Справа №581/252/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/745/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Побої і мордування
УХВАЛА
Іменем України
06 листопада 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 581/252/22 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 29.11.2022, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колядинець Липоводолинського району Сумської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , раніше не судимий
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження, оскільки кримінальне правопорушення він не вчиняв, а лише штовхнув потерпілого в ході сварки, який разом зі свідком ОСОБА_10 погрожували йому та перешкоджали вийти з приміщення, до якого він прибув за їх викликом, а тому вважає неправдивими показання потерпілого ОСОБА_11 , покладені судом в основу вироку на підтвердження його винуватості, а надані свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_12 показання такими, що містять ряд суперечностей щодо кількості нанесених ним ударів та механізму їх нанесення. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взагалі не бачили подій, що відбувалися; медичний висновок не доводить завдання потерпілому тілесних ушкоджень. Судом не були допитані заявлені стороною захисту свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 29.11.2022 ОСОБА_17 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, і йому призначене покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку, 02.03.2022 близько 12 год. 50 хв. ОСОБА_17 прийшов до приміщення Колядинецького старостинського округу в с. Колядинець Роменського району вул. Щастя, 23, у кабінет землевпорядника, де на той час перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . В ході розмови з останніми у ОСОБА_17 виник конфлікт зі ОСОБА_11 , в ході якого ОСОБА_17 умисно наніс один удар кулаком правої руки в область грудей ОСОБА_11 , після чого, не звертаючи увагу на прохання ОСОБА_10 щодо припинення протиправних дій, знову наніс ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область голови, від якого потерпілий впав, вдарившись тім'яною частиною голови об сейф, що стояв в кабінеті. Внаслідок вищевказаних ударів ОСОБА_11 був завданий фізичний біль.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_17 щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає їх необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_17 за пред'явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції визнав доведеним, що останній умисно завдав побоїв, які спричинили фізичний біль потерпілому ОСОБА_11 , вірно встановивши при цьому наявність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому суд першої інстанції на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення у своєму вироку послався на докази, які визнав належними, допустимими, достовірними і які у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Зокрема, обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадженні доказам була надана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.
Так, обвинувачений ОСОБА_17 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та у суді першої інстанції пояснив, що на початку війни приїхав у с. Колядинець, де люди організували місцевий осередок територіальної оборони, а його обрали відповідальним за роботою 3-х блокпостів. Одного дня зателефонувала ОСОБА_10 та сказала, що треба приїхати до приміщення Колядинецького старостинського округу для уточнення питань. Приїхавши, побачив, що в кабінеті окрім ОСОБА_10 також перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_11 заявив, що більше не надаватиме палива для потреб територіальної оборони, через що виник конфлікт спершу із ОСОБА_10 , а потім із потерпілим, оскільки підійшов ОСОБА_11 та схопив його за верхній одяг. Він його відштовхнув, ударів не наносив. Сліпченко похитнувся, чи впав чи ні не бачив, потім забігли люди (5-6 чол.) і він залишив приміщення.
Проте факт вчинення ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, повністю підтверджується дослідженими доказами у справі.
Потерпілий ОСОБА_11 пояснив суду, що він з перших днів війни забезпечував місцеву територіальну оборону паливом. 02.03.2022 близько 12 години зателефонувала ОСОБА_10 та попрохала приїхати до приміщення Колядинецького старостинського округу, де перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . ОСОБА_10 висловила претензії ОСОБА_17 , що селом в темну пору доби на великій швидкості їздять на автомобілях люди з територіальної оборони, якими керує обвинувачений, місцеві мешканці бояться ходити селом. Він повідомив ОСОБА_17 , що більше палива для потреб територіальної оборони не дасть, на що той відповів, що «давав і будеш давати», після чого вдарив його рукою в груди. ОСОБА_10 намагалася заспокоїти, але ОСОБА_17 вдруге вдарив його рукою в область голови, він похитнувся та вдарився головою об металевий сейф. В цей час на шум до кабінету зайшли ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Після нанесення ударів він відчув різкий біль, потім почалися головні болі, нудота, звертався до лікаря місцевої лікарні, який сказав, що схоже на струс мозку, запропонував проїхати до лікарні м. Суми, але він не їздив, бо тривали бойові дії на території області.
Свідок ОСОБА_10 пояснила в судовому засіданні, що працює адміністратором ЦНАП Колядинецького старостинського округу Синівської сільської ради. Перед 02.03.2022 від доярок їй надійшла інформація, що вони бояться ходити селом, бо коли увечері перезмінка, то декілька автомобілів тероборонівців катаються селом безнормово, у зв'язку з чим викликала ОСОБА_17 , якому висловила претензії з цього приводу. В кабінеті також були присутні ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Двері в кабінет були зачинені. ОСОБА_11 повідомив обвинуваченого, що давати палива більше не буде, бо люди скаржаться. В свою чергу ОСОБА_17 правою рукою вдарив потерпілого, чи то в голову, чи то в груди, вона не бачила куди конкретно, бо перебувала ззаду нього. Злякавшись, вона почала відтягувати ОСОБА_17 за одяг, але він вдарив ОСОБА_11 ще раз рукою і той вдарився об сейф, на шум забігли ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 .
Як пояснив в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 , він є старостою Колядинецького старостинського округу Синівської сільської ради. З перших днів війни в приміщенні старостинського округу в с. Колядинець був створений штаб з оборони села, головні завдання штабу виконували він та ОСОБА_10 . На той час в селі було сформовано декілька блокпостів, робота яких координувалася в штабі. 02.03.2022 в кабінеті штабу зібралися він, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 . В ході розмови ОСОБА_11 заявив ОСОБА_17 , що більше не буде давати палива, на що обвинувачений у відповідь наніс декілька ударів правою рукою ОСОБА_11 у голову та в грудну клітину. ОСОБА_10 намагалася розмирити їх, почала кричати. Після ударів потерпілий хитнувся назад та вдарився об сейф. На шум до кабінету зайшли ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , після чого ОСОБА_17 першим залишив кабінет.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що 02.03.2022 в денний час разом з ОСОБА_14 та Ізюменком перебувала в приміщенні старостинського округу в кабінеті старости ОСОБА_12 , який був у сусідньому кабінеті. Потім вона почула шум, крик ОСОБА_10 , і зайшовши разом з ОСОБА_14 та Ізюменком до кабінету, де перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , побачила налякану ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , які стояли у різних сторонах. Обставин побиття не бачила, інших людей в приміщенні не було.
Аналогічні показання надав в суді першої інстанції і свідок ОСОБА_14 пояснивши, що коли разом з ОСОБА_13 та Ізюменком зайшли до кабінету секретаря ОСОБА_10 , то там були ОСОБА_11 , ОСОБА_17 і між ними стояла ОСОБА_10 , ОСОБА_12 стояв біля вікна. Обставин побиття не бачив.
Зазначені вище показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 об'єктивно узгоджуються і співпадають з іншими дослідженими у кримінальному провадженні доказами, які підтверджують факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_17 інкримінованого правопорушення, а саме:
- протоколом слідчого експерименту від 17.05.2022 з фототаблицею до нього за участі потерпілого ОСОБА_11 , який детально продемонстрував обставини завдання йому побоїв обвинуваченим ОСОБА_17 ;
- протоколом слідчого експерименту від 01.05.2022 з фототаблицею до нього за участі свідка ОСОБА_10 , яка детально продемонструвала механізм нанесення ударів потерпілому ОСОБА_11 обвинуваченим ОСОБА_17 ;
- висновком судово-медичного експерта № 119 від 26.05.202, згідно якого ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 не був установлений через невизначеність клінічної картини, недостатністю клінічного та лабораторного обстеження, а також у зв'язку з відмовою потерпілого від госпіталізації.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_17 про те, що суд необґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_11 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання потерпілого об'єктивно підтверджуються доказами, у тому числі і показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , які у передбачений законом спосіб допитані судом першої інстанції та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, що також знайшло своє відображення і у ході слідчих експериментів.
Оцінюючи досліджені докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, отримані в порядку встановленому КПК, фактичні дані, отримані на підставі цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку, що вина ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення знайшла своє підтвердження та є доведеною поза розумним сумнівом.
Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КК настає за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Суб'єктивна сторона характеризується умислом, при цьому такий умисел спрямований на завдання фізичного болю.
Особа, яка вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК, посягає в першу чергу на здоров'я людини, додаткового негативного впливу у разі вчинення вказаного злочину можуть зазнавати воля, честь, гідність особи, її психічна недоторканність.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК, характеризується активними діями винної особи, а саме завданням удару. При цьому удар це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю та не спричиняє тілесних ушкоджень. Мотив і мета не мають значення для кваліфікації дій винної особи за цією статтею.
Як було зазначено вище, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 126 КК, з такою правовою кваліфікацією його дій погоджується і колегія суддів, тому посилання у апеляційні скарзі на відсутність у потерплого тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, не заслуговує на увагу, оскільки за наявності будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілого дії обвинуваченого мали б кваліфікуватися за відповідними більш тяжкими статтями КК України.
Отже, доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості належними та допустимими доказами задоволенню не підлягають, адже для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.
У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, з'ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого йому правопорушення.
Що стосується доводів ОСОБА_17 з приводу того, що судом не було допитано заявлених стороною захисту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , то вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції неодноразово здійснював виклик в судове засідання зазначених свідків, але останні не з'явились, а 25.11.2022 захисник ОСОБА_21 відмовився від клопотання про допит цих свідків, так як один свідок відмовляється надавати суду показання, а другий свідок проходить службу в ЗСУ. З приводу відмови захисника від допиту свідків обвинувачений ОСОБА_17 не заперечив.
Таким чином, суд першої інстанцій дотримався норм, передбачених ст. 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання сторонами кримінального провадження своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм законом прав, тобто усі учасники судової справи вільно користувалися правами та мали свободу в наданні суду доказів, участі у дослідженні доказів та у доведенні їх переконливості перед судом.
При призначенні ОСОБА_17 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, який раніше не судимий, у лікарів нарколога/психіатра не перебував, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, й дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання у межах санкції ч. 1 ст. 126 КК у мінімальному його виді та розмірі, яке, на переконання колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому визначене судом покарання не потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому вирок суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись, ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 29.11.2022 відносно ОСОБА_22 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4