ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4153/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОН.", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
ПРОЦЕДУРА
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОН." про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам у розмірі 71 331, 69 грн, з яких: заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.10.2020 по 30.06.2023 у сумі 61 619, 22 грн, 3% річних у розмірі 1 610, 50 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 101, 97 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4153/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
01.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" надійшла заява про подання доказів надання правової/правничої допомоги.
19.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОН." надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме платіжні доручення про часткове погашення заборгованості.
20.11.2023 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. У даній заяві позивач, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, зменшує позовні вимоги до 57 176, 97 грн, з яких: заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.10.2020 по 30.06.2023 у сумі 47 301, 94 грн, 3% річних у розмірі 2 204, 30 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 670, 83 грн.
Положеннями пункту 2 частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому розгляд справи по суті розпочався з 08.09.2023, тобто через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З наведеного вбачається, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України. Тому вказана заява підлягає залишенню судом без розгляду.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати житлово-комунальних послуг.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Позивач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що договір відносин власника чи орендаря нежитлового приміщення та управителя на підставі якого у ТОВ "Житлокомцентр" виникло право звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача, не був укладеним належним чином його сторонами, адже він не був підписаний з боку ТОВ «МЕЗОН.».
Також позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг з управління багатоквартирним будинком, а відповідно і доказів споживання відповідачем вказаних послуг у спірному періоді з 01.01.2020 по 30.06.2023), а Акти наданих послуг надані ТОВ "Житлокомцентр" не були підписані з боку ТОВ «МЕЗОН.».
Тому, вказані послуги не були надані ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» ТОВ «МЕЗОН.» у зазначений вище період та, відповідно, не були прийняті з боку відповідача.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що учасниками правовідносин є споживач та управитель відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Оскільки, ТОВ «МЕЗОН.» визнає обставину, що він є власником нежитлового приміщення 67 в буд. 26 по вулиці Січеславська м. Кривий Ріг, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, тому відповідно відповідач являється споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за даною адресою у спірний період.
ТОВ «Житлокомцентр» є управителем багатоквартирного будинку 26 по вулиці Січеславська в місті Кривий Ріг, де знаходиться нежитлове приміщення боржника, тому, між сторонами виникли правовідносини користування житлово-комунальними послугами.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Докази надання послуг, витрат, переліку робіт, вартість та складова тарифу надані в щомісячних документах «Інформація про витрати на утримання № 26 по вулиці Січеславській в м. Кривий Ріг в м. Кривий Ріг» та розрахунки за спірний період, а оформлення актів виконання робіт, або обов'язок оформлення акту виконаних робіт між управителем та кожним споживачем, не передбачена Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», ні будь-яким іншим нормативно правовим актом у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Обов'язок споживача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин в силу яких особа не відмовляється від прийняття житлово-комунальних послуг, та породжує таким чином до певної поведінки стосовно оплати, незалежно від наявності договору між сторонами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (далі - позивач, Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку (власники квартир або нежитлових приміщень) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 26 (далі - Співвласник) укладено Договір б/н про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: вул. Січеславська, буд. 26 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати Управителю послугу з управління у строк згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.
Згідно з пункту 3 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні Управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає:
- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати Управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим Договором (абзац 3 пункту 6 Договору).
Згідно з абз. 1 п. 7 Договору Управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені Договором.
Управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього Договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг (абзац 1 пункту 8 Договору).
Ціна послуги з управління становить 4, 5682 гривень (в тому числі податок на додану вартість, якщо Управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:
- витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4, 2682 гривень за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього Договору;
- винагороду Управителю в розмірі 0, 30 гривень за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (пункт 10 Договору).
Пунктом 11 Договору передбачено, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця Управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на рахунок Управителя, код ЄДРПОУ 37665038.
Відповідно до пунктом 14 Договору нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюється щомісячно за фактично надані послуги за умови попередньої домовленості сторін щодо періодичності та переліку послуг, які фактично надаватимуться, і з урахуванням планів виконання поточних ремонтів житлового будинку. Складова винагорода Управителю нараховується щомісячно у розмірі, встановленому п. 10 Договору. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватись шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з пункту 37 Договору цей Договір набирає чинності з 01.07.2019 та укладається строком на один рік.
