ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2023 р. Cправа № 902/831/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія", 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 36530971
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж", 21012, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Гліба Успенського, будинок 55, ідентифікаційний код юридичної особи 40946026
про стягнення 3 794 286,92 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Жукова Л.А., згідно ордеру, адвокат Мамонов Д.В., згідно довіреності
від відповідача - адвокат Міщенко А.Г., згідно ордеру
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області 20.06.2023 року надійшла позовна заява № 3389 від 13.06.2023 (вх. № 829/23 від 20.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" про стягнення 3 794 286,92 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е від 03.06.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 23.06.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/831/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13 липня 2023 року о 14:00 год.
11.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-07-ВП від 11.07.2023 (вх. № 01-34/6446/23 від 11.07.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.
12.07.2023 до суду від представника позивача надійшли пояснення № 2023/07-12 від 12.07.2023 (вх. № 01-34/6480/23 від 12.07.2023).
За наслідками судового засідання 13.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі № 902/831/23 до 03.08.2023 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
02.08.2023 від відповідача надійшли пояснення № 02-08-П від 02.08.2023 (вх. № 01-34/7130/23 від 02.08.2023).
У судовому засіданні 03.08.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/831/23 на 22.08.2023 о 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
18.08.2023 до суду від представника позивача надійшли пояснення № юр/4531 від 16.08.2023 (вх. № 01-34/7642/23 від 18.08.2023) по суті позовних вимог та відзиву відповідача на позовну заяву.
21.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 04-08-П від 21.08.2023 (вх. № 01-34/7733/23 від 21.08.2023).
21.08.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення № 03-08-П від 21.08.2023 (вх. № 01-34/7734/23 від 21.08.2023) по суті справи з додатками на виконання вимог суду.
У судовому засіданні 22.08.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/831/23 на 08.09.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
23.08.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення № 06-08-П від 23.08.2023 (вх. № 01-34/7820/23 від 23.08.2023).
05.09.2023 до суду позивача надійшли пояснення № 2023/09-01/ТЕК від 01.09.2023 (вх. № 01-34/8188/23 від 05.09.2023).
Ухвалою від 08.09.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/831/23, призначено справу № 902/831/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.10.2023 року о 14:00 год.
У судовому засіданні 10.10.2023 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання у справі № 902/831/23, а також про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/831/23 по суті на 24.10.2023 о 15:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 24.10.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/831/23 по суті до 23.11.2023 о 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
16.11.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 16.11.2023 (вх. № 01-34/10896/23 від 16.11.2023) із поясненнями та наданими на виконання вимог суду документами.
22.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі № 01-11-П від 22.11.2023 (вх. № 01-3411128/23 від 22.11.2023).
На визначену судом дату у судове засідання з'явилися представники обох сторін.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" про стягнення 3 794 286,92 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е від 03.06.2020 року в частині оплати за поставлену та спожиту електричну енергію за листопад 2021- лютий 2022 року.
Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е від 03.06.2020 року, зазначив, що позивачем не надсилались акти за договором засобами поштового зв'язку, підписаних сторонами актів наданих послуг про постачання електричної енергії позивачем не надано, первинні документи складені позивачем у електронній формі, а тому на думку відповідача нарахування суми заборгованості та штрафних санкцій є безпідставними. З урахуванням наведеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач у поясненнях по суті позовних вимог та відзиву проти зазначеного у відзиві заперечив, зазначив, що надіслання платіжних документів і актів споживачу на електронну адресу відповідача та до електронного кабінету споживача визначено умовами договору. Акти за листопад та грудень 2021 року спільно підписані сторонами, акти за січень та лютий 2022 року надсилались відповідачу засобами поштового зв'язку, проте відповідач їх не підписав та на адресу позивача не повернув. Постачання електричної енергії позивачем відповідачу за спірні розрахункові періоди відображено у податковому обліку позивача. Обсяги спожитої, але не оплаченої в повному обсязі відповідачем електричної енергії, яку позивач поставив у листопаді, грудні 2021 року, січні, лютому 2022 року, підтверджуються оператором системи розподілу електричної енергії. З урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у поясненнях по суті справи зазначив, що працівник відповідача, який користувався електронним кабінетом споживача звільнився та електронний кабінет споживача, у зв'язку з тим, що було укладено договір із іншим постачальником відповідачем не використовувався. Також до вказаних пояснень відповідачем долучено копії надісланих позивачем актів, докази відображення у податковому обліку господарських операцій за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е від 03.06.2020 року.
На обгрунтування своїх правових позицій позивачем та відповідачем подавалися письмові пояснення та заперечення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
03 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е (далі - договір) (т. 1 а.с. 6-14).
