Справа № 523/16150/23
Провадження №2/523/5477/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
УСТАНОВИВ:
14 вересня 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бойко С.В., звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та посвідчений 19 березня 1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа нерухомості» за номером 471.
В обґрунтування вимоги позивачка вказувала на те, що її бабуся ОСОБА_9 разом зі своїм сином - ОСОБА_8 , як покупці, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , як продавці, виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, продавці звільнили її, а покупці зареєстрували право власності на квартиру, вселилися і проживали там. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , після смерті якої спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв її син - ОСОБА_8 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер. Позивачка як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька отримала роз'яснення приватного нотаріуса про неможливість оформлення свідоцтва про право на спадкове майно та необхідність звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу спадкового майна дійсним? оскільки він не був нотаріально посвідчений.
12 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
В матеріалах справи є заява представника позивачки - адвоката Бойко С.В. про розгляд справи у відсутності сторони позивачки.
Відповідачі повідомлялися про слухання справи належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України, тому відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вони вважаються повідомленими належним чином.
Справа розглянута в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін відповідно до ст.279 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
В ході розгляду справи було встановлено, що 19 березня 1996 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9 купили квартиру, яка складається із чотирьох кімнат, житловою площею 51 кв.м, і підсобних приміщень, загальною площею 87,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстрували на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа нерухомості», реєстраційний № 471, але нотаріально його не посвідчили.
На підставі даного договору 03 квітня 1996 року за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості в ОМБТІ під № 328 у реєстровій книзі 154пр на сторінці 129.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 471 від 19 березня 1996 року квартири АДРЕСА_2 . Свої зобов'язання за правочином сторони виконали у повному обсязі: покупці вселилися у квартиру, сплативши за це її вартість у розмірі 1000000000 крб, зареєстрували право власності на квартиру, постійно проживали у ній та сплачували комунальні послуги, а відповідачі звільнили квартиру, прийнявши плату за неї, тобто сторони дотрималися всіх вимог статті 224 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , актовий запис № 16943. Після її смерті спадщину прийняв син - ОСОБА_8 у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 . Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є донька - ОСОБА_10 , яка після смерті батька звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у зв'язку з чим приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. роз'яснила позивачці необхідність звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу № 471 від 19 березня 1996 року дійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону, так як нотаріально не посвідчувався.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 19 березня 1996 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведений як біржова операція між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та покупцями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 471 від 19 березня 1996 року, оформленого на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа нерухомості», дійсним.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 471 від 19 березня 1996 року, а саме квартири, яка складається із чотирьох кімнат, житловою площею 51 кв.м, і підсобних приміщень, загальною площею 87,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований 19 березня 1996 року Товарною біржею «Центральна Одеська біржа нерухомості», укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 , які продали, та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які купили вказану квартиру.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 01 грудня 2023 року.
Суддя