ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1319/23
Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон»
до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+»
про стягнення 1 958 713,44 грн. заборгованості та витребування майна
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Корона-Сервіс+»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон»
про визнання недійсним повідомлення щодо розірвання договору та поновлення договору
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» (надалі - позивач за первісним позовом) до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 1 958 713,44 грн. заборгованості та витребування майна та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (надалі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» (надалі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним повідомлення щодо розірвання договору та поновлення договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1319/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 15.05.2023 року від позивача надійшла заява № 1505/23-1К від 15.05.2023 року про розгляд справи за відсутності позивача.
До канцелярії Господарського суду Київської області 23.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д та зустрічна позовна заява б/н б/д.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 22.06.2023 року. Крім того, зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» залишено без руху.
До канцелярії Господарського суду Київської області 02.06.2023 року від позивача надійшла заява № 0206/23-1К від 02.06.2023 року про розгляд справи за відсутності представника.
До канцелярії Господарського суду Київської області 08.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 1К від 02.06.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 13.06.2023 року від відповідача надійшла заява б/н б/д про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» до розгляду у справі № 911/1319/23. Продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на 17.08.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 03.07.2023 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву № 2К від 26.06.2023 року та заперечення № 4К від 27.06.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2023 року підготовче засідання відкладено на 07.09.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1319/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2023 року.
У судовому засіданні 21.09.2023 року оголошено перерву на 12.10.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 28.09.2023 року від позивача за первісним позовом надійшло клопотання № 2809/23-1К від 28.09.2023 року про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 12.10.2023 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечував, підтримав зустрічні позовні вимоги. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився. Розгляд справи відкладався на 02.11.2023 року.
В судове засідання 02.11.2023 року представники сторін не з'явились. В ході розгляду спору позивач позовні вимоги за первісним позовом підтримував, заперечував проти зустрічного позову. Відповідач заперечував проти первісного позову, підтримував вимоги за зустрічним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 02.11.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з обставин спору, 12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» (Лізингодавець) та Приватним підприємством «Корона-Сервіс+» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 19АН-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу (Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку №1 «Специфікація» (Специфікація).
У Додатку №1 до Договору сторони узгодили Специфікацію Майна, а саме: Дискатор Kverneland Qualidisc Pro 5000т вартістю 58 300,00 Євро.
Згідно з п. 2.1. Договору вартість Майна становить гривневий еквівалент 58 300,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим y міжбанківській інформаційній системі («УкрДілінг», сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 1 833 488,36 грн. з ПДВ. Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до Договору (надалі Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.
Згідно з п. 3.2. Договору авансовий платіж є першим лізинговим платежем, що складає 10,00 % від вартості Майна. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що за надання Предмету лізингу у фінансовий лізинг, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю одноразову комісію в розмірі 1 166,00 Євро у строк до 19.08.2021 року. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати.
Пунктами 3.4., 3.4.1. та 3.4.2. Договору сторони узгодили, що розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами. Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором.
Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна Договору в гривні, що не потребує підписання додаткової угоди про зміну ціни Договору в гривні.
У випадку, якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати Лізингового платежу Міжбанківський курс фактичної оплати Лізингового платежу буде більшим, ніж Міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого Лізингового платежу, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати.
У випадку, якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу раніше строку його оплати, вказаного в Графіку, платіж зараховується, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати.
Згідно з п. 3.6. Договору датою сплати Лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.
Також, враховуючи валютну складову платежів по Договору, Сторони погодили, що всі сплачені Лізингоодержувачем грошові кошти за Договором в гривні зараховуються Лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов'язань за Договором виходячи з Міжбанківського курсу Євро, встановленого на відповідний (мінімально дозволений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів Лізингодавцю згідно умов Договору.
При цьому, якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні не достатньо для виконання ним грошових зобов'язань в Євро згідно умов Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним грошових зобов'язань в Євро згідно умов Договору. Лізингодавець зобов'язаний зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору (п. 3.7. Договору).