Відповідно до преамбули вказаного договору сторони уклали цей договір про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.
Згідно пункту 1.1. договору умови цього договору розроблені з урахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Пунктом 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (передачі) договору про надання послуг з розподілу (передачі), на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу (передачі) електричної енергії.
За умовами пункту 5.1., 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в комерційній пропозиції. Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.3. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Згідно пункту 5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 (п'яти) днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5.9. договору при наявності заборгованості за спожиту електричну енергію, оплата за цим договором зараховується постачальником в рахунок погашення заборгованості, що виникла у попередніх періодах. Після повного погашення заборгованості, кошти, які споживач сплачує за електричну енергію, зараховуються у рахунок планових платежів споживача.
За умовами підпункту 1, 6 пункту 6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі та додатках до нього; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 1, 2, 4 пункту 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; укласти в установленому порядку договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та розподіл (передачу) електричної енергії до межі балансової належності об'єкта споживача.
Згідно підпунктів 2, 6 пункту 7.2. договору постачальник зобов'язується до 13 (тринадцятого) числа включно місяця, наступного за розрахунковим, направити на електронну пошту споживача акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період, що складений на підставі даних комерційного обліку споживача, узгоджених з оператором системи розподілу (передачі). Акт надається разом з деталізованим розрахунком ціни згідно механізму наведеного в комерційній пропозиції. Оригінали підписаних постачальником актів купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період (у двох примірниках), постачальник надсилає засобами поштового зв'язку.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін (п. 13.1. договору).
За умовами пункту 13.7. договору платіжні документи на оплату надсилаються на електронну пошту споживача/рекомендованим листом/вручаються кур'єром/особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, в терміни визначені в комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документу.
09.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" підписано заяву приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу згідно якої керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку) та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу за № 210/2020-Е від "3" червня 2020 р. (далі - договір) електропостачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (далі - постачальник), Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" приєдналось до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника, із наведеними у заяві персоніфікованими даними, зокрема і щодо електронної пошти - sbsm0432@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 11).
Додатком до заяви-приєднання до умов договору № 210/2020-Е від 03.10.2020 погоджено види об'єктів постачання, їх адреси, ЕІС-код точок комерційного обліку за об'єктом споживача (т.1 а.с. 12, 13).
Також, між сторонами до укладеного договору підписано комерційну пропозицію № 1 від 03.06.2023 (додаток № 1 до договору), за умовами якої сторонами погоджено ціну на електричну енергію, спосіб оплати, терміни (строки) виставлення рахунків за електричну енергію та терміни (строки) їх оплати, розмір пені за порушення строку оплати, термін дії договору, інші умови тощо (т.1 а.с. 14).
Відповідно до пункту 4 "Спосіб оплати" додатку № 1 до договору, оплату заявленого до споживання в розрахунковому періоді обсягу електроенергії споживач здійснює плановими платежами та кінцевим розрахунком по факту споживання.
За умовами пункту 5 "Терміни (строки) виставлення рахунків за електричну енергію та терміни (строки) їх оплати" додатку № 1 до договору планові рахунки на оплату за електричну енергію надаються споживачу до початку розрахункового періоду.
Терміни (строки) оплати: протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надання рахунку - розрахунок по факту споживання в розрахунковому періоді у розмірі 100 % від вартості спожитої електроенергії.
В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідній, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.
Відповідно до пункту 10 додатку № 1 до договору договір діє з дати його підписання сторонами до 31 грудня 2020 року включно.
Також між сторонами договору укладено додаткові угоди до договору: № 1 від 30.10.2020, № 2 від 20.11.2020, № 3 від 26.11.2020, № 4 від 31.12.2020, № 5 від 31.01.2021, № 6 від 04.03.2021, № 7 від 01.06.2021 року, якими доповнено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку, продовжено строк дії договору та визначено умови пролонгації договору, заявлені обсяги споживання електричної енергії у розрахункових періодах (т. 1 а.с. 15-22).
Згідно пункту 1 додаткової угоди № 2 від 20.11.2020 сторонами погоджено викласти пункт 10 комерційної пропозиції у наступній редакції - термін дії договору та умови пролонгації - договір діє з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір та всі додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та містять відтиск печатки відповідача.
Обставина продовження договору та його чинність у спірному періоді відповідачем не заперечувалася.
