Справа № 523/15987/23
Номер провадження 3/523/7461/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2023 р.
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Кисельов В.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП
ВСТАНОВИВ :
27.08.2023 року, близько 09 год. 09 хв., ОСОБА_1 керував транспортним марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: вул. Миколаївська дор., буд. 144, м.Одесаз явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження медичного огляду в медичному закладі на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Оскільки постановою Біляївського районного суду Одеської області від 21.03.2023р. по справі №496/1263/22 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за вказаними обставинами було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №535006 від 27.08.2023р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, суд вживав всі заходи щодо належного повідомлення особи про дату, місце та час розгляду справи у передбаченому законом порядку шляхом надіслання судової повістки на адресу, вказану в протоколі, а також шляхом надіслання СМС-повідомлення на телефон, зазначений в протоколі, у зв'язку з чим згідно ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього.
Згідно з вимогами ст.23 ЦПК України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, згідно зазначеної норми, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є завершеним складом адміністративного правопорушення та є достатньою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 р., № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як передбачено положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров'я.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП підтверджується:
- складеним відносно нього протоколом серії ААД № 535006
- доданими до протоколу відеозаписами ПВР №230538, 474521, згідно яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- довідкою інформаційного порталук Національної поліції про притягнення особи до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.08.2023р.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зокрема на право надати пояснення), порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 або Конституцію чи закони України, ОСОБА_2 суду не надано.
Позиція ОСОБА_1 щодо не з'явлення до суду розцінюється судом як спосіб самозахисту,з метою уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
При цьому, з тексту зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 поставив свій особистий підпис у протоколі, а відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і така відмова пройти огляд фактично прирівнюється до визнання своєї провини.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддею встановлено, що обставини правопорушення підтверджуються зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме відеозаписом події, на якому відображена відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги характер та обставини скоєння інкримінованого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 та його особу, а також те, що останній вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення ПДР, своїми діями наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, суддя дійшла висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу, оскільки транспортний засіб «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебуває у приватній власності порушника.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.268, 284, 294 КУпАП, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
За вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на десять років без конфіскації транспортного засобу.
Cтягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси.
Суддя: В.К.Кисельов