Як зазначає позивач, на виконання п. 3.2. Договору відповідачем було сплачено на рахунок позивача 19.10.2021 року грошові кошти у розмірі 183 355,83 грн. із зазначенням платежу «Авансовий платіж, згідно Договору фінансового лізингу №19АН-21 від 12.08.2021», що за курсом продажу Євро, сформованим на 16:00 за Київським часом 18.10.2021 року у Міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (30,5428 грн. за 1 євро) становить 6 003,24 Євро. Таким чином, відповідачем було здійснено платіж в рахунок оплати авансового платежу на 173,24 Євро (5 830,00 Євро - 6 003,24 Євро) більше, ніж передбачено п.3.2.Договору.
На підставі п. 3.7. Договору зазначену суму переплати у розмірі 173,24 Євро (еквівалент 5 291,24 грн.) позивачем було зараховано в рахунок погашення суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу по другому платежу згідно Графіку внесення лізингових платежів.
На виконання п. 3.3. Договору відповідачем було сплачено на рахунок позивача 19.10.2021 грошові кошти у розмірі 36 671,17 грн. із зазначенням платежу «Комісія за надання майна у фінансовий лізинг згідно Договору фінансового лізингу №19АН-21 від 12.08.2021», що за курсом продажу Євро, сформованим на 16:00 за Київським часом 18.10.2021 у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (30,5428 грн. за 1 Євро), що становить 1 200,65 Євро.
Таким чином, відповідачем було здійснено платежів в рахунок оплати одноразової комісії на 34,65 євро (1 166,00 Євро - 1200,65 Євро) більше, ніж передбачено п.3.3. Договору. Зазначену суму передплати у розмірі 34,65 Євро (еквівалент 1 058,30 грн.) позивачем було зараховано в рахунок погашення винагороди Лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг Майно по другому платежу згідно Графіку внесення лізингових платежів.
Після сплати авансового платежу і одноразової комісії, на виконання пунктів 4.1. та 4.2. Договору 20.10.2021 року між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було складено та підписано Акт приймання-передачі, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав: Причепний дискатор Kverneland Qualidisc Pro 5000T, Cep. № VPUDHAR11MG910499, 2021 р.в., вартістю 58 300,00 Євро (еквівалент 1 783 914,18 грн).
Додатком № 2 до Договору сторони узгодили Графік внесення лізингових платежів за надане Майно, згідно з яким відповідач мав у строк: 26.10.2021 року сплатити лізинговий платіж у сумі 5 830,00 Євро, 20.11.2021 року - 8 831,57 Євро, 20.08.2022 року - 25 114,04 Євро, 20.09.2022 року - 23 367,05 Євро, 20.11.2022 року - 100,62 Євро, які складаються з сум відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди Лізингодавцю.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 2 966,92 Євро винагороди по другому платежу, 20 287,04 Євро частини вартості предмету лізингу та 1794,04 Євро винагороди по третьому платежу, 23 220,00 Євро частини вартості предмету лізингу та 147,05 Євро винагороди по четвертому платежу, 100,00 Євро частини вартості предмету лізингу та 0,62 Євро винагороди по п'ятому платежу.
Всього відповідачем прострочено сплату 48 515,67 Євро, чим порушено умови Договору фінансового лізингу.
За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного кодексу України).
Як встановлено пунктом 10.3. Договору, у випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених Лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.
Оскільки на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем згідно Графіку внесення лізингових платежів складає суму, еквівалентну 48 515,67 Євро, розрахунок боргу в гривні на дату подання позовної заяви проводиться на підставі пункту 10.3. Договору відповідно останнього відомого курсу продажу Євро, встановленому у Міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», тобто станом на 19.04.2023 року о 16:00 за Київським часом.
Перерахувавши суму заборгованості відповідача за курсом продажу Євро, встановленому у Міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг», сформованому на 16:00 за Київським часом на 19.04.2023 року, сума, яка підлягає сплаті позивачу становить 1 958 713,44 грн. (48 515,67 Євро* 40,3728 грн. за 1 Євро).
Також позивач зазначає, що прострочення сплати з третього по п'ятий лізингових платежів по Договору становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня їх настання.
За умовами п. 9.2.1. Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (на підставі письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання (відмову від Договору).
Крім того, згідно з п. 9.3. Договору у разі розірвання (відмови від) Договору з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 9.2.1 Договору:
- Лізингові платежі, сплачені Лізингоодержувачем за Договором до дати односторонньої відмови Лізингодавця від Договору або його розірвання, не підлягають поверненню Лізингоодержувачу.
- Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у тому числі понесені Лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.
- Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Майно Лізингодавцю в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, впродовж 3 (трьох) днів з дати розірвання цього Договору. У разі неповернення Лізингоодержувачем Майна на вимогу Лізингодавця, останній має право вимагати дострокової сплати розміру всіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості Предмета лізингу. Якщо Майно повертається Лізингодавцю в неналежному стані, Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця в повному обсязі оплатити ремонт Майна або відшкодувати Лізингодавцю витрати на ремонт Майна.
Аналогічні умови визначено ч.ч. 4-7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».
У зв'язку із несплатою Приватним підприємством «Корона-Сервіс+» зазначених вище Лізингових платежів, прострочення сплати яких становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку кожного платежу, встановленого в Договорі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» 15.03.2023 року направило відповідачу повідомлення № 14/03/1 від 14.03.2023 року про розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року після шести робочих днів з дня, наступного за днем надсилання цього повідомлення. Також у вказаному повідомленні Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» вимагало від Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» терміново сплатити борг в сумі 48 515,67 Євро на умовах, передбачених розділом 3.4 Договору, а також повернути Предмет лізингу (Прицепний дискатop Kverneland Qualidise Pro 5000T Cep. № VPUDHAR11MG910499, 2021 р.в.) впродовж 3 (трьох) днів з дати розірвання Договору.
Позивач стверджує, що з урахуванням п. 9.2.1. Договору та ч. 5 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» Договір фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року є розірваним з 24.03.2023 року, тому Предмет лізингу відповідач повинен був повернути до 27.03.2023 року.
З огляду на викладене, позивач в позові просить стягнути з Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» 1 958 713,44 грн. боргу та витребувати у Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» прицепний дискатор Kverneland Qualidisc Pro 5000T Cep. № VPUDHAR11MG910499, 2021 р.в. шляхом його вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон».
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги визнав в частині основного боргу. При цьому, відповідач зазначив, що прострочення виконання зобов'язань сталось без його вини з незалежних від нього обставин, що виключає застосування наведеної в позові відповідальності у вигляді розірвання Договору та повернення майна.
Як зазначає відповідач, основними видами його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур.
Враховуючи, що сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер, підприємству необхідні значні вкладення грошових коштів у стислі періоди часу, зокрема, на період проведення весняних польових робіт (підготовка ґрунту до посіву, посів та догляд за посівами) для проведення літньо-осінніх польових робіт (збір урожаю).
Основний дохід відповідача від реалізації продукції припадає на кінець III та IV кварталів року, у зв'язку з чим виникає значний дефіцит коштів у попередні періоди. З урахуванням вказаної специфіки Графік сплати лізингових платежів і був визначений на періоди серпня, листопада і грудня кожного року.
Однак, у зв'язку із російською військовою агресією проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
З урахуванням того, що промислова база відповідача, разом із технікою і землями знаходиться в Київській області, Вишгородського району, с. Олізарівка з перших днів війни підприємство опинилося на територіях, окупованих військами російської федерації. Після звільнення Київської області від окупантів, ще близько місяця здійснювалося розмінування територій та баз де перебували виробничі засоби підприємства.
Вказані обставини призвели до порушення сезонного виробництва, що негативно вплинуло на платоспроможність відповідача.
20.04.2023 року відповідач отримав Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-1922 про форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією російської федерації. Наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 до переліку територій, на яких велися бойові дії та перебували в окупації віднесено територію Іванківської селищної територіальної громади Вишгородського району, до складу якої входить с. Олізарівка, на території якого здійснюється діяльність відповідача.
Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до позиції Касаційного господарського суду Верховного суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 року № 910/15264/21, Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Факти перебування в окупації виробництва та територій, на яких відбувалось здійснення відповідачем господарської діяльності та використання техніки, що є предметом лізингу, свідчать, що відповідач не ухилявся від виконання обов'язків за Договором, однак внаслідок виникнення форс-мажорних обставин не мав об'єктивної можливості виконувати обов'язки в повному обсязі та вчасно.
Щодо повідомлення позивача про розірвання Договору від 14.03.2023 року за №14/03/1 та вимоги про повернення майна, отриманого за Договором фінансового лізингу від 12.08.2021 року за №19АН-21, відповідач не погоджувався та заперечував проти розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою позивача.
Відповідач зазначає, що висловлював позивачу свої заперечення щодо дострокового розірвання договору, пояснював про наявність поважних причин, які перешкодили виконанню зобов'язань не з вини відповідача та повідомляв про обставини, які мають характер форс-мажорних.
Одночасно з відзивом на позов відповідач подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсним повідомлення позивача № 14/03/1 від 14.03.2023 року про розірвання Договору фінансового лізингу від 12.08.2021 року № 19АН-21, посилаючись на його безпідставність та передчасність. Також просив поновити Договір фінансового лізингу від 12.08.2021 року № 19АН-21.
Позивач у відповіді на відзив наголошував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У зв'язку з чим, позивач зазначає про недоведеність відповідачем тверджень, що виконанню зобов'язань в повному обсязі перешкодили форс-мажорні обставини.
Як вбачається із Сертифікату № 3200-23-1922 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 20.04.2023 року, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила для ПП «Корона-Сервіс+» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: володіння, користування та оплати за об'єкт лізингу за Договором фінансового лізингу №19AH-21 від 12.08.2021 року у термін 20.08.2022, 20.09.2022 та 20.11.2022, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 24 лютого 2022 року та тривають на 20 квітня 2023 року.
Однак, позивач стверджує, що підставою для розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року слугувало порушення зобов'язання відповідача в частині оплати з другого по п'ятий лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів, строк оплати яких: 20.11.2021, 20.08.2022, 20.09.2022 та 20.11.2022.
Тобто порушення зобов'язання щодо другого лізингового платежу відбулося ще до настання дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначених в сертифікаті ТПП № 3200-23-1922 від 20.04.2023 року, тому вважає достатніми підстави для розірвання Договору фінансового лізингу від 12.08.2021 року № 19АН-21 згідно повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року.
Також позивач у відзиві на зустрічний позов зазначав, що навіть з урахування форс-мажорних обставин, підставою для розірвання Договору фінансового лізингу від 12.08.2021 року № 19АН-21 є прострочення відповідачем сплати саме другого лізингового платежу ще до настання форс-мажорних обставин, зокрема 20.11.2021 року.
Відповідач у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву зазначив, що підставою визнання недійсним повідомлення позивача № 14/03/1 від 14.03.2023 року про розірвання Договору фінансового лізингу від 12.08.2021 року № 19АН-21 є порушення ст. 3 Цивільного кодексу України щодо дотримання принципів справедливості, розумності та добросовісності, оскільки позивач чудово розумів ситуацію/обставини, в яких відповідач опинився через збройну агресію російської федерації безпосередньо щодо території, на якій відповідач здійснює господарську діяльність. Однак, позивач своїми діями засвідчив намір скористатись скрутним становищем відповідача та сприяв збільшенню періоду та суми заборгованості. Зокрема позивач при наявності дійсного наміру діяти добросовісно та у відповідності до Договору міг і мав надіслати вимогу про розірвання Договору відразу після спливу терміну прострочення другого платежу після 20.01.2022 року (закінчення 60 календарних днів з 20.11.2021 року припадало на 20.01.2022 року) ще до початку повномасштабної збройної агресії рф.
Позивач у запереченні на відзив на зустрічний позов посилався на недобросовісність відповідача без обґрунтування в чому виразилась така недобросовісність.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем, ним не сплачено лізингові платежі на заявлену в позові суму 48 515,67 Євро.
В той же час, як зазначив відповідач та підтвердив відповідними поясненнями та доказами, відповідна заборгованість спричинена дією обставин непереборної сили.
Зокрема, у зв'язку із російською військовою агресією проти України з 24 лютого 2022 року промислову базу відповідача, яка разом із технікою і землями знаходилась на території с. Олізарівка, Вишгородського району, Київської області, з перших днів війни було окуповано військами російської федерації. Після звільнення Київської області від окупантів ще тривалий час усувались наслідки окупації та бойових дій, здійснювалося розмінування територій, в тому числі баз, де перебували виробничі засоби підприємства відповідача, що призвело до порушення сезонного виробництва і мало наслідком значне погіршення платоспроможність відповідача в певні періоди, які безпосередньо залежать від належного засіву та дозрівання врожаю. Тому, очікувані відповідачем доходи, з яких він виходив під час прийняття фінансових зобов'язань за Договором фінансового лізингу, порушились з незалежних від нього обставин, які мають всі ознаки обставин непереборної сили - військової агресії безпосередньо на території здійснення відповідачем господарської діяльності.
Наведені обставини підтверджуються Сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-1922 про форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією російської федерації та Наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, яким засвідчено віднесення до переліку територій, на яких велися бойові дії та перебували в окупації території Іванківської селищної територіальної громади Вишгородського району, до складу якої входить с. Олізарівка, на території якого здійснюється діяльність відповідача.
Наведені обставини в повній мірі доводять, що відповідні форс-мажорні обставини зачепили безпосередньо територію ведення відповідачем господарської діяльності, на якій також використовувалась отримана в лізинг техніка, що порушило сезонне виробництва, від якого залежать доходи відповідача.
Крім того, Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-1922 від 20.04.2023 року чітко засвідчує дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) безпосередньо відповідача, а саме: володіння, користування та оплати за об'єкт лізингу за Договором фінансового лізингу №19AH-21 від 12.08.2021 року у термін 20.08.2022, 20.09.2022 та 20.11.2022, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 24 лютого 2022 року та тривають на 20 квітня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності та порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на наведені норми законодавства, обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності, однак не звільняють від виконання основного зобов'язання.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів, яка складається з сум основних платежів, строк сплати яких настав і визнається самим відповідачем, складає 48 515,67 Євро, що в гривневому еквіваленті на момент звернення до суду складає 1 958 713,44 грн. (48 515,67 Євро х 40,3728 грн. за 1 Євро). Відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи та визнані відповідачем. Відтак позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і правомірними, тому підлягають задоволенню.
В той же час, обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарського зобов'язання.
З огляду на зміст п. 9.2.1. Договору, він може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (на підставі письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання (відмову від Договору).
Умова п. 9.2.1. Договору містить посилання на можливість дострокового в односторонньому порядку розірвання Договору через порушення виконання зобов'язання, тобто має санкційний характер і застосовується в якості відповідальності.
Відповідачем обґрунтовано та доведено неможливість оплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №19AH-21 від 12.08.2021 року у терміни 20.08.2022, 20.09.2022 та 20.11.2022 внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, прострочення відповідачем платежів 20.08.2022, 20.09.2022 та 20.11.2022 не може бути підставою для застосування позивачем п. 9.2.1. Договору та дострокового його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця.
Як зазначає позивач у позові, мало місце прострочення сплати понад 60 календарних днів з третього по п'ятий лізингові платежі.
В той же час, після відповідних заперечень відповідача, позивач почав стверджувати, що відповідачем все ж було допущено прострочення сплати частини другого платежу, строк виконання якого настав ще 20.11.2021 року, тобто до настання форс-мажорних обставин, і саме з цієї підстави наполягає на наявності достатніх підстав для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця.
Дослідивши відповідні посилання позивача, судом встановлено наступне. Згідно з Додатком № 2 до Договору сторони узгодили Графік внесення лізингових платежів за надане Майно, згідно з яким відповідач мав у строк: 26.10.2021 року сплатити лізинговий платіж у сумі 5 830,00 Євро, 20.11.2021 року - 8 831,57 Євро, 20.08.2022 року - 25 114,04 Євро, 20.09.2022 року - 23 367,05 Євро, 20.11.2022 року - 100,62 Євро, які складаються з сум відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди Лізингодавцю.
Як зазначає позивач, відповідачем лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 2 966,92 Євро винагороди Лізингодавцю по другому платежу (зі строком сплати до 20.11.2021 року), 20 287,04 Євро відшкодування частини вартості предмету лізингу та 1794,04 Євро винагороди Лізингодавцю по третьому платежу (зі строком сплати до 20.08.2022 року), 23 220,00 Євро відшкодування частини вартості предмету лізингу та 147,05 Євро винагороди Лізингодавцю по четвертому платежу (зі строком сплати до 20.09.2022 року), 100,00 Євро відшкодування частини вартості предмету лізингу та 0,62 Євро винагороди Лізингодавцю по п'ятому платежу (зі строком сплати до 20.10.2022 року).
Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено неузгодженість сум заборгованості. Зокрема, з врахуванням твердження позивача про існування заборгованості відповідача по сплаті частини другого платежу винагороди Лізингодавцю зі строком сплати до 20.11.2021 року, цілком логічно, що третій платіж зі строком сплати до 20.08.2022 року не сплачувався в повному обсязі і прострочена сума за ним згідно з Графіком мала становити 23 320,00 Євро відшкодування вартості предмету лізингу та 1794,04 Євро винагороди Лізингодавцю.
Однак, позивач зменшив відповідну суму відшкодування вартості предмету лізингу по третьому платежу, спрямувавши (зарахувавши) сплачені відповідачем 10.01.2022 року кошти в сумі 3032,96 Євро в рахунок погашення платежу зі строком сплати 20.08.2022 року, при цьому залишивши заборгованість по винагороді Лізингодавцю 2 966,92 Євро по платежу за 20.11.2021 року.
Зокрема, з наданого позивачем розрахунку боргу по Договору вбачається, що платіж у сумі всього 5 830,00 Євро (відшкодування вартості предмету лізингу) зі строком сплати до 26.10.2021 року відповідачем було сплачено своєчасно з переплатою; платіж у сумі всього 8 831,57 Євро (5 830,00 Євро відшкодування вартості предмету лізингу та 3001,57 Євро винагороди Лізингодавцю) зі строком сплати до 20.11.2021 року сплачено відповідачем 10.01.2022 року, і частина такого платежу в сумі 3001,57 Євро (з переплатою всього 3032,96 Євро) винагороди Лізингодавцю була зарахована позивачем в переплату та погашення майбутнього платежу по відшкодуванню вартості предмету лізингу, строк сплати якого мав настати аж 20.08.2022 року, при цьому на погашення існуючої заборгованості по винагороді Лізингодавцю в сумі 2 966,92 Євро, відповідні кошти з незрозумілих причин не були зараховані.
Тобто позивач в період з 10.01.2022 року по 20.08.2022 року одночасно обліковував існування переплати в сумі 3032,96 Євро та існування заборгованості 2 966,92 Євро. При цьому, відповідні розрахунки не вплинули на кінцеву суму заборгованості, однак суттєво вплинули на періоди і суми прострочення, що призвело до створення підстав для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою Лізингодавця.
Як визначено п. 3.5. Договору, лізингові платежі складаються з (п.3.5.1.) суми, яка відшкодовує частину вартості майна та (п. 3.5.2.) винагороди Лізингодавцю, яка розраховується як різниця між сумою Лізингового платежу та сумою відшкодування.
Відтак, здійснивши правильний розподіл сплачених відповідачем станом на 10.01.2022 року сум, за відповідачем на відповідну дату не мало існувати заборгованості ні по відшкодуванню вартості предмету лізингу, ні по винагороді Лізингодавцю. В порядку черговості виникнення зобов'язань, станом на 20.08.2022 року сума заборгованості мала обраховуватись за виключенням переплати в сумі 31,39 Євро і всього складати 25 082,65 Євро, а не 22 081,08 Євро, як зазначає позивач в розрахунку позову по третьому платежу.
Таким чином, позивачем неправомірно в порушення умов Договору спрямовано сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення наступного платежу по відшкодуванню за 20.08.2022 року, замість його зарахування 10.01.2022 року в рахунок погашення існуючої заборгованості з винагороди Лізингодавцю.
Хоча платежі за 20.11.2021 року і були здійснені з простроченням лише 10.01.2022 року, однак на відповідну дату прострочення становило менше 60 днів, що виключало наявність достатніх підстав для застосування відповідальності у вигляді розірвання Договору.
За наведених обставин, судом встановлено, що станом на момент виникнення форс-мажорних обставин 24.02.2022 року за відповідачем не рахувалось простроченої заборгованості понад 60 днів.
З огляду на викладене, у позивача були відсутні підстави для дострокового розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку за ініціативою Лізингодавця.
З огляду на умову п. 9.2. Договору, передбачено, що Договір може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця у визначених п. 9.2.1. випадках.
Відповідно до п. 9.2. та п. 9.2.1. Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця у разі якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення становить більше 60 календарних днів на підставі письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання (відмову) від Договору.
Тобто відповідна умова п. 9.2. та п. 9.2.1. Договору лише встановлює правомірність (можливість) одностороннього розірвання Договору з ініціативи Лізингодавця, однак не передбачає безумовності підстав для розірвання Договору.
При цьому, відповідне застереження про письмове повідомлення Лізингодавця про розірвання (відмову) від Договору викладено в умові розірвання Договору (п. 9.2.1.), а не в порядку такого розірвання, що врегульований п. 9.2. Договору, що дає достатні підстави для висновку, що в разі наявності у Лізингодавця дійсного наміру та підстав для розірвання Договору, він мав ними скористатись і невідкладно повідомити про це відповідача, а не зволікати протягом більше року та скористатись об'єктивно скрутним становищем відповідача, позбавивши його і майна і коштів в розмірі вартості такого майна.
Крім того, дослідивши зміст повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року, судом встановлено, що підставою розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року Лізингодавцем чітко було визначено саме прострочення сплати з третього по п'ятий лізингових платежів, розрахунок яких відповідає здійсненому судом перерахунку. Про прострочення сплати частини другого лізингового платежу відповідне повідомлення Лізингодавця не містить посилань.
В будь-якому випадку у позивача не існувало достатніх підстав для застосування п. 9.2 Договору за наслідками виконання зобов'язань по другому лізинговому платежу, а по решті лізингових платежів діяли форс-мажорні обставини, що повністю виключає наявність підстав для одностороннього розірвання Договору з ініціативи Лізингодавця.
За відсутності підстав для дострокового розірвання Договору на підставі п. 9.2, повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року не підлягає застосуванню та не має наслідком розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року ні з 24.03.2023 року, ні станом на момент розгляду справи, тому у відповідача відсутній обов'язок повернення Предмету лізингу, а у позивача відсутні підстави для витребування у Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» прицепного дискатора Kverneland Qualidisc Pro 5000T Cep. № VPUDHAR11MG910499, 2021 р.в. та його вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон». Тому, відповідна позовна вимогу безпідставна і задоволенню не підлягає.
Також, за відсутності підстав для дострокового розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року на підставі п. 9.2, вимога зустрічного позову про поновлення Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року не підлягає задоволенню як така, що не обґрунтована порушенням права, оскільки з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, Договір фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року не припинявся і є діючим.
Щодо вимоги зустрічного позову про визнання недійсним повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року про розірвання Договору, суд враховує наступне.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) в обгрунтування відповідної вимоги посилається на норми ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, які регулюють недійсність правочинів.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В той же час, поняття та види правочинів визначені ст. 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Враховуючи, що надіслане повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року про розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року не має достатніх ознак правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України і не породжує для відповідача обов'язків, таке повідомлення не може розглядатись на предмет відповідності ст. 203 Цивільного кодексу України.
В ході розгляду спору судом встановлено в діях позивача ознаки недобросовісності та зловживання правом, однак такі дії скоріше стосуються маніпулятивної позиції позивача під час розгляду позовних вимог, а не надіслання повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року, яке відображало дійсні фактичні обставини і містило посилання лише на прострочення з третього по п'ятий лізингових платежів.
В той же час, судом встановлено відсутність підстав для застосування наслідків повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року у вигляді розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року у зв'язку з наявністю підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання наведених у відповідному повідомленні зобов'язань.
Тому вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року не підлягає задоволенню. В той же час, таке повідомлення Лізингодавця № 14/03/1 від 14.03.2023 року не є для Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» підставою для розірвання Договору фінансового лізингу № 19АН-21 від 12.08.2021 року та повернення (вилучення у Приватного підприємства «Корона-Сервіс+») Предмету лізингу - прицепного дискатора Kverneland Qualidisc Pro 5000T Cep. № VPUDHAR11MG910499, 2021 р.в.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості, в частині вимоги про повернення майна позов безпідставний. Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» про стягнення 1 958 713,44 грн. заборгованості та витребування майна задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (07231, Київська обл., Іванківський р-н, с. Олізарівка, вул. Миру, 4, код ЄДРПОУ 40970242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» (49083, м. Дніпро, п-т Слобожанський, 31д, код ЄДРПОУ 35396734) 1 958 713,44 грн. боргу та 29 380,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» про витребування майна відмовити.
5. В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» про визнання недійсним повідомлення щодо розірвання договору та поновлення договору відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 04.12.2023 року