ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023Справа № 910/14905/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
про стягнення 127 500,00 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 127 500,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту надійне каско № 06/107-69-008426/21-001 від 20.10.2021 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/206715284 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 127 500,00 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/206715284 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № ЕР/206715284; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
06.10.2023 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2023.
12.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, до якого долучено заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Так, розглянувши вищевказану заяву, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Згідно з ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що предметом даної справи є стягнення грошових коштів у розмірі 127 500,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, як було зазначено в ухвалі про відкриття провадження від 26.09.2023, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов'язаних з розглядом спору.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/14905/23 за правилами загального позовного провадження, тому відмовляє у задоволенні зазначеної заяви відповідача.
20.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» (страховик, позивач) та ТОВ «Катеринопільський елеватор» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту каско № 06/107-69-008426/21-0001 від 20.10.2021, відповідно до п.4 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим (-ними) транспортним (-ними) засобом (засобами) та застрахованим додатковим обладнанням - автомобілем «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 .
08.08.2022 о 13:23 в м. Звенигородка по вул. Благовісній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 та «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 у справі №694/1488/22 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
До позивача звернувся страхувальник із заявою від 08.08.2022 №220000598539 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Акту виконаних робіт №47 та №46 від 01.11.2022 ФОП ОСОБА_2 (СТО «ІНФОРМАЦІЯ_2») загальна вартість робіт та деталей складає 381 475,89 грн без ПДВ.
Відповідно до страхового акту № 220000598539 від 01.09.2022 сума страхового відшкодування становить 381 475,89 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування за вказаним страховим актом у розмірі 381 475,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗР063287 від 02.09.2023, на якому містить печатка та підпис працівника банку.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акту чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 07.09.2022 на офіційну електронну пошту відповідача - info@oberig-sg.com була направлена заява (претензія) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №220000598539 від 07.09.2022, однак, як зазначає позивач така вимога була залишена без задоволення,
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту надійне каско № 06/107-69-008426/21-001 від 20.10.2021 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/206715284 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 127 500,00 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у межах строку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а надані позивачем докази надсилання заяви в електронному вигляді не можуть вважатися належними доказами, оскільки, такі докази не скріплені електронним цифровим підписом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 ..
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/206715284).
Відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 у справі №694/1488/22 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ЗАЗ 110217» д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ЕР/206715284), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
На підтвердження виконання вимог ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачем надано суду роздруківку електронного листа, з якого вбачається, що представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» 07.09.2022 о 17:44 год., 17:45 год. та 17:46 год. було направлено електронні листи із вкладенням документів по регресній справі №220000598539 (серед яких зазначено, також, заяву) на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
Суд зазначає, що згідно з п.9 ч.3 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що офіційною електронною адресою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» є info@oberig-sg.com.
Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідачем вказано, у тому числі, електронну пошту info@oberig-sg.com.
З огляду на наведене, суд доходить до висновку, що електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 є офіційною електронною поштою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та може використовуватися учасниками господарських відносин з метою надсилання документів, у тому числі і заяв (претензій) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу).
При цьому, посилаючись на неналежність доказів через відсутність електронного цифрового підпису, відповідачем не зазначено норм законодавства чи умов укладеного між сторонами договору, які б встановлювати обов'язковість скріплення заяв (претензій) про виплату страхового відшкодування саме електронним цифровим підписом.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу та сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, 3 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставини надсилання/отримання заяви (претензії) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №220000598539 від 07.09.2022 (зокрема, витягу з журналу вхідної кореспонденції, роздруківки з електронної пошти тощо), з огляду на що суд приймає надану позивачем роздруківку електронного листа, як належний доказ направлення 07.09.2023 Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» відповідної заяви.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/206715284) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За таких обставин, враховуючи вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу, суму сплаченого позивачем страхового відшкодування, визначені полісом № ЕР/206715284 розміри лімітів відповідальності за шкоду, заподіяну майну та франшизу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 127 500,00 грн (130 000,00 грн - 2 500,00 грн) підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стосовно чого суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві зазначено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням «Пі.ЕС. Лоєрс» (Адвокатське об'єднання) та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги від 11.01.2021, відповідно до п. 1.1. Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.
Відповідно до п.3.1. Договору від 11.01.2021 ціна послуг визначається у гривні як сума гонорарів адвокатського об'єднання за надані послуги (далі - гонорари) та витрат, понесених адвокатським об'єднанням, розраховуються відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
Згідно з п.3.2. Договору від 11.01.2021 незважаючи на умови п.3.1 цього договору, сторони можуть письмово узгодити конкретний розмір гонорару адвокатського об'єднання за надання певних послуг (далі - «бюджет») в окремому додатку до цього договору. В такому разі, узгоджений бюджет буде обов'язковим для сторін, та гонорари підлягатимуть сплаті виключно в межах бюджету.
Додатковою угодою № 7 від 14.09.2023 до договору від 11.01.2021 визначено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання надає правову допомогу клієнту у судових справах згідно реєстру судових справ №7.1, що додається та є додатком до цієї угоди. Цією додатковою угодою сторони погодили наступні тарифи за надання юридичних послуг: 3 000,00 грн. за одну годину підготовки та подання позовної заяви в суд: написання, підготовка, та оформлення позовної заяви з додатками до неї для інших учасників справи. За результатами надання правової допомоги сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Оплата за надані юридичні послуги здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Допускається авансування повністю або частково.
Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв правову допомогу згідно Договору вартістю 7 500,00 грн тривалістю 2 год. 30 хв, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг №16 від 18.09.2023.
Також, як вбачається з платіжної інструкції №ЗР079156 від 15.09.2023 Клієнт оплатив надані Адвокатським об'єднанням послуги.
З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн підтверджуються належними доказами.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Так, відповідач зазначає, що справа №910/14905/23 є нескладною, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості нормативно-правових актів, а розмір витрат заявлених позивачем є значно вищим ніж у аналогічних спорах по м. Києву, а, відтак, на думку відповідача, є підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази нерозумності витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару, відтак, витрати позивача на правову допомогу підлягають розподілу відповідно до результатів вирішення спору в даній справі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; ідентифікаційний код: 39433769) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код: 24175269) 127 500 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. страхового відшкодування, 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева