ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
05.12.2023Справа № 910/11933/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/11933/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія про стягнення 130 000,00 грн. без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (відповідач) про стягнення 130 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №758а1к2 від 09.07.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, було застраховано ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1373962, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування йому збитків у розмірі 130 000, 00 грн покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11933/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Водночас, ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105494833170 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/11933/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 07.08.2023 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 22.08.2023 року (включно).
23.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що заявлена позивачем сума у розмірі 130 000, 00 грн суперечить вимогам статті 29 Закону України «Про страхування», адже сума, яка підлягає виплаті має бути розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного знову. У даному випадку страхове відшкодування (з урахуванням зносу) становить 77 632, 91 грн, і яке було відшкодовано відповідачеві 15.08.2023, що підтверджується платіжним дорученням №162223784.
Відповідно до поштового штемпеля АТ «Укрпошта», який міститься на конверті, в якому надійшов до суду відзив, відзив здано на пошту 18.08.2023, тобто, з дотриманням строку, встановленого ухвалою суду від 31.07.2023 про відкриття провадження у справі.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 16.11.2023 на 90 діб, до 14.02.2024.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
ВСТАНОВИВ:
20.01.2022 о 11 год. 20 хв. у м. Вишгород мікрорайон Дідовиця, по вул. Фруктова відбулася дорожньо-транспортна подія між транспортним засобом марки Volkswagen, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом марки Audi Q7, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , у зв'язку з чим останньому транспортному засобу завдано механічні пошкодження.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21.02.2022 у справі №363/507/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, постанова Вишгородського районного суду Київської області від 21.02.2022 у справі №363/507/22 має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.
09.07.2021 між ПрАТ «СК «АРКС», як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 758а1к2, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки AudiQ7, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної події застрахована ПрАТ «УПСК» згідно полісу АТ1373962, який станом на дату дорожньо-транспортної події 20.01.2022 був чинним.
22.01.2022 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування транспортного засобу № 758а1к2 від 09.07.2021.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки AudiQ7, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , визначено на підставі ремонтної калькуляції №1.003.22.0 від 26.01.2022, здійсненої «Фірмою-ремонт ФОП Герасимчук В.В.», та рахунку на оплату по замовленню №217 від 24.01.2022, виставленого ФОП Кочетков О.О. За ремонтною калькуляцією, вартість відновлювального ремонту разом складає 139 297, 27 грн.
На підставі вищевказаних документів позивач визначив розмір страхового відшкодування до виплати - 127 397, 27 грн відповідно до страхового акту АТ «АРКС» № ARX3170799 від 01.02.2022 із розрахунком.
ПрАТ «СК «АРКС» було сплачено страхове відшкодування ФОП Кочеткову О.О. відповідно до акту № ARX3170799, рах. № 217 від 24.01.2022 у розмірі 127 397, 27 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 866980 від 02.02.2022.
В подальшому, ПрАТ «СК «АРКС» звернулось до ПрАТ «УПСК» із заявою вих. №5213АРКС від 08.07.2022 про страхове відшкодування, в якому позивач просив відповідача виплатити страхове відшкодування у розмірі 139 297, 27 грн та здійснити виплату за реквізитами вказаними у заяві. За твердженнями позивача сума несплачених страхових платежів складає 11 900, 00 грн з розрахунку: 139 297, 27 - 127 397, 27.
Однак вказана заява була залишена відповідачем без уваги та належного виконання, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями статті 173 Господарського кодексу України.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до визначення статті 1 Закону України «Про страхування, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 09.07.2021 між ПрАТ «СК «АРКС», як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 758а1к2, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Audi Q7, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено статтею 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться у статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини другої статті 18 Закону України «Про страхування», договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 23 договору страхування, страховий випадок - це виникнення пошкоджень ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п. 24.2. Договору.
Згідно пунктом 24.2. договору, до страхових ризиків належить «збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21.02.2022 у справі №363/507/22 встановлено, що 20.01.2022 року о 11 год. 20 хв. в м. Вишгород мікрорайон Дідовиця, вул. Фруктова Київській області водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , під час виїзду із двору заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем AUDI д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рухався позаду по вул. Фруктовій. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пунктом 3 частини першої ст. 20 Закону України «Про страхування», до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування», виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах першої та другої статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами підпункту 26.1.3. пункту 26.1. договору, в разі настання, передбаченої пунктом 24.2. договору події страхувальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку (далі - Повідомлення про подію).
Так, страхувальник - ОСОБА_2 22.01.2022 звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 758а1к2 від 09.07.2021, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 28.1 договору, страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі заяви про подію та на виплату і страхового акта, який складається страховиком.
Страховик повинен скласти страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання заяви про подію та на виплату та інших документів та/або інформації згідно з розділами 25 і 27 договору.
Відповідно до пункту 28.13. договору, при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділі 14 Договору умов, зокрема:
«на базі неавторизованої СТО за вибором Страховика» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі неавторизованої СТО за вибором Страховика (підпункт 28.13.1. п. 28.13. Договору);
«на базі СТО за вибором Страхувальника» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО за вибором Страхувальника. При цьому, крім авторизованої СТО, Страхувальник має право обрати СТО, рекомендовану Страховиком (підпункт 28.13.2. п. 28.13. Договору);
«на базі авторизованої СТО на вибір Страховика» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО за вибором Страховика (пп. 28.13.3. п. 28.13. Договору);
«на базі СТО за вибором Страховика з використанням альтернативних складових частин ТЗ» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО за вибором Страховика. При цьому, для відновлювального ремонту використовуються альтернативні складові частини ТЗ (пп. 28.13.4. п. 28.13. Договору).
