СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
05 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/907/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (вх. №2482Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, код 40075815, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, код 40081237,
до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Білозерське Донецької області, код 36028628,
про стягнення 198885,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23 (суддя Лобода Т.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" штраф у сумі 198885,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2983,28 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зупинити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23, скасувати рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/907/23 від 19.10.2023 та ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" задовольнити частково та зменшити суму штрафу, стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.
Одночасно заявник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23.
Східним апеляційним господарським судом в ухвалі від 23.11.2023 встановлено, що повний текст рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23 складено 19.10.2023, а апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 14.11.2023, тобто з пропуском встановленого ст. 256 ГПК України строку.
Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач посилався на те, що копію оскаржуваного судового рішення ним отримано 26.10.2023 засобами поштового зв'язку Проте, судом встановлено, що всупереч положенням п. 4 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не були додані докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Також, апеляційним господарським судом встановлено, що рішення суду від 19.10.2023 було доставлено до електронного кабінету відповідача 19.10.2023 о 20:25 год, про що свідчить, зокрема, відповідна інформація у системі Діловодство спеціалізованого суду щодо статусу доставки в ЕС, а також відповідна довідка Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа. З огляду на положення ч. 6 ст. 242 ГПК України, судове рішення вважається врученим Товариству з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" 20.10.2023. Таким чином, відповідно до положень ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду мала бути подана до 09.11.2023.
Отже, суд дійшов висновку, що покладені відповідачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи не підтверджені відповідними доказами та не відповідають наявній інформації в електронній справі. При цьому, заявник не обґрунтував причини неможливості подання скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. А тому, наведені відповідачем підстави не можуть бути визнані судом поважними.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, що зокрема підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду №13-35/905/907/23 від 20.11.2023.
З огляду на вказане, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" залишено без руху, встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку, а також сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (4474,92 грн).
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 23.11.2023 була доставлена в електронний кабінет відповідача 23.11.2023 о 12:45 год. Таким чином, заявник мав усунути недоліки апеляційної скарги до 04.12.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/907/23.
27.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/907/23.
28.11.2023 від ТДВ "Шахта "Білозерська" надійшли пояснення по справі, в яких відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області №905/907/23 від 19.10.2023 та зазначає, що воно надійшло на його адресу 26.10.2023, що підтверджується копією конверту з номером трека Укрпошти - 0600054485260, роздруківкою з сайту Укрпошта по треку 0600054485260, сканкопією першого аркушу рішення суду від 19.10.2023 зі штампом з вхідним номером та датою реєстрації. Оскільки апеляційна скарга була надіслана до Східного апеляційного господарського суду 14.11.2023, враховуючи положення ст. 116, 256 ГПК України, відповідач вважає, шо ним не був пропущений двадцятиденний термін для поновлення строків апеляційного оскарження з дня вручення повного тексту рішення суду. Також до пояснень було додано платіжну інструкцію №3212868 від 20.11.2023 про сплату судового збору у розмірі 4474,93 грн.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Нормами глави 1 розділу ІV ГПК України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Так, згідно з положеннями ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статті 42 ГПК України встановлено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У справі "Устименко проти України" (рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі №910/186/21.
Надаючи оцінку доводам відповідача в обґрунтування причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Колегія суддів зауважує, що до пояснень від 28.11.2023 відповідачем не надано конверту "Укрпошта" з трек номером 0600054485260. Проте, згідно наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.10.2023 було вручено відповідачу 26.10.2023.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частинами 5, 6 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ні в апеляційній скарзі, ні в поясненнях по справі відповідач не повідомляє суд (та водночас і не спростовує), що повний текст рішення суду першої інстанції був отриманий ним 19.10.2023 о 20:25 год через підсистему "Електронний кабінет".
Вказані обставини були встановлені в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023.
З огляду на положення ч. 6 ст. 242 ГПК України, судове рішення вважається врученим ТДВ "Шахта "Білозерська" 20.10.2023. Таким чином, відповідно до положень ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду мала бути подана до 09.11.2023. Проте, апеляційну скаргу подано відповідачем 14.11.2023, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.
При цьому, відповідач у письмових поясненнях від 28.11.2023 в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення посилається фактично на ті самі обставини (отримання оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку 26.10.2023), які були викладені в апеляційній скарзі і яким вже надано оцінку судом апеляційної інстанції.
Проте, відповідач жодним чином не обґрунтовує обставини, які перешкоджали, унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк, зокрема, протягом двадцяти днів з 20.10.2023 (дня отримання оскаржуваного рішення в електронному кабінеті) по 09.11.2023.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
Відповідач не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях по справі причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали відповідачу вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.
За положеннями ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (вх. №2482Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/907/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток: апеляційна скарга (на 3 арк) з додатками (на 7 арк), поштовий конверт, усього 11 арк.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель