Справа № 214/8784/20
2/214/2900/23
РІШЕННЯ
Іменем України
01 листопада 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване опалення, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за послугу з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 34327 грн. 43 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії і за адресою: АДРЕСА_1 . Так як будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, опалення до квартири АДРЕСА_3 здійснюється від транзитних трубопроводів будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач отримує теплову енергію. Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як споживачем послуг з централізованого опалення своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у неї за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 34327 грн. 43 коп. З метою стягнення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача було направлено лист з повідомленням про стан заборгованості та вимогою її погашення. Проте до теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.04.2022 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» були задоволені, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 34327 грн. 43 коп., а також ухвалено стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року зазначене вище заочне рішення суду від 11.04.2022 року було скасоване, а справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Після скасування зазначеного вище заочного рішення суду, відповідач надала до суду відзив на позов, в якому просила суд застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Разом з тим, відповідач зазначила, що квартира, по утриманню якої утворився борг, була зареєстрована за нею на праві приватної власності 17 вересня 2014 року, проте вона, в свою чергу, не укладала жодного договору з позивачем на надання будь-яких послуг. Окрім того, зазначила, що позивачем не було враховано здійснені нею під час розгляду справи оплати, а саме: 10 грудня 2020 року на суму 2000 грн. 00 коп., 15 січня 2021 року на суму 2165 грн. 92 коп., 19 лютого 2021 року на суму 2000 грн. 00 коп., 17 березня 2021 року на суму 1857 грн. 68 коп., 13 квітня 2021 року на суму 1576 грн. 26 коп., 19 травня 2021 року на суму 500 грн. 00 коп., 17 червня 2021 року на суму 100 грн. 00 коп., 12 липня 2021 року на суму 300 грн. 00 коп., 12 серпня 2021 року на суму 354 грн. 96 коп., 12 вересня 2021 року на суму 270 грн. 00 коп., 14 жовтня 2021 року на суму 370 грн. 00 коп., 14 листопада 2021 року на суму 200 грн. 00 коп., 17 грудня 2021 року на суму 780 грн. 00 коп., 17 січня 2022 року на суму 1608 грн. 71 коп., 18 лютого 2022 року на суму 2265 грн. 28 коп., 14 березня 2022 року на суму 700 грн. 00 коп., 18 березня 2022 року на суму 786 грн. 77 коп. та 15 квітня 2022 року на суму 1539 грн. 22 коп., що впливає на розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути.
Представник позивача, в свою чергу, надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідачем у вересні 2016 року була здійснена оплата за надані послуги у розмірі 900 грн. 00 коп. відбулось переривання перебігу позовної давності, що почала свій перебіг заново. Окрім того, звернуто увагу суду на те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, а зазначені у відзиві на позовну заяву платежі були здійснені після пред'явлення позову до суду, а тому не можуть бути врахованими.
Відповідач надала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодилась із твердженнями представника позивача, викладеними у відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, квартира АДРЕСА_4 17 вересня 2014 року була зареєстрована за відповідачем у цій справі на праві приватної власності.
Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за зазначеною адресою надаються КПТМ «Криворіжтепломережа», що убачається з долучених до матеріалів справи переліку будинків, до яких подається теплова енергія, актів та інформації на підключення та відключення опалення в будинках.
Згідно розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги з централізованого опалення, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв'язку з чим за період із 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 34327 грн. 43 коп.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини з приводу постачання теплової енергії (централізованого опалення), що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.
Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Відповідно доч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків. Згідно п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповіднодо ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторони покладаються обов'язки по наданню доказів.
Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2020 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги склала 34327 грн. 43 коп.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Однак, як убачається з матеріалів справи, за відповідачем квартира, по утриманню якої утворилась заборгованість, була зареєстрована на праві приватної власності 17 вересня 2014 року, у зв'язку з чим саме з цієї дати слід обраховувати наявну заборгованість.
Відтак, спірним періодом, за який може бути стягнута заборгованість з відповідача по оплаті за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , є період з 17 вересня 2014 року по 01 квітня 2020 року.
Між тим, матеріали справи містять заяву відповідача про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов'язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як убачається із розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, відповідачем декілька разів здійснювалась часткова оплата за надані послуги, а саме: у серпні 2016 року на суму 900 грн. 00 коп., у серпні 2018 року на суму 500 грн. 00 коп. та у вересні 2018 року на суму 500 грн. 21 коп., при цьому ці платежі здійснювались у період, коли нарахування взагалі були відсутні, що свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати наданих послуг та існування заборгованості по їх сплаті.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2020 року у справі №6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Відтак, з урахуванням наведеного вище суд уважає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення в період не нарахування позивачем такої оплати, що мали періодичний характер, у зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 17 вересня 2014 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 33209 грн. 32 коп.
Разом з тим, суд вважає на необхідне зазначити, що не приймає до уваги твердження відповідача щодо зменшення суми заборгованості, у зв'язку зі здійсненням нею у період з 10 грудня 2020 року по 15 квітня 2022 року оплат за надані послуги, оскільки, як убачається із довідки з Єдиної міської автоматизованої системи комунальних розрахунків «НОВА-КОМ», а саме із графи період оплати, такі платежі були здійснені за період, який не входить у межі позовних вимог.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2033 грн. 53 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) суму боргу по оплатіза централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 17 вересня 2014 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 33209 грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) 2033грн. 53 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.