Згідно з пунктом 28.16. договору, при визнанні страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акту.
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 до позивача із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, останнім відповідно до умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 20.01.2022 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт №ARX3170799 від 01.02.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 139 297, 27 грн. Фактична сума відшкодування, згідно з актом, становить 127 397, 27 грн.
В подальшому позивачем у відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 127 397, 27 грн була виплачена безпосередньо ФОП Кочеткову О.О. - виконавцю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 866980 від 02.02.2022 на вказану суму.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку ФОП Кочеткова О.О. № 217 від 24.01.2022, висновку/калькуляції №1.003.22.0 від 26.01.2022, а також платіжного доручення №866980 від 02.02.2022 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП саме у розмірі фактичної суми відшкодування - 127 397, 27 грн.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 28.23. договору страхування, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах сплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
З огляду на вищевикладене, до ПрАТ «СК «АРКС» як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах сплаченої суми у розмірі 127 397, 27 грн перейшло право вимоги до відповідача ПрАТ «УПСК» як страховика особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Позивачем у позовній заяві вказувалось, що до нього, з урахуванням положень статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо дотримання лімітів відповідальності страховика, перейшло право зворотної вимоги на суму 130 000, 00 грн до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків.
Однак, заперечуючи проти заявленої до стягнення суми, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що відповідачем прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, з урахуванням зносу, та перераховано на користь позивача 77 632, 91 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 162223784 від 15.08.2023.
Згідно з розрахунком коефіцієнту фізичного зносу, наведеного у відзиві, значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 , складає: Ез = 0,5966.
На думку відповідача, відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.22.0 від 26.01.2022, наданої позивачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi», номерний знак НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу складових транспортного засобу, складає 139 297, 27 грн, в тому числі: вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) = 33 870, 45 грн; вартість необхідних для ремонту матеріалів (См) = 2 067, 19 грн та вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту (Сс) = 103 359, 63 грн.
Таким чином, за розрахунком відповідача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (Сврз) визначається, згідно п. 8.2. Методики, за наступною формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), а саме: Сврз = 33 870, 45 грн + 2 067, 19 грн + 103 359, 63 грн х (1 - 0,5966) = 77 632, 91 грн.
Таким чином, за розрахунком відповідача, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу, складає 77 632, 91 грн, який і було перераховано позивачу.
Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу до суми страхового відшкодування суд зазначає таке.
Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).
Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з пунктом 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно пункту 7.39. Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію траснпортного засобу НОМЕР_4, рік випуску транспортного засобу марки Audi Q7 - 2017, VIN код - НОМЕР_3 . Дата першої державної реєстрації - 16.06.2017.
Крім того, з долученого відповідачем до матеріалів відзиву контрольного листа №10-R/13/28 станом на дату оцінки строк експлуатації транспортного засобу Audi Q7 становив 4, 6 років.
У зв'язку з вищевикладеним, судом не приймаються доводи відповідача в частині необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу до суми відшкодування, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (20.01.2022) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених у пункті 7.38. Методики строків (у даному випадку 7 років, оскільки виробником пошкодженого транспортного засобу є країна - Німеччина, тобто, не країна СНГ, що є загальновідомою інформацією).
Крім того, під час вивчення матеріалів справи та дослідження доказів судом не встановлено винятки, які надають можливість застосовувати коефіцієнт фізичного зносу у спірних правовідносинах.
Таким чином, за фактом настання страхового випадку у відповідача виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі фактично здійсненого відшкодування - 127 397, 27 грн.
Проте, матеріалами справи підтверджується, що після відкриття провадження у справі, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування лише частково на суму 77 632, 91 грн, через що позовні вимоги про стягнення залишку невиплаченої суми у розмірі 49 764, 36 грн підлягають задоволенню. У решті позовних вимог про стягнення 2 602, 73 грн, з розрахунку 130 000 - 127 397, 27 суд відмовляє.
Що стосується закриття провадження в частині суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Тобто предметом даного спору є заборгованість з виплати страхового відшкодування щодо якого і виник даний спір.
Суд вказує, що позивач із даним позовом звернувся до суду першої інстанції 27.07.2023, що підтверджується відміткою на першій сторінці позовної заяви (позов подано нарочно через канцелярію суду). Суд своєю ухвалою від 31.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/11933/23.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив на користь позивача 77 632, 91 грн заборгованості з виплати страхового відшкодування, що вбачається з платіжної інструкції №162223784 від 15 серпня 2023 року.
З огляду на те, що платіж на суму 77 632, 91 грн здійснений відповідачем вже після відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що вказане є підставою для закриття провадження у даній справі у цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 027, 44 грн.
Що стосується розподілу судового збору в частині закриття провадження щодо вимог про стягнення 77 632, 91 грн.
Слід зазначити, що перерахування 77 632, 91 грн відповідачем було здійснено 15 серпня 2023 року, тобто після відкриття провадження у справі.
В силу приписів частини четвертої статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то суд покладає судовий збір у розмірі 1 602, 82 грн на відповідача.
За наведених обставин, відповідач має відшкодувати позивачеві сплачений судовий збір у загальному розмірі 2 630, 26 грн.
Витрати зі сплати судового збору на суму 53, 74 грн у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог на суму 2 602, 73 грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1.Закрити провадження у справі в частині стягнення 77 632, 91 грн.
2.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія про стягнення 130 000,00 грн задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія (код 20602681 адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код 20474912 адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська 8) 49 764 (сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні, 36 копійок - страхового відшкодування та 2 630 (дві тисячі шістсот тридцять) гривень 26 копійок - судового збору.
4. У задоволенні решти позову про стягнення 2 602, 73 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.12.2023
Суддя Ігор Курдельчук