За умовами пунктом 38 Договору якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, він вважається продовженим на один рік.
Відповідно до інформаційної довідки від 27.07.2023 № 340685276 щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЗОН.» з 19.01.2017 є власником житлового приміщення в житловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 26, приміщення 67 загальною площею 672, 4 кв. м.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2020 по 30.06.2023 позивачем надано відповідачу послуги з управління багатоквартирним будинком, вартість яких становить 61 619, 22 грн та підтверджується Інформацією про ціну на послугу управління багатоквартирного будинку за адресою: вул. Січеславська (Кремлівська), буд. 26.
Позивач зазначає, що направляв відповідачу претензію за № 401 від 05.05.2023 про сплату заборгованості у розмірі 58 686, 68 грн, яка залишена без відповіді та задоволення.
На момент винесення рішення, відповідачем було частково оплачено заборгованість у розмірі 17 256, 61 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить:сума основного боргу в розмірі 44 362, 61 грн, 3 % річних у розмірі 1 610, 50 грн та інфляційні втрати - 8 101, 97 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо суми основної заборгованості
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від № 2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року (далі - Закон України № 2189-VIІI).
За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Витрати на управління багатоквартирним будинком включають в себе витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку , витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати (п. 1 ст.12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Статтею 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Установлено, що на підставі договору від 01.07.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного між співвласниками будинку та ТОВ "Житлокомцентр", останнього було визначено управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 26, з 01.07.2019 по сьогоднішній день.
Вказаний договір від 01.07.2019 щороку продовжується відповідно до пункту 38, оскільки сторонами за місяць до закінчення його дії не заявлено письмово про його відмову.
Відповідно до вказаного договору управитель зобов'язаний надавати своєчасно житлово-комунальні послуги багатоквартирному будинку для забезпечення потреб мешканців, вимагати своєчасно і в повному обсязі оплати наданих послуг і отримувати плату від споживачів за надані послуги (п.1 договору).
Умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком передбачено, що споживачі зобов'язані щомісячно не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, проводити оплату послуг ТОВ "Житлокомцентр".
За приписами частини 1 статті 9 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споруда де знаходиться нежитлове приміщення відповідача в буд. 26 по вулиці Січеславській, приміщення 67, м. Кривий Ріг, є багатоквартирний житловий будинок, якому надаються постійно послуги з прибирання прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, послугами з дератизації, дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів, поточного ремонту конструктивних елементів та інших послуг, передбачених законом та умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2019.
Відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень в житловому будинку зобов'язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно площі, яка їм належить на праві власності або праві користування .
Згідно ст. 29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Установлено, що між сторонами виникли правовідносини користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем - управителем споживачу - відповідач, за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Січеславська, буд. 26, де знаходиться нежитлове приміщення боржника загальною площею - 672, 4 кв. м.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов'язку оплати останніх. З огляду на наступне.
Хоч в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються лише на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, установлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Лише факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того, ТОВ «Житлоком центр» є управителем багатоквартирного будинку 26 по вулиці Січеславська в місті Кривий Ріг, де знаходиться нежитлове приміщення боржника, що підтверджується матеріалами справи.
Тому, між сторонами виникли правовідносини користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачу за адресою та підлягають регулюванню нормами Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, які покладають на споживач і власників майна обов'язок забезпечувати утримання житлових та нежитлових приміщень та оплати послуг
Докази надання послуг, витрат, переліку робіт, вартістю та складова тарифу надані в щомісячних документах "Інформація про витрати на утримання будинку 26 по вулиці Січеславська в м. Кривий Ріг", які є належними та допустимими доказами, що підтверджується позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц.
З огляду на положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (оплата за надані послуги проводиться щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором), ст. 29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 712 від 05.09.2018 (якими встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління), строк оплати наданих послуг за період з 01.10.2020 по 30.06.2023 є таким, що настав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 61 919, 22 грн відповідачем відповідно до положень ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, залишок основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 60 885, 19 грн.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області була подана 01.08.2023, про що свідчить штемпель відділу документального забезпечення (канцелярія) на титульній сторінці.
Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем були надані докази часткової оплати боргу в сумі 17 256, 61 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 53 від 21.09.2023 на суму 8 687, 41 грн та № 59 від 05.10.2023 на суму 8 569, 20 грн.
Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі сума спірного основного боргу відповідача перед позивачем сплачена частково в розмірі 17 256, 61 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Як на тому наголошено у пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), зважаючи на відсутність будь-яких роз'яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 17 256, 61 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом. У зв'язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу в зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 44 362, 61 грн.
Щодо 3 % річних та інфляційних втрат
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 8 101, 97 грн розраховані за загальний період з грудня 2021 року по червень 2023 року.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 8 101, 97 грн є вірною.
Заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у загальній сумі 1 610, 50 грн за загальний період з 21.11.2020 по 30.06.2023 є невірними, оскільки позивачем не враховано дати часткових оплат.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8 101,97 грн та 3% річних у розмірі 1 608,36 грн. В стягненні 3 % річних у розмірі 2, 14 грн слід відмовити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач просить розподілити здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» та Зарівною Світланою Володимирівною (адвокат) було укладено договір про надання професійної правової/ правничої допомоги (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору за цим клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язання надати за дорученням клієнта правничу/правову допомогу: складання, оформлення позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю «Мезон.» про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам на користь клієнта за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг вулиця Січеславська, будинок 26 приміщення 67, з направленням до судової інстанції; також представляти інтереси клієнта та вести від імені клієнта справу за даним позовом у господарському суді територіальної юрисдикції та у всіх судових інстанціях України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу за зустрічним позовом.
Згідно з пунктом 4.1 договору, вартість послуг, що надаються адвокатом, за домовленістю сторін, складає фіксовану винагороду (гонорар) за складання та оформлення позовної заяви передбаченої предметом договору з формуванням матеріалів справи та направленням до суду - 4 000 грн 00 коп.( чотири тисячі гривень 00 копійок). за участь адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції у справі за позовом передбаченому в п. 1.1. клієнт сплачує гонорар в розмірі 2 000 грн 00 коп (дві тисячі гривень 00 копійок) - одне судове засідання.
Підтвердженням належного виконання умов цього договору є складання сторонами акту прийому - здачі наданих послуг за ним, але у разі не підписання акту прийому - здачі наданих послуг, то послуги вважаються такими, що надані належними чином та в повному обсязі, якщо їх надання підтверджено фактом виготовлення та передаванням документів, присутністю в судових засіданнях, фактом вчиненням Адвокатом, відповідно до умов цього договору дій на користь Клієнта, або підтверджено іншим шляхом (пункт 4.3 договору).
Згідно з пунктом 4.4 договору послуги адвоката сплачуються після набрання рішення суду законної сили, протягом трьох місяців, у справі за позовом, що є предметом даного договору.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (пункт 7.1 договору).
Додатковою угодою № 1 від 06.09.2023 сторони встановили, що вартість послуг Адвоката за цією додатковою угодою про надання професійної правничої/правової допомоги за домовленістю сторін, складає фіксовану винагороду (гонорар) в сумі 3 000 гривень 00 копійок, (три тисячі гривень 00 копійок). Оплата проводиться після набрання рішення суду у справі № 904/4153/23 протягом трьох місяців.
Актом надання послуг від 18.09.2023 сторони договору підтвердили надання адвокатесою Зарівною Світланою Володимирівною та прийняття замовником Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» правничої (правової) допомоги за договором від 27.07.2023 на суму 7 000 грн.
Клієнт підписанням цього Акту підтверджує, що всі зазначені послуги буди надані Адвокатом у повному обсязі.
Таким чином, розмір понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» на правову допомогу в суді першої інстанції з розгляду цієї справи, є підтвердженим.
Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатесою Зарівною С.В. на підставі ордеру серія АЕ № 1215894 від 27.07.2023. Повноваження підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3851 від 14.09.2018.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах за договором надання послуг, не містить складних розрахунків.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на специфіку справи, результат її вирішення (часткове задоволення позову), обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/4153/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 7 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 5 000 грн, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн суд розподіляє та покладає на позивача.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 683, 92 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОН.» основного боргу у розмірі 17 256, 61 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОН.» (49006, м. Дніпро, вул.. Харківська, буд. 8А; ідентифікаційний код 39530377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, 2, ідентифікаційний код 37665038) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 44 362, 61 грн, 3% річних у розмірі 1 610, 50 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 101, 97 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 683, 92 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко