номер провадження справи 23/2/14-29/68/16-21/37/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 Справа № 26/48/09 (908/2976/23)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 26/48/09 (908/2976/23)
За позовною заявою - Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" (вул. Малиновського, буд. 13/1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄРПОУ 34279276, представник - адвокат Шрамко І.С., проспект Науки, 27-Б, офіс 607, м. Харків, 61072, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , e-mai1: ІНФОРМАЦІЯ_1)
До відповідача - Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317)
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 170537, 14 грн..
в межах справи № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317, розпорядник майна - Забродін О.М.)
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
не з'явились
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою від 02.03.2022 року продовжено строк розгляду справи відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відкладено підсумкове засідання та засідання для розгляду заяви розпорядника майна про скасування податкової застави з нерухомого майна боржника вих. № 02-01/01 від 18.01.2022 (вх. № 14441/08-08/22 від 20.01.2022).
25.09.2023 до системи "Електронний суд" від Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" надійшла позовна заява від 25.05.2023 (вх. № 3239/08-07/23 від 25.09.2023) в якій заявник просить суд:
1. Стягнути з Запорізького Державного підприємства "РАДІОПРИЛАД" (код 14313317) на користь Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" (код 34279276) 109 548, 92 грн. основного боргу, 20 829, 29 грн.. пені, 3 % річних 4 808, 15 грн.., інфляційні нарахування 35 350, 78 грн.
2. Судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу, покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023 розгляд позовної заяви Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" від 25.09.2023 (вх. № 3239/08-07/23 від 25.09.2023) передано судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 02.10.2023 позовну заяву Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" від 25.09.2023 (вх. № 3239/08-07/23 від 25.09.2023) залишено без руху. Надано Приватному підприємству "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів відправлення іншим учасникам справи позовної заяви і доданих до неї документів.
12.10.2023 до системи "Електронний суд" від Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" надійшла заява про усунення недоліків від 12.10.2023 (вх. № 21850/08-08/23 від 13.10.2023) з додатками до неї.
Ухвалою від 23.10.2023 позовну заяву Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" від 25.09.2023 (вх. № 3239/08-07/23 від 25.09.2023) до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 170 537, 14 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 22.11.2023, 10 - 00.
08.11.2023 до системи "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Денисюк О.С. надійшло клопотання від 08.11.2023 (вх. № 23940/08-08/23 від 08.11.2023) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи з додатками до нього.
20.11.2023 до системи "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Денисюк О.С. надійшли наступні документи:
- клопотання від 20.11.2023 (вх. № 24948/0-08/23 від 21.11.2023) про долучення до матеріалів справи документів з додатками до нього;
- клопотання від 20.11.2023 (вх. № 24957/0-08/23 від 21.11.2023) в якому відповідач просить суд:
1. Зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних витрат на 90 % від заявлених вимог Позивачем.
2. Розгляд справи просимо розглянути без участі представника відповідача у письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи документами.
21.11.2023 до системи "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання від 21.11.2023 (вх. № 25076/08-08/23 від 22.11.2023) в яких позивач просить суд:
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
2. З метою економії процесуального часу розгляд справи прошу проводити без участі представника позивача.
У судовому засіданні 22.11.2023 винесено вступну та резолютивну частини рішення.
Представники сторін у судове засідання 22.11.2023 не з'явилися, представників не направили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 у справі № 26/48/09 відкрито провадження у справі про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Наразі процедура розпорядження майном Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Забродін О.М.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві зазначено, Приватне підприємство "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" (далі - Позивач) 15.09.2021 уклало Договір з Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад" (далі - Відповдач). Предметом закупівлі були товари за кодом: ДК 021:2015-31320000-5; Електророзподільні кабелі.
05.07.2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір Поставки № 109/050721-3 (далі - Договір). За умовами Договору Постачальник зобов'язується партіями, відповідно до Заявок Покупця, поставляти Покупцю у власність товар Електророзподільні кабелі. Порядок оплати, згідно п. 2.3 Договору здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі в наступній формі: 100 % оплата від загальної суми товару згідно виставлених рахунків Постачальником - протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, проходження вхідного контролю на території Покупця та реєстрації Постачальником податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно умов статті 201 Податкового Кодексу.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями, на умовах поставки DDP, відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс", у редакції 2010 року, у місце, зазначене в Специфікації до Договору та у строк, відповідно до Заявки Покупця, транспортом за рахунок Постачальника. У зв'язку з цим та з метою виконання зобов'язання за Договором Позивач поставив товар Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами: № 324 від 27.09.2021 на суму 49 996, 28 грн.; № 317 від 22.09.2021 на суму 20 514, 48 грн.; № 286 від 01.09.2021 на суму 156, 00 грн.; № 285 від 01.09.2021 на суму 10 420, 80 грн.; № 273 від 27.08.2021 на суму 26 920 ,80 грн.; № 269 від 19.08.2021 на суму 1 540, 56 грн.
Таким чином Загальна сума поставлених Відповідачу товарів, згідно із підписаними видатковими накладними складає 109 548, 92 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору перехід права власності на товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів: видаткової накладної (далі разом - Первинні документи). Первинні документи крім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинні містити посилання на номер та дату Договору або відповідний номер та дату Заявки, згідно з якою здійснюється поставка Товару. Утім, станом на подання цієї позовної заяви до суду Відповідач не вніс жодних платежів за отриманий на підставі зазначених видаткових накладних товар.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано Генеральним договором поставки № 109/160921 від 15.09.2021 та Договором поставки № 109/050721-3 від 05.07.2021.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі п. 3.2. Договору перехід права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів: видаткової накладної (далі разом - Первинні документи). Первинні документи крім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинні містити посилання на номер та дату Договору або відповідний номер та дату Заявки, згідно з якою здійснюється поставка Товару.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, встановлений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості Товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 109 548 грн. 92 коп.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 109 548 грн. 92 коп. основного боргу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 20 829 грн. 29 коп. пені, 35 350, 78 грн. інфляційних втрат та 4 808, 15 грн. 3 % річних.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сума втрат від інфляції за порушення термінів оплати за поставлений товар, згідно розрахунку позивача, становить 35 350, 78 грн., який розрахований за період з 01.11.2021 по 31.03.2023.
Наданий розрахунок інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 35 350, 78 грн.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання відповідача від 20.11.2023 (вх. № 24957/08-08/23 від 21.11.2023) задовольнити та зменшити розмір 3 % річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 90 %, а саме, до суми 480 грн. 82 коп., а також, слід зменшити розмір пені за час затримки розрахунку на 90 %, а саме, до суми 2 082 грн. 93 коп., оскільки, в умовах воєнного стану стабільне функціонування підприємств ДК "Укроборонпром", у тому числі стратегічного підприємства для економіки і безпеки України - Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", набуває особливого значення та вимагає пріоритетного захисту інтересів таких підприємств.
В частині стягнення 4 327, 33 грн. - 3 % річних, 18 746, 36 грн. - пені слід відмовити.
Заперечення позивача не приймаються, враховуючи встановлені обставини.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язання із повної та своєчасної оплати заборгованості, доводи позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317, розпорядник майна - Забродін О.М.) на користь Приватного підприємства "ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС" (вул. Малиновського, буд. 13/1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄРПОУ 34279276, представник - адвокат Шрамко І.С., проспект Науки, 27-Б, офіс 607, м. Харків, 61072, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , e-mai1: ІНФОРМАЦІЯ_1) 109 548 (сто дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 92 коп. основного боргу, 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 93 коп. пені, 480 (чотириста вісімнадцять) грн. 82 коп. 3 % річних, 35 350 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 78 коп. втрат від інфляції, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна (засобами поштового зв'язку/до електронного кабінету).
Розмістити повний текст ухвали на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 05.12.2023.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