ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.10.2023Справа № 910/11275/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом корпорації «ТСМ ГРУП»
до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 12702988,33 грн,
Представники:
від позивача Носик Б.М.
від відповідача Касьянов М.Г.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До суду звернулася з позовом корпорація «ТСМ ГРУП» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 14947586,94 грн, в тому числі: 8037121,54 грн пені, 1298069,74 грн 3% річних, 5612395,66 грн інфляційних втрат.
Суд своєю ухвалою від 18.07.2023 відкрив провадження у справі № 910/11275/23, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором на виконання комплексу робіт № 06/19 від 26.03.2019 (20-123-08-19-05309 від 16.04.2019) (далі - Договір). Порушенням Договору є оплата відповідачем вартості виконаних позивачем робіт на суму 16706441,72 грн з простроченням (сплачено 15.06.2023), внаслідок чого відповідач, на думку позивача, повинен сплатити за період з 06.07.2019 по 15.06.2023 пеню, 3% річних та інфляційну складову боргу.
Відповідач у поданому суду відзиві не погодився з наданим позивачем розрахунком. На думку відповідача, позивач невірно визначив дати, з яких почалось прострочення платежів.
Крім того позивач неправомірно нарахував пеню за період понад 6 місяців, оскільки сторони уклали Договір до введення в Україні загальнодержавного карантину.
Також відповідач подав заяву про зменшення розміру пені. Обґрунтовуючи необхідність зменшення пені відповідач посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією московщини (російської федерації) проти України з 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ВП ЗАЕС) захоплені країною-агресором та до цих пір перебувають в тимчасовій окупації. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС. Таким чином, на відповідач втратив виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отримало збиток в розмірі 6,75 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік (розділ І, код рядка 2355 «Чистий фінансовий результат»). Постійні ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру України країною-агресором також безпосередньо та значно впливає на роботу інших атомних електростанцій України. Наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, ДП «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.
Також відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач безпідставно посилається на події які виникли після 24.02.2022, оскільки відповідач повинен був виконати свої зобов'язання до 03.03.2020 .
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
26 березня 2019 року корпорація «ТСМ ГРУП» (генеральний підрядник) та державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (замовник) уклали договір на виконання комплексу робіт № 06/19 (20-123-08-19-05309 від 16.04.2019) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого генеральний підрядник зобов'язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту східної частини периметра. КПП-5, КПП-6. Будівельно-монтажні роботи. І етап» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (додаток № 4) до вказаного договору.
Договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику складає 30000093,34 грн (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору.
Згідно з п. 4.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів.
11 листопада 2019 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, в якій визначили договірну ціну у розмірі 29998233,26 грн.
Сторони підписали акти приймання виконаних робіт на суму 29998233,22 грн (№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та 8 за квітень 2019 року від 26.04.2019, № 9, 10 та 11 за червень 2019 року від 25.06.2019, № 1 та 2 за листопад 2019 року від 29.11.2029, № 3 та № 4 за грудень 2019 року від 26.12.2019) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень, червень, листопад та грудень 2019 року.
Згідно з умовами Договору відповідач повинен сплатити за виконані роботи у квітні 2019 року - до 05.07.2019, у червні 2019 року - до 29.08.2019, у листопаді 2019 року - до 05.02.2020 та у грудні 2019 року - до 02.03.2020.
Замовник сплатив 13291791,50 грн.
21 березня 2022 року корпорація «ТСМ ГРУП» (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромбуд» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 06/19-ЕПБ/П, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору за договором № 06/19 від 26.03.2019 (реєстраційний номер 20-123-08-19-05309 від 16.04.2019) у сумі 13922034,78 грн.
У зв'язку з відступленням частини прав вимоги залишок розміру боргу склав 2784406,94 грн (16706441,72 - 13922034,78).
21 липня 2022 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/1963/22 ухвалив стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь корпорації «ТСМ ГРУП» 2784406,95 грн боргу, 41766,10 грн судового збору (разом 2826173,04 грн).
Рішення набрало законної сили.
15 червня 2023 року (дата зарахування коштів на рахунок) орган виконання рішення перерахував позивачеві 2826173,04 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1298069,74 грн 3% річних, 5612395,66 грн інфляційних втрат за період з 06.07.2019 по 15.06.2023.
Пунктом 10.9 Договору передбачено, що у разі невиконання замовником зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, замовник на вимогу генерального підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України).
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 8037121,54 грн пені за період з 06.07.2019 по 15.06.2023.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Врахували стратегічний характер завдань та діяльності державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» спрямований на забезпечення економіки та безпеки держави, відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, а також економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені з 8037121,54 грн до 4018560,77 грн (50%). Суд першої інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).
Позивач надав належні докази понесення 57000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікація від 20.06.2023, платіжна інструкція від 21.06.2023, ордер, свідоцтво).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов корпорації «ТСМ ГРУП» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) на користь корпорації «ТСМ ГРУП» (вул. Ямська, 72, м. Київ, 03150, код 37034171) 4018560,77 грн пені, 1298069,74 грн 3% річних, 5612395,66 грн інфляційних втрат, 224213,8 грн судового збору, 57000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити в іншій частині позову.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 05.12.2023.
Суддя С. А. Ковтун