На виконання умов укладеного договору протягом листопада 2021 - лютого 2022 року позивачем надано відповідачу послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 3 597 922,53 гривень, у тому числі: у листопаді 2021 на суму 1 169 810,72 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301021111 від 30.11.2021 року; у грудні 2021 на суму 1 032 025,80 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301021121 від 31.12.2021 року; у січні 2022 на суму 1 042 181,06 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301022011 від 31.01.2022 року та у лютому 2022 на суму 353 904,95 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301022021 від 28.02.2022 року (т. 1 а.с. 93-101).
Обставина щодо постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за період з 01.11.2021 по 18.02.2022 підтверджується наданим листом ОСР - АТ "Вінницяобленерго" щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії споживачем - ТОВ "Спецбудстроймонтаж", довідкою ТОВ "Торгова електрична компанія" щодо обсягів спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді згідно точок комерційного обліку ТОВ "Спецбудстроймонтаж" (т.1 а.с. 137-141).
Акти купівлі-продажу електричної енергії за листопад, грудень 2021 року спільно підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача без заперечень та зауважень (т. 1 а.с. 93, 93).
Акти за листопад, грудень 2021, січень, лютий 2022 надіслані позивачем на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно 09.12.2021, 10.01.2022 09.02.2022 та 12.03.2022 (т. 1 а.с. 24, 26, 28, 30), а також на поштову адресу відповідача 13.12.2022 (т. 1 а.с. 102-104).
На виконання умов договору позивачем сформовано рахунки на оплату відповідачем електричної енергії № 23010211119 від 09.12.2021 за листопад 2021 на суму 1 169 810,72 гривень, № 23010211219 від 10.01.2022 за грудень 2021 на суму 1 032 025,80 гривень, № 23010220119 від 08.02.2022 за січень 2022 на суму 1 042 181,06 гривень та № 23010220219 від 10.03.2022 за лютий 2022 на суму 353 904,95 гривень, які надіслано на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно 09.12.2021, 10.01.2022, 09.02.2022 та 12.03.2022 (т. 1 а.с. 23-30).
Як вбачається із наданих позивачем платіжних доручень відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію сплативши 04.01.2022 - 578 333,94 грн. із зазначенням у графі призначення платежу - сплата згідно рах. від 09.12.2021 № 23010211119 та дог. від 03.06.№210/2020-Е; 16.02.2022 - 591 476,78 грн. із зазначенням у графі призначення платежу - сплата згідно рах. від 08.02.2022 № 23010220119 та дог. від 03.06.№210/2020-Е (т. 1 а.с. 32,33).
Також позивачем зараховано у рахунок погашення заборгованості за договором 54 504,69 грн. сплачених відповідачем згідно з платіжним дорученням №4362 від 28.04.2022 на суму 100 000,00 грн., (на підставі листа відповідача №1 від 30.04.2022 щодо зміни призначення платежу) та сплачені відповідачем 10.05.2022 кошти в сумі 10 000 грн. згідно платіжного доручення № 4404 від 10.05.2022 (т. 1 а.с. 34, 35, 121).
За твердженням позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у розмірі 2 365 607,12 грн. відповідачем не оплачено.
Доказів погашення заборгованості у розмірі 2 365 607,12 гривень матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 2 365 607,12 гривень заборгованості, 690 182,43 гривень пені, 99 628,19 гривень 3 % річних та 638 869,18 гривень інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 3 794 286,92 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії за листопад 2021-лютий 2022 року згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 210/2020-Е від 03.06.2020 року, у тому числі 2 365 607,12 гривень заборгованості, 690 182,43 гривень пені, 99 628,19 гривень 3 % річних та 638 869,18 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору, а саме постачання електричної енергії позивачем, її прийняття та належна оплата відповідачем згідно умов договору.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
У частині 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
Як вбачається із актів купівлі-продажу електричної енергії № 2301021111 від 30.11.2021 року, № 2301021121 від 31.12.2021 року, № 2301021121 від 31.12.2021 року, № 2301022021 від 28.02.2022 року (т. 1 а.с. 93-101) позивачем поставлено відповідачу електричну енергію згідно умов договору на загальну суму 3 597 922,53 гривень та сформовано рахунки на оплату спожитої відповідачем електроенергії, які надіслані на електронну адресу відповідача вказану у договорі.
За умовами пункту 4 додаткової угоди № 3 від 26.11.2020 сторонами погоджено змінити абзац перший пункту 5.6 Розділу 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" договору виклавши його наступним чинам: "Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 (п'яти) днів з дня надання платіжного документа споживачу у визначений договором спосіб."
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 3 від 26.11.2020 підпункт 6 пункту 7.2. розділу 7 "Права і обов'язки постачальника" договору викладено у наступній редакції:
"6) постачальник зобов'язаний до 13 (тринадцятого) числа включно місяця, наступного за розрахунковим, сформувати в кабінеті споживача та направити на електронну пошту споживача акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період, що складений на підставі даних комерційного обліку споживача, узгоджених з Оператором системи розподілу (передачі). Акт можна переглядати та завантажувати в кабінеті споживача разом з деталізованим розрахунком ціни згідно механізму наведеного в комерційній пропозиції. Оригінали підписаних постачальником актів купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період (у двох примірниках), постачальник надсилає засобами поштового зв'язку."
Згідно пункту 6 додаткової угоди № 3 від 26.11.2020 сторонами погоджено викласти пункт 13.7. розділу 13 "Строк дії договору та інші умови" договору в наступній редакції: "13.7 Платіжні документи на оплату надаються постачальником у кабінеті споживача та надсилаються на електронну пошту споживача/рекомендованим листом/вручаються кур'єром/особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, в терміни визначені в комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документу.".
Судом встановлено, що акти за листопад, грудень 2021 року спільно підписані сторонами, скріплені печаткою відповідача без заперечень та зауважень (т. 1 а.с. 93, 93). Вказані акти, а також акти за січень, лютий 2022 року надіслані позивачем на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно 09.12.2021, 10.01.2022, 09.02.2022 та 12.03.2022 (т. 1 а.с. 24, 26, 28, 30), а також на поштову адресу відповідача 13.12.2022 (т. 1 а.с. 102-104).
Електронна адреса відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена відповідачем у договорі у реквізитах споживача та заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу (т. 1 а.с. 10 (зворотна сторона), 11).
Отже, надіслання на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 актів купівлі-продажу електричної енергії та рахунків на оплату електричної енергії є одним із альтернативних способів направлення постачальником платіжних документів, що відповідно до умов договору підтверджує факт отримання споживачем платіжного документу.
Про формування актів купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2021-лютий 2022 у особистому електронному кабінеті відповідача та можливість їх завантаження у електронному вигляді із електронної пошти відповідача або безпосередньо у кабінеті споживача відповідач також був повідомлений згідно надісланих на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлень (т. 1 а.с. 24, 26, 28, 30).
Твердження відповідача про звільнення у травні 2022 року працівника, який мав доступ до електронного кабінету відповідача та не користування електронним кабінетом, суд відхиляє, оскільки акти щодо спожитої електроенергії за спірні періоди були сформовані постачальником у особистому електронному кабінеті споживача до травня 2022 року, при цьому забезпечення доступу та користування електронним кабінетом залежало виключно від дій відповідача.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, вартості та обсягів спожитої електричної енергії.
Таким чином, доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем обов'язку з надіслання актів відповідачу спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом як необгрунтовані.
Рахунки на оплату відповідачем електричної енергії № 23010211119 від 09.12.2021 за листопад 2021 на суму 1 169 810,72 гривень, № 23010211219 від 10.01.2022 за грудень 2021 на суму 1 032 025,80 гривень, № 23010220119 від 08.02.2022 за січень 2022 на суму 1 042 181,06 гривень та № 23010220219 від 10.03.2022 за лютий 2022 на суму 353 904,95 гривень надіслано позивачем на електронну адресу відповідача відповідно 09.12.2021, 10.01.2022, 09.02.2022 та 12.03.2022 (т. 1 а.с. 23-30).
Обставина щодо отримання відповідачем рахунків надісланих на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується зазначенням у графі призначення платежу при оплаті заборгованості за спожиту електричну енергію рахунків № 23010211119 та № 23010220119 на оплату спожитої електроенергії та не була заперечена, спростована відповідачем під час розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оплату спожитої електричної енергії відповідно до пункту 5.6. договору та комерційної пропозиції відповідач повинен був здійснити протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надання рахунку.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами частини 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у статті 617 ЦК України.
Положеннями частини 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно вимог статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за листопад 2021 - лютий 2022 року належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Із змісту заяв по суті справи та наявних у справі платіжних інструкцій слідує, що відповідач сплатив на користь позивача за спожиту у листопаді 2021- лютому 2022 році електричну енергію у сумі 1 232 315,41 гривень.
Доказів оплати заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 2 365 607,12 гривень повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за електричну енергію.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 365 607,12 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 690 182,43 гривень пені, 99 628,19 гривень 3 % річних та 638 869,18 гривень інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 5.8. договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції.
Згідно пункту 7 додатку № 1 до договору в разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.
Як вже було зазначено, рахунки на оплату відповідачем електричної енергії за листопад 2021 на суму 1 169 810,72 гривень, за грудень 2021 на суму 1 032 025,80 гривень, за січень 2022 на суму 1 042 181,06 гривень та за лютий 2022 на суму 353 904,95 гривень надіслано позивачем на електронну адресу відповідача відповідно 09.12.2021, 10.01.2022, 09.02.2022 та 12.03.2022 (т. 1 а.с. 23-30), а тому оплату спожитої електричної енергії відповідно до пункту 5.6. договору та комерційної пропозиції відповідач повинен був здійснити протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надання рахунку.
Таким чином, оплату спожитої у листопаді 2021 року електроенергії на суму 1 169 810,72 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301021111 від 30.11.2021 року відповідач повинен був здійснити до 16.12.2021 року; у грудні 2021 на суму 1 032 025,80 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301021121 від 31.12.2021 року - до 17.01.2022; у січні 2022 на суму 1 042 181,06 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301022011 від 31.01.2022 року - до 16.02.2022 року та у лютому 2022 на суму 353 904,95 гривень згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 2301022021 від 28.02.2022 року - до 18.03.2022 року, натомість за спожиту електроенергію відповідач у строки передбачені договором оплату не здійснив.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нарахована позивачем до стягнення пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та заявлена правомірно.
Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення пені, з огляду на те, що за пунктом 5.8. договору споживач сплачує пеню за вимогою постачальника, проте такої вимоги заявлено не було, судом відхиляються пеню, оскільки право вимоги постачальника щодо сплати споживачем пені реалізовано ТОВ "Торгова електрична компанія" шляхом подання позову до суду.
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем у межах визначеного ним періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем не враховано зменшення суми заборгованості за кожним окремим актом з огляду на зарахування позивачем сплаченої відповідачем заборгованості у межах строку нарахування пені.
З огляду на здійснене зарахування здійснених відповідачем оплат заборгованість відповідача у межах шестимісячного строку нарахування пені за актом купівлі-продажу електричної енергії № 2301021111 від 30.11.2021 року за період з 17.12.2021 по 03.01.2022 становила 1 169 810,72 гривень, за період з 04.01.2022 по 27.04.2022 - 591 476,78 гривень,, з 28.04.2022 по 09.05.2022 - 538 972,09 гривень та з 10.05.2022 по 17.06.2022 - 528 972,09 гривень; за актом купівлі-продажу електричної енергії № 2301021121 від 31.12.2021 року за період з 18.01.2022 по 18.07.2022 - 1 032 025,80 гривень; за актом купівлі-продажу електричної енергії № 2301022011 від 31.01.2022 року за період з 17.02.2022 по 17.08.2022 - 450 704,28 гривень та за актом купівлі-продажу електричної енергії № 2301022021 від 28.02.2022 року за період з 19.03.2022 по 19.09.2022 - 353 904,95 гривень.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що сума пені становить 350 600,78 гривень.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені є обгрунтованими в сумі 350 600,78 гривень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 339 581,65 гривень слід відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи зменшення заборгованості за кожним окремим актом з урахуванням зарахування позивачем сплаченої відповідачем заборгованості відповідно до призначення платежу в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат за цей період складає 99 628,21 гривень 3% річних та 670 988,11 інфляційних втрат.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що суми 3% річних та інфляційних втрат визначені позивачем є меншими ніж суми визначені судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 99 628,19 гривень 3 % річних та 638 869,18 гривень інфляційних втрат.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3 454 705,27 гривень заборгованості, у тому числі 2 365 607,12 гривень заборгованості за електричну енергію, 350 600,78 гривень пені, 99 628,19 гривень 3 % річних, 638 869,18 гривень інфляційних втрат. У задоволенні решту позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжних інструкцій № 5701957/1 від 13.06.2023 та №583538/1 від 15.06.2023 сплачено судовий збір у розмірі 56 914,31 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 51 820,47 гривень покладаються на відповідача, судові витрати в сумі 5 093,83 гривень слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж" (21012, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Гліба Успенського, будинок 55, ідентифікаційний код юридичної особи 40946026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 36530971) 3 454 705,27 гривень (три мільйони чотириста п'ятдесят чотири тисячі сімсот п'ять гривень, 27 копійок) заборгованості, у тому числі 2 365 607,12 гривень заборгованості за електричну енергію, 350 600,78 гривень пені, 99 628,19 гривень 3 % річних, 638 869,18 гривень інфляційних втрат та 51 820,47 гривень (п'ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять гривень, 47 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 339 581,65 гривень пені - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 093,83 гривень залишити за позивачем.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення направити сторонам до електронного кабінету у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 04 грудня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.