухвалі Суду від 31.08.2023року (Заява Позивача №107 від 06.09.2023р), то помилку в Ухвалі Суду від 15.09.2023року можна трактувати як допущену умисно суддею Зарічанською З.В.

На наше переконання, Позивач оплатив Державі Україна кошти (сплатив судовий збір) за справедливий та неупереджений розгляд Позовної заяви, а не за перекручування Судом фактів та лобіювання інтересів Відповідача, в яких, на нашу думку, вбачається надзвичайна взаємна вигода та інтерес як Суду так і Відповідача.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

За очевидності та доведеності того, що текст в Ухвалі Суду від 15.09.2023 року «Отже, при новому розгляді справи суд має дослідити умови Договорів про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення електропостачання споживача від 11.07.2003 № 307, оригінали яких надані відповідачем (том 4, а.с. 130-141)» не відповідає та суперечить вимозі п.30.3 Постанови Верховного Суду від 30.05.2023року , відмову судді Зарічанської З.В. замінити помилку наступним: «Отже, при новому розгляді справи суд має дослідити й умови Договору №307 від 10.01.2007 року Про постачання електричної енергії та умови передбачені Договором Про постачання електричної енергії від 11.07.2003року №307, а також дослідити на яких умовах надавалися послуги щодо розподілу електроенергії в 2018 - 2020 роках, та встановити чи відповідають запропоновані постачальником послуг умови положенням ПКЕЕ та ПРРЕЕ», явно свідчать про зацікавленість судді Зарічанської З.В. в результатах розгляду справи саме на користь відповідача.

В судовому засіданні 01.12.2023року, після розгляду Заяви №123 від 30.11.2023року, суддя Зарічанська заявила, що відмовляє Позивачу в задоволенні Заяви Про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023року у справі №17-14-01/1494(925/61/21), після чого Позивач заявив про відвід складу Суду та попросив надати час для оформлення письмової заяви про відвід. Судове засідання фіксувалось технічними засобами фіксації.

Суддя Зарічанська З.В. після заяви Позивача про відвід складу суду, направилась до нарадчої кімнати, сформувала ухвалу від 01.12.2023 про відмову у задоволенні заяви позивача про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023 р. Тобто, будучи вже повідомленою про те, що Позивач заявляє судді Зарічанській З.В. відвід, вона виходить до нарадчої кімнати та виносить ухвалу у справі про відмову в задоволенні клопотання позивача."

Відповідно до ч. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд встановив, що заява про відвід судді надійшла раніше, ніж за три робочі дні до наступного судового засідання.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Суд не вважає за необхідне за власною ініціативою вирішувати питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням сторін, відтак суд, на підставі ч. 8 ст. 39 ГПК України вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Суд враховує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Ч. 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Ст. 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Тобто, у кожній окремій справі необхідно з'ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").

Стаття 15 Кодексу суддівської етики передбачає, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Водночас, у цій нормі вказано, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.

У п. 66. Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів вказано, що суддя має уникати занадто частих відводів. Суддя має бути готовим займатися питаннями, які підлягають розгляду у суді. Бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження суспільної довіри до чесності та непідкупності судових органів необхідно позбавити суддю права розглядати якусь справу та ухвалювати по ній рішення. З іншого боку, численні відводи суддів можуть викликати недовіру суспільства до складу суду та цього судді, а також привести до невиправданої завантаженості його колег. У сторін судового процесу може скластися враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їх справи, що небажано.

Отже суддя, вирішуючи питання про відвід чи самовідвід, не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду. Відповідно до положень ст. 35, ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст. 39 ГПК України як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в ст. 35 ГПК України:

"1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу."

Оцінка обставинам, що викладені у заяві про відвід судді в частині, що повторюється із обставинами, викладеними в заяві про відвід судді, що заявлена позивачем 28.07.2023 вже була надана під час постановлення ухвал від 31.07.2023 господарським судом у складі судді Зарічанської З.В. та від 02.08.2023 господарським судом у складі судді Хабазні Ю.А.

Щодо нових обставин. Твердження позивача про порушення вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України щодо розгляду заяви позивача про відвід судом у складі судді Зарічанської З.В. є помилковим.

Так відповідно до ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, на виконання приписів ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішував суд, який розглядає справи і після того, як він дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу в ухвалі від 31.07.2023 і, враховуючи, що заява про такий відвід надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, суд передав заяву позивача про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 о 15:24 справу № №17-14-01/1494(925/61/21) для розгляду Заяви про відвід розподілено судді Хабазні Ю.А. Ухвалою від 02.08.2023 господарський суд у складі судді Хабазні Ю.А. відмовив у задоволенні заяви керівника позивача, ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362", Яременка І.Г., від 28.07.2023 про відвід судді Зарічанської З.В.

Щодо участі як представника відповідача - Марченко О.В., то суд в ухвалі від 31.08.2023 дослідив за клопотанням позивача № 103 від 28.08.2023 повноваження представниці відповідача Марченко О.В. і встановив, що остання має достатньо повноважень на представництво відповідача у даній справі в суді. Заява про відвід не є підставою для повторного розгляду клопотання позивача.

Щодо розгляду судом у складі судді Зарічанської З.В. двох клопотань адвоката позивача про відкладення розгляду справи та заяви позивача "Про виправлення допущених чергових помилок в Ухвалі Суду від 15.09.2023", то це процесуальні рішення судді, а відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362" про відвід судді у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) № 134 не містить обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, у тому числі з боку стороннього спостерігача, у зв'язку із чим суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись ст. 32, 35, 38, 39, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362" про відвід судді у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) визнати необґрунтованою.

Заяву Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362" про відвід судді у справі № 17-14-01/1494(925/61/21) передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Копії ухвали надіслати сторонам.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.12.2023.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА